Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення, у селі Студінка Боднарівського протопресвітеріату згуртувалася велика молитовна група з числа місцевих мешканців, ініціаторкою якої стала Ірина Павлюк.
«Ми прийшли до каплички, я розповідала про події на фронті, про те, як маємо поводитися в тилу, як та чим допомагати нашим захисникам та захисницям на фронті. Люди були збентежені, розгублені, проте розуміли, що лише віра і молитва врятує нас, врятує наших захисників, врятує Україну», — каже Марія Стасюк, староста Студінського старостинського округу та парафіянка храму. Відтоді молитовна група збирається щодня на молитву о 15.00.
«Від перших днів на моє прохання дати благословення молитися вервицю за Україну, мир та наших воїнів, отець Іван радо відгукнувся, — додає Ірина Павлюк. — Молитися розпочинали біля ротонди на подвір’ї старого храму святої Параскеви. Ми розпочали з дев’ятниці до Божого милосердя, згодом молилися вервиці до Божого милосердя та Богородичні вервиці».
Триває молитва орієнтовно 45 хвилин. У перші дні приходило понад 70 осіб. Згодом, коли надворі стало холодніше, люди моляться вже в храмі Успіння Пресвятої Богородиці.
Зараз група налічує 34 особи. У будні дні через те, що люди працюють, постійно є 18-19 осіб, а в неділі та свята — значно більше, вони приходять майже щодня.
«Маємо свідчення від знайомих воїнів, що за нашими молитвами вони виходили живими й неушкодженими з різних складних військових ситуацій. Так, один наш земляк мав великий бій у Запорізькій області, де загинуло чимало його побратимів, а в нього — лише подряпини. Другий раз, коли ми молилися за воїнів, цей же вояк отримав контузію, була зламана нога, але… живий», — мовить пані Павлюк. Мати цього воїна розмовляла з ініціаторкою молитовної групи про силу молитви. І було вирішено зробити для сільського храму велику вервицю, як символ єднання й допомоги.
Вервиця завдовжки 5 метрів. Хрест зробив місцевий столяр Василь Лучко. Розп’яття взяли зі старого храму. Воїн, який вижив, відреставрував його. Зернятка на вервиці пластикові, в діаметрі вони 14 та 12 міліметрів, їх замовляли в інтернет магазині. Створювали вервицю протягом двох тижнів. У день, коли проводили благодійний ярмарок та збирали кошти на ліки для захисників, вервицю освятили. За зібрані кошти закупили противірусні та протизастудні препарати, які вкрай потрібні, особливо взимку.
За словами пані старости, у Студінці об’єднали зусилля старостинського округу, сільських і церковних громад, гімназії та Народного дому. Так, кожен учень та учениця Студінської гімназії перед днем святого Миколая приготували пакуночки для воїнів, написали їм листи. Згодом усе відправили на фронт. Відрадно, що уже й отримали відео, де захисники дякують дітям за подарунки. Також у гімназії плетуть маскувальні сітки. Днями для наших захисників відправили 6 сіток. А ще учасниці молитовної групи виготовляють енергетичні батончики, за один раз — 35-40 кілограмів. У Студінці знають, що добра робота в тилу —запорука Перемоги.
Марта ЛОКОТЕЦЬКА
Для довідки:
Село Студінка вперше згадується 30 січня 1447 року. А в реєстрі церков Войнилівського деканату 4 березня 1733 року згадується церква Святої Параскеви у Студінці. У 1880 році в селі було 139 будинків і 928 мешканців. У 1916-му році австрійська армія конфіскувала у студінківській церкві 5 давніх дзвонів. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за них, та громаді села грошей не перерахувала.
В радянські атеїстичні часи, у 1957 р., на превеликий жаль, церква святої Параскеви згоріла. За 2 години від святині зосталося велике згарище. Жителі Студінки добре знали, що ця пожежа була не випадковою, тим паче, що в той час на Прикарпатті вже не раз горіли церкви. Чийсь чорний задум не здійснився, адже через місяць святиня знову діяла. Люди спорудили набагато меншу та скромнішу будівлю.
У часи відновлення незалежності України в селі збудували новий храм, що був освячений у 1996 році. На місці згорілої церкви збереглося подвір’я та фундамент, в центральній частині якого встановлена ротонда Пресвятої Богородиці — Цариці Миру.
