Днями у селищі Ланчин на Надвірнянщині Єпископ-помічник Коломийської єпархії Владика Петро Голіней освятив оновлений іконостас та настінні розписи в церкві Зіслання Святого Духа. Це наразі перший храм в області, де на стіні зображено Захисників України часу повномасштабного російського вторгнення.
«Коли Владика Петро Голіней ще був священником, то він приїздив до нашої церкви, ми проводили нічні чування. Це теплі та радісні спогади, — каже парох, отець Василь Ткачук. — Нам дуже приємно, що він освятив розписи й оновлений іконостас, добре відгукувався про парафію».
«Ви зреалізували мету, якої так давно прагнули. Оздоблення храму є важливим елементом у формуванні молитовної атмосфери. Завжди, коли людина ставить перед собою ту чи іншу мету і до неї йде, то чекає того дня, коли нарешті все здійсниться. Сьогодні ви теж переживаєте подібне», — зазначив Владика Петро.
Храм, за словами отця Василя, має невелику історію, але посідає чільне місце в житті селища та громади. Будівництво святині розпочали у 1995-му році, у 2005-му церкву освятив нині Архієпископ Володимир Війтишин. Після початку будівництва дев’ять років поспіль Святі Літургії відбувалися у підвальному приміщенні. Це була перша церква Зіслання Святого Духа на Івано-Франківщині з часу відновлення Незалежності України».
Названий храм так тому, що ХХІ сторіччя є сторіччям Святого Духа. Розміри сучасної святині такі: 24 метри завширшки, 30 завдовжки і до купола 18 метрів заввишки. Словом, храм – сучасний і красивий.
«Я служу тут 29 років, — продовжує отець Ткачук. — Раніше доводилося служити у старих церквах. Усі вони — чудові та намолені. Але я хотів, аби новий храм у Ланчині був світлим, як Боже небо, бо історія й старовина, – це щось одне, а сучасність, базуючись на традиціях, — інша».
Тому, коли сім років тому розпочали роботи з розпису церкви, то вирішили, що храм буде у світлих тонах. Автор розпису — митець з Галича Володимир Сірко з помічниками. До речі, знаково, що з початком повномасштабного вторгнення до пана Сірка приїхав з Києва знаний автор розпису храму Преображення Господнього у Києві, художник-монументаліст, Юрій Левченко з дружиною. Із паном Сірком він приїхав у Ланчин і… допомагав у розпису церкви.
«Мистецьке рішення розписів — цікаве та оригінальне. Так, у центрі, під куполом, є зображення Бога Отця. Нижче, по колу, написано Ісуса Христа з Апостолами. Усі вони — у білій одежі святості. Запрестольна ікона Зіслання Святого Духа та іконостас — авторства художника Михайла Халака. До речі, іконостас у храмі ми також оновили, позолотили, бо за 20 років його вже трохи торкнувся час», — продовжує отець Василь.
Цікавим є розпис на стіні, де розміщується хор. Там є зображення Божого суду. У центрі — Архангел Михаїл, по боках – сім Ангелів з трубами. Дещо нижче — світочі церкви: Андрей Шептицький, Григорій Хомишин, Микола Чарнецький, Михайло Левицький, уродженець Ланчина, який став першим єпископом з українців, котрий отримав від Папи кардинальські відзнаки, виконував уряд примаса Галичини. З іншого боку: Святий хреститель Володимир Великий, Свята княгиня Ольга. Є збірні символічні образи козака і гуцульського опришка, упівця, сучасних вояків. Усі кошти на оновлення іконостасу та розпис стін були зібрані ще до повномасштабного вторгнення.
Отець Ткачук додає, що в Ланчині невеличка, але діяльна парафія. Храм відвідують близько 180 родин, шкода, що більше 100 родин виїхали за кордон. При храмі є братство, сестринство, спільноти «Апостольство молитви», «Матері в молитві», вівтарна дружина.
Від початку повномасштабного ворожого вторгнення на фронт відправили понад 80 автівок, понад 10 ультракомпактних дронів-мавіків, 22 дрони-FPV, мультироторні безпілотники, обладнані камерою, що передає відео захисникам, понад 20 генераторів, 7 антидронових антен, що чіпляють на машини, завдяки яким транспорт стає «невидимим» для ворожих безпілотників, чимало біноклів, снайперських прицілів. Усе це купляли жителі Ланчина, які зараз живуть та працюють в Бельгії, Чехії, Франції, Англії. Передавали кошти і посилки з-за океану: зі США та Канади. Допомогу відправляли бусами на Київщину, возили багато дитячого харчування, підгузки давали у прикарпатські та чернівецькі дитячі будинки. У підвалі храму Зіслання Святого Духа був справжній склад військового екіпірування, взуття, побутової хімії, одягу, їжі.
Сабіна РУЖИЦЬКА
