У черговому духовному роздумі владика Степан Меньок, екзарх Донецький, ділиться власними думками про важливість обіймів для людини, які також зустрічаються і в літургійній практиці. «Отже, такі акти любові і дружби між людьми потрібні нам усім», — підсумовує він. Але чому — читайте далі.
Про це інформує пресслужба Синоду Єпископів УГКЦ.
Сьогодні була незвичайна Свята Літургія в м. Запоріжжі в храмі Святого Володимира. Євангеліє було від св. апостола Марка. «І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: „Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина не ввійде до нього“. І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх» (Мр. 10, 13–16).
Проповідь мав о. Олександр Богомаз, який завжди дуже відкритий зі своїми думками і емоціями, і тим підкупляє слухачів. Я сидів на лавці навпроти нього, але він відчував себе дуже вільно. І ось він почав говорити про поведінку дітей на парохії.
«Мене діти іноді шарпали за фелон, або навіть бігали навколо престолу. Я не забороняв їм. В одному селі, де хату пристосували до відправ Святої Літургії, стояли стовпи, які підпирали стелю, щоб вона не впала. Там був хлопчик, ну такий непосидючий, що просто неможливо було його зупинити. Одного разу він бігав-бігав, а потім впав і зразу заснув. А другим разом, бігаючи, він упав і його голова застрягла між стовпом і престолом, так що прийшлося зупиняти Святу Літургію і визволяти його. І одна жінка, яка все це бачила, не могла вже цього знести, закричала: „Ну, скільки це можна терпіти!“ Отець Олександр звернувся до неї і сказав: „Я забороняю вам звертати увагу аж до того часу, поки ваші онуки не прийдуть на Літургію“. Я подумав собі, що я, напевно, такого би теж не став терпіти.
Ось тут виступає на перший план фраза з Євангелія: «І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх». Отець Олександр пояснює, що обійняти — це прийняти когось. Я подумав про ці сучасні зловживання з молоддю, які Церква осудила і осуджує на даний час. Як обійняти дитину чи молоду людину, щоб не викликати підозри з боку присутніх? Раніше ми про це навіть і не думали, все це було природньо. Без обіймів, любові і ласки діти, які не мають батьків, можуть хворіти. Навіть у повноцінній сім’ї потрібна особлива увага дітям, бо без цього вони можуть вирости дуже жорстокими, або навіть психічно хворими.
І ось о. Олександр наводить приклад, як в уже окупованому Мелітополі на нього нападала така хандра, туга, що він нічого не міг з собою зробити: «І тут до мене прийшов у гості один пресвітер з протестантського руху, чоловік фізично сильний і великий, але дуже добрий. Побачив, що я у такому стані, обійняв мене і почав молитися. І ви знаєте, я ніби розтанув. І розплакався». А я тоді кажу до о. Олександра: «А як обійняти сестру-монахиню, щоб ніхто нічого поганого не подумав?» Він відповів: «Зараз ми перевіримо!» Сходить з амвону, іде до мене, я його обнімаю і кажу: «Я приймаю тебе, як Бог!» Я пішов до другої особи, обійняв її, потім обійняв нашого старого друга, який завжди відвідує Службу, а потім ми усі в церкві почали обніматися! Після цього я зауважив, що деякі люди плачуть.
Отже, такі акти любові і дружби між людьми потрібні нам усім. Не дивно, що психологи звертають на це велику увагу. У Польщі навіть поставили спеціальні кабіни для обіймів. Не дивно, що цей акт залишили у Святій Літургії, коли співслужителі обіймаються між собою і кажуть: «Христос посеред нас. Є і буде». Хоча ще раніше ця практика була між усіма вірними після виголосу «Один одного обнімімо». Зараз цю практику ми повторюємо на Великдень, коли всі обіймаються між собою, цілуються, і кажуть: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» Це називається христосування. Я бачив на власні очі, як люди оживали, коли на Пасхальній Утрені ми підходили одне до одного, обіймалися, говорили «Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Іноді у великих містах можна побачити молоду дівчину або хлопця з плакатом «Вільні обійми». Перехожі не раз підходили, з радістю обіймалися, деякі навіть плакали від розчулення. Бачимо, що такі зовнішні ознаки любові потрібні кожному з нас. Психологи рекомендують обійматися не менше 8 разів на день, тривалість обіймів має бути не менше 20 секунд. Це легко можна втілити в сім’ї. Але що робити самотнім людям? Треба мати друзів або добрих знайомих, до яких можна звернутись з проханням дати любов і тепло через обійми. Я думаю, що соціальні робітники, які обслуговують стареньких людей, можуть цю практику обіймів втілювати, якщо це їм не важко.
Ось така цікава була сьогодні Літургія, що закінчилась ніби пасхальними обіймами і розчуленням багатьох з присутніх.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
