4 березня 1949 року на Буковині народився Володимир Івасюк — легенда української естради, геніальний композитор і блискучий співак, людина, яка подарувала світові пісню “Червона рута”. Пісні Івасюка у 1960-ті прославила на весь світ Софія Ротару, а сьогодні, за 50 років після створення, їх співають сучасні молоді виконавці.
Володимир Івасюк прожив неймовірно коротке і неймовірно насичене життя, встиг створити понад 100 пісень і залишив нащадкам спадок української естрадної музики. Він народився і виріс у місті Кіцмань Чернівецької області, з п’яти років опанував скрипку, пізніше, вже у музичній школі — альт і фортепіано. У 15 років написав першу пісню — “Колискову” на вірші свого батька. Івасюк був медиком за освітою і справжнім музикантом за покликанням: в 60-ті він почав виступати в телепрограмах Українського телебачення, де вперше прозвучали “Я піду в далекі гори”, “Червона рута” тощо. Його пісні виконували найвідоміші артисти того часу — Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич. Наповнені енергією, ритмом та світлом, вони миттєво стали гітами далеко за межами Радянського Союзу. Про це зазначають на сайті журналу “VOGUE”.
“Ми, українці, з колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах”, — відома фраза Івасюка передає його життєву та громадянську позицію. Івасюк, син буковинського письменника та фольклориста Михайла Івасюка, був патріотом і принципово відмовлявся писати пісні російською мовою.
Як свідчить Музей меморіальної пам’яті, багато пісень Володимир Івасюк створював “під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару”. Його не раз виключали з медичного інституту, а згодом — зі Львівської консерваторії. Водночас Івасюк був композитором світового рівня, слава якого стрімко ширилася за межі Союзу: його обожнювали в Польщі, Вірменії, а артисти, що виконували його пісні, несли їхню славу світом. Загибель Івасюка стала трагедією для всієї України, і ця справа досі не закрита. 24 квітня 1979 року Івасюк отримав телефонний дзвінок і вийшов із дому. 18 травня його тіло знайшли в Брюховицькому лісі піді Львовом. Володимирові Івасюку було 30 років.
Володимир Івасюк і Софія Ротару, 1972 рік; фото – ivasyuk.org.ua
Похорон Володимира Івасюка у Львові став справжньою акцією протесту проти радянської влади. Спочатку слідчі наполягали на версії самогубства, тоді як близькі говорили про те, що його могло вбити КДБ. У 2014 році Генпрокуратура України поновила розслідування смерті українського композитора.
“Червона рута”
Найвідоміша у світі українська пісня була написана Івасюком 1970 року, коли він був студентом Медичного інституту в Чернівцях. Пісня була натхнена частими подорожами Івасюка в Карпатські гори, де він, зокрема, вивчав спадщину фольклориста Володимира Гнатюка, у записах якого були зібрані легенди про чар-зілля. 1970 року на Театральній площі Чернівців Івасюк та Олена Кузнецова вперше виконали цю пісню, подарувавши їй неймовірну долю. 1971 року “Червона рута” здобула перемогу на конкурсі “Пісня року”.
“Водограй”
Ще одна культова пісня, яку Івасюк створив у 21 рік, як і “Червону руту”. “Задум “Водограю” навіяв Володі косівський водоспад Гук, — згадують близькі Івасюка у статті на офіційному сайті композитора. — Пісня народжувалася в муках творчості, довго викликала невдоволення. Володя вносив зміни в сюжет пісні, ремствуючи на свою безпорадність, замкнувся в собі, але сторонньої допомоги не приймав. Через якийсь час знову повернувся до задуму та реалізував його. В цій пісні — вираз нестримного буяння молодості, нев’янучої, веселої, жагучої”. Найкращий комплімент пісні висловив батько композитора Михайла Івасюк. “Під цю пісню хочеться танцювати”, — сказав він.
“Я піду в далекі гори”
Неймовірно лірична та ніжна пісня, створена 1968–1969 року. За останні 50 років її виконали найвідоміші українські артисти — Квітка Цісик, Назарій Яремчук, “Плач Єремії”, Віктор Павлік. Текст пісні Івасюк написав на коробочці з-під цигарок, коли повертався з походу в гори.
“Балада про мальви”
“Балада про мальви” була вперше виконана 1975 року Софією Ротару. В основі пісні — поезія Богдана Гури. Серед її виконавців — Святослав Вакарчук, Ніна Матвієнко, Оля Полякова, а у листопаді 2022 року нове життя “Баладі про мальви” дав співак Олег Шумей.
“Пісня буде поміж нас”
Мелодійну, душевну пісню Володимир Івасюк присвятив поетесі Галині Тарасюк. Вперше виконав її 1971 року. Одна з найвідоміших сучасних інтерпретацій “Пісні…” належить Тарасові Чубаю.
