«Побачити скарби разом»

0
8

Мистецький проєкт під такою назвою триває в Івано-Франківську.  У його рамках відбулася виставка в обласному краєзнавчому музеї, а зараз студенти та працівники кафедри дизайну і теорії мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника створюють для людей з порушенням зору каталог з 24 ікон з колекції збірні.

Зображення, яких торкаються і таким чином розпізнають люди зі сліпотою та слабо зорі, називається тифлографічною адаптацією. Уперше в Івано-Франківську її започаткувала Надія Бабій, доцентка кафедри дизайну і теорії мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. З допомогою польських колег науковиця і мисткиня багато дізналася, що і як можна робити для людей зі сліпотою.

«Наприкінці 2021 року ми брали участь у проєкті «Невидима спадщина: обмін та впровадження передового досвіду щодо доступу до культури для людей з порушенням зору», — розповідає пані Бабій. — До нас приїхав пан Богуслав Марек, професор Католицького університету в Любліні. За фахом чоловік — викладач англійської мови».

Він розповідав, що почав перейматися проблемами цих людей тоді, коли випадково побачив великий банер, на якому була зображена незряча дівчинка, яка тримала на руці Тауерський міст. І був напис: «На жаль, я ніколи не зможу цього побачити». Пана професора настільки розчулило це зображення, що він вирішив почати допомагати людям зі сліпотою. Богуслав Марек розробив спеціальну методику вивчення англійської для дітей. Коли збирав понятійну базу для вивчення мови, то шукав різні малюнки, робив з них колажі. Так зацікавився тифлографікою — теорією побудови рельєфних малюнків і креслень, які застосовують для навчання людей зі сліпотою.

 «У рамках новації я читала лекцію про мистецтво для людей зі сліпотою», — відзначає пані Надія. Пан Марек попросив мисткиню, аби вона принесла якісь мистецькі об’єкти зі своєї майстерні. Жінка взяла дерев’яні, гіпсові, керамічні речі. І слухачі з особливостями розпізнавали їх. Далі було ще кілька тренінгів, виступ української команди проєкту в Любліні. А ще в Польщі науковиця слухала лекції викладачів університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні про те, як сприймають світ люди зі сліпотою. Побувала викладачка мисткиня у тифлографічній майстерні Католицького університету в Любліні. Там побачила тифлограф, спеціальний папір. До речі, тифлограф, за умовами проєкту, отримав Прикарпатський університет.

До Міжнародного дня шрифту Брайля в 2021 році Надія Бабій разом з тоді ще студентом Володимиром Яцишиним зробила тифлографіку.

«Проблема тифлографіки полягає в тому, що не можна обвести контуром зображення та перевести його в рельєф, — пояснює пані Бабій. — Треба спростити зображення, якщо об’єкти накладаються один на одного, слід розвести їх у різні площини; якісь додаткові зображення треба зробити більшими, якісь — меншими».

Зробити тифлографіку вдалося. Навіть більше: з ініціативи пані Надії провели екскурсію представникам івано-франківського товариства сліпих. Ці люди також ніколи не торкалися таких зображень. Їм було дуже цікаво.

Згодом Володимир Яцишин виконував бакалаврську роботу на цю тему. Також Надія Бабій звернулася до завідувача відділу реставрації краєзнавчого музею Валерія Твердохліба, аби той допоміг з вибором сакральних творів для адаптації. Пан Яцишин із науковою керівничкою знайшли польсько- та англомовні джерела про тифлографіку, музеї, в яких є такі адаптовані картини. Коли все було зроблено, пан Твердохліб запропонував провести виставку, яка відбулася з великим успіхом.

До речі, пані Надія включила тифлографію у свою навчальну програму, і майбутні митці будуть знати, як адаптувати твори мистецтва для людей зі сліпотою. Окрім того, студенти почали робити аудіоопис ікон картин.

«Це відіграє велику роль, — мовить мисткиня. — Мені допомогло те, що я свого часу була науковою працівницею івано-франківського художнього музею (нині Музей мистецтв Прикарпаття). Тоді мені доводилося робити так звані наукові картки, описувати картини. І я вмію це робити та знаю, як пояснити про аудіоопис студентам».

Щодо каталогу ікон, то аудіосупровід до нього озвучить знана українська акторка Ірма Вітовська. Голосовий супровід — одна з найважливіших складових тифлографічної адаптації, бо якщо слабозора людина просто підійде до адаптованої ікони та почне «роздивлятися пальцями», то, ймовірно, мало що і зрозуміє. А коли, скажімо, почує, що треба починати «дивитися зверху, чи знизу, куди рухати пальцями: вліво, вправо, якими лініями чи крапочками що зображується. Наприклад, волосся — це довгі лінії зверху, товстіша лінія трохи вище — німб. Розповідатимуть і про те, хто зображений, коли ікона була написана. До кінця липня цього року планують видрукувати 50 примірників каталогу. Їх відправлять у бібліотеки для незрячих людей по всій Україні. Адже поповнювати такі збірні — дуже потрібна справа, бо книг для людей зі сліпотою та слабозорих дуже мало.

Також адаптації ікон увійдуть до тифлографічної бібліотеки, яку створили працівники кафедри. Наразі науковці розробляють сайт, на якому є 5 ікон, 17 картин світових авторів, інсталяційні роботи та фотографії студентів кафедри.

На кафедрі дизайну і теорії мистецтва створили ще й центр дослідження стратегій універсального дизайну. Пані Надія стала директоркою на громадських засадах. Офіційно центр буде працювати з квітня цього року. У центрі будуть різні напрямки роботи.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Світлини з архіву Надії Бабій