В Українському католицькому університеті розпочався новий проєкт — «Сліпий говорить». У його межах відбулася розмова з кандидатом історичних наук, викладачем, науковим співробітником і доцентом Інституту історії Церкви УКУ Світланою Гуркіною.
Не лякайтеся труднощів і перепон, бо з нами Бог. Вірте у велике і світле майбутнє Української Церкви та народу, бо після Голготи, напевно, прийде Воскресення
Деканат студентського життя УКУ розпочав другий навчальний семестр 2023/2024 року з нового проєкту-ініціативи «Сліпий говорить». У межах проєкту щомісяця відбуватимуться цікаві зустрічі, які допоможуть студентам і всім зацікавленим ближче познайомитися з постаттю Йосифа Сліпого та пізнати мудрість його діянь. Про це пише Департамент інформації УГКЦ.
Перша Гутірка в межах проєкту відбулася з кандидатом історичних наук, викладачем, науковим співробітником і доцентом Інституту історії Церкви УКУ Світланою Гуркіною. Історикиня давно вивчає постать патріарха Йосифа Сліпого, його біографію та значення для Української Греко-Католицької Церкви й України. На 2024 рік припадає кілька ювілейних дат патріарха Йосифа кардинала Сліпого, зокрема 85-річчя єпископської хіротонії, 80-річчя вступу на Галицький митрополичий престол і 40-ва річниця від дня смерті, зауважила науковиця.
«Без сумніву, Йосиф Сліпий є одним із духовних лідерів українського народу, і його внесок у становлення Церкви та державності важко переоцінити. Примітно, що наша Гутірка відбувається 25 січня — саме цього дня 1965 року Папа Римський Павло VI іменував Йосифа Сліпого кардиналом. Про цей факт, до речі, мало хто знає, адже сам патріарх не охоче носив червоні кардинальські шати. Натомість, коли в 1975 році отець Іван Гринів вперше під час Літургії пом’янув його як Блаженнішого Патріарха Києво-Галицького і всієї Русі, Йосиф Сліпий з великою повагою і честю прийняв цей титул і послідовно його відстоював», — розповіла Світлана Гуркіна.
Щоб осягнути всю велич постаті Йосифа Сліпого, варто зазирнути в його дитинство. Народився він у багатодітній родині на Тернопільщині, у с. Заздрість. Йосиф Коберницький-Дичковський (таке його світське ім’я та прізвище) був наймолодшим сином у сім’ї. З малих літ виявляв великий інтерес до науки і вже в початковій школі навчався двома іноземними мовами: польською і німецькою.
«Йосиф Сліпий мав неабиякий хист до вивчення мов. Згодом опанував ще французьку, англійську, італійську, вивчив античні мови та церковнослов’янську (щоб користуватися релігійною літературою). Однак справжньою його любов’ю була латинська. Пізніше, викладаючи у Греко-католицькій богословській академії у Львові, Йосиф Сліпий послуговувався винятково латинською мовою на своїх заняттях, відтак заохочував своїх студентів до її вивчення», — додала промовиця.
Після початкової школи Йосиф Сліпий вступив до української гімназії в Тернополі. Він був дуже старанним до наук і мав неабияку повагу серед учнів і вчителів. Опісля продовжив навчання у Греко-католицькій духовній семінарії у Львові. Там зустрівся з митрополитом Андреєм Шептицьким, який одразу зауважив і запам’ятав здібного студента. Закінчивши перший рік семінарії, за скеруванням митрополита Андрея, Йосиф Сліпий поїхав до Австрії вивчати догматику на богословському факультеті в Університеті Інсбрука. Він добре володів німецькою, тож йому було не складно опанувати нові знання. Зрештою, 1918 року захистив докторську дисертацію з богослов’я і здобув ступінь доктора богослов’я.
