«Христос народився раз і назавжди, він цього року не народжується знову чи по-іншому. Від мене залежить, чи ці свята будуть моїми святами». Над цим закликав роздумати єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца напередодні цьогорічних Різдвяних свят.
«Взагалі різдвяний час є дуже радісний, бо сповнений багатими традиціями: ялинка, колядки, вертеп, Свята вечеря, зустріч з рідними людьми. Так здається, що в цій події Воплочення Божого Сина не мало б бути місця на страждання, прикрощі чи невигоди», — зазначив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца на початку свого слова до вірних, як зазначає пресслужба архиєпархії.
Але, — каже далі він, — коли сягнемо до Святого Письма, зокрема Євангелії, то побачимо довкола події Різдва Христового багато драматизму. Ісус протягом свого життя на землі зазнав багато терпінь, кінцево ганебну смерть на хресті. Тим самим, за словами проповідника, показана велика Божа любов і солідарність з кожною людиною. Скільки є зараз хворих людей, поранених, ув’язнених, полонених, мігрантів, які далеко від своєї родини. Різдвяні свята якраз показують, що Бог нас дуже любить.
«Можна сказати, що Бог закоханий у „проєкт“, який називається ЛЮДИНА. Різдво — це мить, коли Божа любов входить в наше людське життя. У час різдвяних свят йдеться про зустрічі», — наголосив архиєрей.
«Ми по-різному проводимо сам день Святого вечора. Можливо, ми собі не раз обіцяли, що будемо проводити Навечір’я свята Різдва Христового в спокої, молитві, приготуванні святої вечері. Але з року в рік стається, що щось не встигаємо. Для декого ще є шанс дещо купити на свята. Біжимо в місто, а там в магазинах чи на базарі довгі черги. Взагалі останніми днями біля супермаркетів навіть важко було знайти місце для паркування автомобіля. Тоді є певне розчарування, бо „все зайнято“», — зауважив він.
«Ми святкуємо прихід Бога у наш світ у постаті єдинородного Сина. Ми намагаємося зробити подію Різдва Христового актуальною для нас особисто. Але чи Бог знаходить місце в моєму житті і серці? Чи я не кажу Йому: „У мене зайнято“. „Я готуюся до свят, маю багато роботи, не маю часу для Тебе“. Тобто, не маю часу для того, хто подарував мені ці свята. І тут не лише справа в передсвяткових приготуваннях. Так можуть бігти дні, тижні, роки в турботах, проблемах, в страху перед майбутнім… Тоді бракує місця для Бога, для того, Який є опорою і фундаментом життя», — додав проповідник.
«Не зважаючи на все, зуміймо в у Різдві таки побачити і пережити радість, яка переплетена з великим оптимізмом, бо Бог стає людиною, і це вже ніколи не зміниться. Наш Бог є Емануїлом — Той, хто з нами. А ким є я у відношенні до Бога? Чи Він є моїм Богом?» — заохочує єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
