«Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла».
(«Чари ночі», Олександр Олесь)
Знаходити щастя посеред розпалу війни — це неначе творити мистецтво на згарищі світу, або віднайти розквітлу квітку на попелищі. Здається, що це неможливо, однак добро панує і в хаосі. Щастя нетлінне, воно живе у кожному з нас, навіть якщо ми цього завзято не помічаємо.
Часто чую фразу «не на часі», і певна, що ви також чули її не раз. Цікаво, чи знає час, що він має зупинитися й зачекати, допоки настане слушна мить? Та час ніколи не чекає, не поспішає, й тим паче не відповідає на наші забаганки. Часові байдуже, чи встигаємо ми за ним, чи живемо своє життя сповна. За це відповідальні лише ми.
У цьому нестримному танці з часом ми маємо стати хореографами й навчитися слухати мелодію, що лунає у серці кожного з нас, щоб нести світло щастя доти, доки вищезгадане серце б’ється у такт вічності.
Ми маємо (читайте як «мусимо») дозволити собі бути щасливими. Цей світ надто темний, щоб дозволити собі не освітлювати його своїм внутрішнім світлом. Ми мусимо любити й «світитися» за тих, хто погас назавжди. Ми мусимо освітлювати шлях тим, хто шукає дорогу правди й добра.
Щастя — це не ефемерне загальне поняття, до якого ми прагнемо. Щастя досяжне й щомиті перебуває поруч. Дрібниці, що викликають у нас посмішку, відчуття комфорту й гармонії, нестримний сміх, який не під силу стримати, доторк близької людини чи очікувана новина — щастя набуває різних форм. Щастя – в повітрі, у справах, які любимо, в турботах, у приготуванні їжі для рідних. Щастя в тому, щоб прокидатися зранку й обіймати дорогих серцю людей. Воно у самотності й тиші, у танцях, які ніхто не бачить, або у книгах.
Щоб віднайти його, варто хоча б поглянути на дітей, які дивляться на цей світ з розплющеними очима та щирою усмішкою. Правда у тому, що ці діти — ми. Були і є ними, просто забули про це. Але відчути щастя ніколи не рано, ніколи не пізно. Щастя — бути молодим і впиватися життям попереду, але щастя також у тому, щоб мати молодечий запал, коли у тебе сиві скроні. Щастя – дозволити собі бути смішним, несерйозним, суворим чи закоханим. Щастя не залежить від віку, бо воно живе у наших серцях, бо щастя — це ми. Ми зіткані з нього, хоч робимо все, щоб про це забути.
Марія ІВАНЦІВ