«Після закінчення навчання в Австрії, Йосиф Сліпий поїхав до Рима, де ще 2 роки навчався в Папському університеті святого Томи Аквінського, Григоріанському університеті й Орієнтальному інституті. Захистив латинською мовою ще одну працю — „Начало Духопоходження у Пресвятій Трійці“ і отримав звання „Magister Agregatus“. У Римі він також вивчав мистецтвознавство і пізніше йому це стало у нагоді, коли він був відповідальним за розпис каплиці Святого Духа при Львівській греко-католицькій духовній семінарії», — зауважила історикиня.
Окрім великого бажання навчатись, ще змалку Йосиф багато молився і дотримувався постів. У цьому він взорувався на свою родину, передусім на батька та матір. Тож ще під час навчання, у 1917 році, митрополит Андрей Шептицький викликав його до Львова і висвятив на священника.
Здобувши відповідну освіту, Йосиф Сліпий повернувся до України і 1922 року став професором догматики у Львівській духовній семінарії, а 1925 року — ректором цього закладу. На цій посаді Сліпий зумів організувати фахове й дієве середовище, розбудував і розвинув навчальний заклад.
За дорученням митрополита Андрея, 1928 року семінарію переформатували у Греко-католицьку богословську академію (чию наукову діяльність успадкував і продовжує УКУ). Йосиф Сліпий став її першим ректором. Він також був головою Богословського наукового товариства та головним редактором журналу «Богословія».
«Великого бажайте! Одушевлятися великим, високим і мати перед очима гідну мету — само собою підносить людину», — патріарх Йосиф Сліпий.
Окрім науки і богослов’я, молодий інтелектуал о. д-р Йосиф Сліпий захоплювався природою. Як спадок, залишив значні натуралістичні колекції. В Українському католицькому університеті у Римі створив природничий музей, де зібрані найрізноманітніші опудала тварин і взірці мінералів. А ще він обожнював подорожувати. У середині 1930-х років під час літніх вакацій Йосиф Сліпий мав нагоду відвідати Святу Землю та Англію. Усі свої враження він задокументовував, тож залишив чимало записів зі своїх поїздок, які опублікував окремими виданнями.
У грудні 1939-го за згодою папи Пія XII митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосифа Сліпого на єпископа із правом наступництва. Після смерті Шептицького, 11 листопада 1944-го Йосиф Сліпий очолив Галицьку митрополію.
Митрополит Йосиф Сліпий
«Тоді він ще не знав, що попереду має лише 5 місяців свободи, щоб виконувати свої митрополичі обов’язки. За це час Йосиф Сліпий встиг зробити багато, зокрема призначив нову адміністрацію; відновив навчання у Греко-католицькій богословській академії; відновив, а фактично з нуля заснував „курси дяків“; висвятив 9 нових священників; відвідав усі 9 парафій із візитаціями, які були у Львові (за межі міста йому виїжджати не дозволяли); щотижня по четвергах збирав на зустрічі священнослужителів (тих, які могли приїхати до Львова) і обговорював із ними важливі питання; написав 6 послань; написав звернення до радянської влади, щоб дозволили греко-католицьким священникам поїхати з місіями по всьому Радянському союзі», — розповіла Світлана Гуркіна.
«Per aspera ad astra» («Крізь терни до зірок») — любив повторювати Йосиф Сліпий, цей напис є і на його єпископському гербі. Символічно, але саме таким був його життєвий і професійний шлях. Попереду в нього були 18 років «втрачених» у таборах Сибіру і Мордовії та ще 18 років плідної праці на благо Української Греко-Католицької Церкви та України. Втім про це — у наступній Гутірці.
«Наука, молитва, праця і праведне християнське життя — основи, на які опирався патріарх Йосиф Сліпий у своїй діяльності та чого варто в нього повчитися. Можна дати кілька порад, як наслідувати вчення Йосифа Сліпого: користати з усіх можливостей, які є в університеті; любити науку і прагнути знань; навчитись смиренню, бо це є та християнська чеснота, яка показує, ким людина є насправді», — так завершила історикиня зустріч зі студентами.
У межах проєкту «Сліпий говорить» запланована ще низка подій: показ документального фільму про патріарха, студентські дебати та інтелектуальна гра Mind On.
