За активної участі священників та парафіян храмів Дубівецького протопресвітеріату вздовж дороги між селами Кінчаки та Озерце висадили більше тисячу кущів бузку.
Наразі це найбільша бузкова алея в Україні протяжністю три кілометри 100 метрів. Бузок висадили у рамках акції «Весна. Життя. Перемога». Розповідаємо про новацію та як відроджують село Озерце в громаді.
«Ідея посадити бузок належить голові Дубівецької сільради Павлові Андрусяку. А я зі священниками завжди радо підтримуємо добрі, а тим паче екологічні ініціативи», — розповідає отець Олег Каськів, професор, ректор Івано-Франківської академії Івана Золотоустого, парох Дубівецького храму Різдва Пресвятої Богородиці.
На акцію, за словами пані Тетяни Опацької, заступниці сільського голови Дубовецької громади, зібралися понад 200 учасників віком від 4 до 75 років з 15 сіл громади. Це працівники сільської ради, закладів освіти, культури, учасники добровільної пожежної дружини, внутрішньо переміщені особи, які проживають на території громади, представники парафій. Місце для нової алеї вибрали невипадково, це дорога, що веде з села Кінчаки до Озерця. В останньому, на жаль, зараз живуть лише троє людей.
Село знаходиться за 50 кілометрів від Івано-Франківська, на межі між Івано-Франківською і Тернопільською областями. Доїхати сюди громадським транспортом можна лише до села Кінчаки. Далі до Озерця — 3 кілометри. Двічі на день сюди курсує автобус з Івано-Франківська. В Озерце треба йти пішки, або їхати автівкою кам’яним шляхом. Ще кілька десятків років тому тут було понад 60 будинків. У 1990-ті молодь виїхала з села. Старші жителі або відійшли у засвіти, або поїхали до дітей чи онуків. Наразі тут є покинуті школа, клуб, крамниця, медпункт; залишилися будинки, в яких ніхто не живе, а також городи. Усі вони в різному стані. Є цілком добротні, бо їх підтримують колишні жителі села та їхні родичі, які приїжджають на вихідні. А є й оселі та наділи в занедбаному стані. Також у селі є церква, споруджена в 1908 році. Біля храму – дзвіниця з дзвоном, що датований 1925 роком.
…Підготовка до висаджування бузкової алеї тривала три тижні. У селах громади, закладах освіти, ФАПах, староствах, церквах говорили, аби люди, а особливо діти та молодь принесли кущі бузку. Бо на багатьох подвір’ях та біля обійсть вони ростуть.
Усі радо відгукнулися на заклик керівництва громади. Таким чином, за словами отця Олега Каськіва, акція мала для дітей та молоді виховний момент, бо кожен з тих, хто посадив кущ або кілька, тепер буде берегти ці та інші насадження. І, цілком ймовірно, що разом з друзями чи родиною посадить ще більше дерев, квітів, кущів. Попередньо для кущів викопали ямки, поставили кілки, на які оперли нові саджанці. Важливо, що алея висаджена на схилі, і коріння кущів укріпить його.
Перед акцією усі помолилися за захисників з громади: тих, які служать, і тих, які віддали життя за Україну.
«До речі, ця алея присвячена нашим захисникам, — продовжує пані Опацька. — Маємо у громаді 285 вояків. Будемо доглядати бузок і чекати на них. А після Перемоги наші захисники будуть тут збиратися на різні свята».
Акція тривала три години. Підтримали добру справу і представники Бурштинського торговельно-економічного коледжу Київського національного торговельно-економічного університету, які приготували для всіх смачний обід.
До речі, добрим задумом на майбутнє є те, що з протилежного боку алеї хочуть посадити кущі червоних та рожевих троянд. Із пелюсток квітів будуть робити варення на фестивалі усної оповіді, що з серпня 2020-го щороку відбувається в Озерці. Фестиваль започаткували, аби підтримати пам’ять про село та щоби збирати хоча би раз на рік його жителів на вітцівщині. Організатором фесту є виходець з Озерця культурний діяч Левко Довган.
А ще Озерце славиться краєвидами й карстовою водоймою «Вікнина». Це приваблює туристів. Вода в ньому неймовірно голуба і чиста та має однакову температуру й ніколи не замерзає. Озеро називають бірюзовим оком Опілля. Дна в ньому майже не видно. Діаметр водойми 12 метрів, воно завглибшки 5 метрів. Водойма є у переліку об’єктів природно-заповідного фонду України. Зараз у селі облаштовано місце для відпочинку, проводять не лише фестиваль усної оповіді, а й пленер для фотохудожників.
У перспективі село може стати місцем для будівництва житлового комплексу для тих українців, які після повномасштабного вторгнення виїхали до Європи. Його будуватимуть за європейські гроші. Інвестори шукають села, де немає людей, та хочуть вкласти кошти у спорудження комплексів. За словами Павла Андрусяка, для тих, хто там житиме, створять робочі місця у сільськогосподарській сфері. Тут можуть жити понад 50 осіб. А інвесторам запропонували розглянути можливість висаджування виноградників на горі поблизу. Люди, які мешкатимуть у комплексі, зможуть працювати на переробці ягід.
Надалі екологічні новації в громаді з благословення та підтримки священників будуть продовжуватися.
Сабіна РУЖИЦЬКА
