Вервиця з косівських писанок

0
17

Незвичну вервицю освятили у храмі святого Миколая, що в калуському мікрорайоні Хотінь. Про авторку незвичного молитовного атрибуту та групу ініціативних парафіян з Хотіня розповідаємо читачам нашого часопису.

У минулому номері «Нової Зорі» ми писали про 135-річний ювілей церкви. І кілька днів тому ми ще нічого не знали про цікавинку. Такий сюрприз для парафіян та святині зробили учасники молитовної групи. Про освячення мистецької вервиці у соцмережах написав отець Андрій Ляхович, сотрудник храму святого Миколая.

«У нас є молитовна група, основою якої є 25 осіб. Ми збираємося від 12 березня 2022 року на вулиці Шкрумеляка біля невеличкої фігурки Матері Божої Миру з Меджугор’є. Молимося за мир, за наших захисників, за Україну, — розповідає пані Тетяна Кіндюх, ініціаторка створення вервиці, учасниця церковного хору та місцевого відділення «Карітасу». — Серед учасників молитовної групи – дружини, доньки, сестри та матері захисників».

Три роки тому в хотінському храмі була велика вервиця, але так склалися обставини, що зараз її немає. Та люди з парафії дуже хотіли, аби в них таки була якась цікава вервиця.

Про «писанкову» молитовну дивовижу Тетяна Кіндюх дізналася від своїх родичів, які проживають у місті Косів. Там, у місцевій церкві святого Василія, є така вервиця. Її авторкою є Ганна Вахняк, знана у краї керамістка та писанкарка. Тетяна Кіндюх зателефонувала до пані Ганни, і та радо допомогла калуській парафії. Готову вервицю передали автомобілем, що возить хліб. Завдовжки вервиця 5 метрів 30 сантиметрів, на ній — 59 дерев’яних писанок.

«Першу писанкову вервицю я зробила у 2016 році, коли їхала у Меджугор’є, — розповідає пані Ганна. — Згодом я зробила ще кілька таких вервиць. Вони є у храмі нашого міста, в Зарваниці та в Погоні. Має таку вервицю і Митрополит Володимир Війтишин. Окрім цього, я зробила писанкове дерево для церкви на Великдень. Загалом щороку я з вдячністю Богові та Небесній Неньці, Діві Марії, щось придумую, переплітаючи наші гуцульські традиції та релігійні мотиви».

Писанкарством Ганна Вахняк займається протягом 30 років. Хоча за фахом жінка — керамістка. Народилася пані Ганна у селі Торговиця на Городенківщині, її мати була знаною майстринею, вишивала народний одяг, розмальовувала хати і писала ікони на склі. Сама мисткиня закінчила тоді ще Косівський технікум народних художніх промислів. Працювала художницею майстринею в керамічному цеху Косівського художньо-виробничого комбінату. Учасниця мистецьких виставок від 1981 року. Її вироби зберігаються у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Чоловік пані Ганни, Іван Вахняк, займається різьбою по дереву.

«Писанкову вервицю для хотінського храму я лише складала, — пояснює Ганна Вахняк. — Я знайшла писанки інших майстрів, хрест та шнурок і з’єднала все. Хай користуються на славу Божу».

У планах майстрині – виготовити синьо-жовту вервицю миру, аби на ній молилися чоловіки, які збираються щосуботи в церкві святого Василія в Косові та моляться за мир.

Марта ЛОКОТЕЦЬКА