Про різдвяний вертеп як школу поміркованості та заохочення до радості роздумував Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу перед Різдвом.
Вертеп є немовби криницею, з якої можемо черпати Божу близькість, знайти в ньому джерело надії та радості. Так Папа Франциск підсумував свою катезизу з нагоди загальної аудієнції в середу, 20 грудня 2023 року. Під час зустрічі, що відбулася перед Різдвом, Святіший Отець присвятив роздуми різдвяному вертепові в контексті того, що саме 800 років тому, на Різдво 1223 року, святий Франциск організував у Ґреччо в центральній Італії перший живий вертеп. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Пояснюючи мотиви цього жесту Ассізького святого, Папа навів його ж слова, передані нам біографом Томмазо да Челано: «Я хотів би зобразити Дитя, народжене у Вифлеємі, і побачити очима тіла ті труднощі, в яких Воно опинилося через брак необхідних для новонародженого речей, як Його клали в ясла і як Він лежав на сіні між волом і віслюком». Тож як підкреслив Наступник святого Петра, його наміром не було зробити витвір мистецтва, а викликати «зчудування крайнім смиренням Господа, труднощами, які Він переніс з любові до нас». Наступник святого Петра особливо наголосив на вимірі зчудування, здатність до якого є свідченням автентичної, а не поверхневої віри.
Школа поміркованості
І першою рисою, яку можемо розгледіти в цьому починанні, Святіший Отець назвав те, що вертеп зродився як «школа поміркованості». Він зауважив, що сьогодні, як би парадоксальним це не здавалося, «небезпека загубити те, що є вартісним у житті», зростає саме в контексті Різдва, бо ми «занурені в споживацтво, що підточує його сенс», і вертеп зродився саме для того, щоби «повернути нас до того, що є вартісним», тобто, «до Бога, Який приходить, щоб оселитися між нами» а також до суспільних стосунків, які відображені у вертепі, нагадуючи про те, що люди є понад речі.
Спонука до радості
«Але вертеп Ґреччо, окрім поміркованості, яку він показує, також говорить про радість», — вів далі Наступник святого Петра, наголошуючи на тому, що радість є чимось іншим, ніж розваги. «Та розважатися не є чимось поганим, якщо це робиться на добрій дорозі, чи не так? Це не погано, це людське. Але радість — це щось глибше. Більш людське. І іноді є спокуса розважатися без радості, розважатися, наробивши галасу, але радості в цьому немає», — сказав він, покликаючись на слова біографа, який, описуючи перший вертеп святого Франциска, розповідає про радість, яка панувала під час цієї події, після якої всі повернулися додому, переповнені «невимовною радістю». Але з чого випливає ця різдвяна радість? Як підкреслив Святіший Отець, не з того, що вони повернулися додому з подарунками чи пережили радісні святкування. Це була радість, «яка виливається із серця тоді, коли доторкнемося до Ісусової близькості, до Божої лагідності».
«Дорогі браття й сестри, вертеп — це як маленька криниця, з якої можна черпати близькість Бога, джерело надії та радості. Вертеп є немов живим Євангелієм, домашнім Євангелієм. Подібно до біблійної криниці, він є місцем зустрічі, де ми приносимо Ісусові, як це робили вифлеємські пастухи і мешканці Греччо, свої життєві очікування і турботи. Якщо перед вертепом ми ввіримо Ісусові те, що лежить у нас на серці, ми теж переживемо „дуже велику радість“, радість, яка народжується саме від споглядання, від духу зачудування, з яким йдемо споглядати ці таємниці», — підсумував Папа.
