Протягом року отець Михайло Яблонь, парох храму Пресвятої Трійці, що у селі Тустань Дубівецького протопресвітеріату, разом з людьми молиться вервицю за мир, Перемогу та вояків… бігаючи на стадіоні.
Моляться вервицю на стадіоні ретельно, щодня. Отець Михайло лише кілька раз не був на молитві через нагальні справи та хворобу. А днями у Тустані за участі єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Владики Миколи Семенишина відбулося відзначення першої річниці вервиці на стадіоні.
«Я з дитинства люблю спорт, грав у футбол, займався бігом, виступав на різних змаганнях. Навіть думав, що буду вступати до фізкультурного коледжу. Та в мене було покликання служити Богові, — розповідає отець Михайло. — До речі, і в семінарії я також займався спортом».
Коли священника призначили служити у село Тустань, він, окрім духовної праці, почав грати у футбол. Також отець Яблонь разом з парафіянами ходить у піші прощі, кількаденні походи з наметами у гори, здійснює щорічне сходження на Говерлу. Словом, душпастир активний та спортивний.
«Після повномасштабного російського вторгнення всі були розгублені й пригнічені. Та водночас люди дуже швидко зібралися силами і духом: хтось пішов захищати Україну, хтось — волонтерити, хтось чекав та чекає рідних, близьких, друзів з війни. Як людина я також був неймовірно вражений початком війни. Як священник з першого дня молився за мир, за наших Захисників, за перемогу, — продовжує отець Михайло. — Наприкінці березня 2022-го, під час Літургії перед Вербною неділею я подумав, чому б мені з людьми не молитися… на стадіоні».
«У Тустані є гарний добротний храм, де можна спокійно й коли завгодно молитися. Чому для проказування вервиці ви обрали стадіон?», — запитую священника. Той відповідає, що в храмі відбуваються Святі Літургії, нічні чування, але хотілося… щось змінити. Та й молитися можна всюди.
А ще отець Яблонь хотів поєднати… спорт і молитву. Аби люди і молилися, і свій фізичний стан через пробіжку покращували.
«Це може здатися незвичним, але така молитва вже стала для нас частиною духовного життя в селі», — мовить парох храму Пресвятої Трійці.
Рік тому про свій намір отець Михайло повідомив парафіянам. Уперше на стадіон прийшли семеро людей. Молитву розпочали о 21.00. Тоді й тепер молитва на стадіоні відбувається так: люди приходять, вітаються, трохи розмовляють та промовляють початкові молитви на вервиці. Далі йдуть, а згодом біжать. Біжать тоді, коли моляться 10 раз «Богородице Діво…». Роблять це не вголос, а кожен у думках, бо промовляння під час бігу недобре для дихання. Коли закінчується десяток вервиці, усі зупиняються та слухають розважання. Згодом знову біжать.
Ефект від новації був після першого дня. Так до отця Михайла підійшла дружина вояка та сказала, що вона протягом кількох тижнів не могла спати, бо дуже переживала за чоловіка. А після молитви й пробіжки спала, як немовля.
Згодом молитися на стадіоні почали від 20 до 45 осіб віком від 10 до 55 років. Є і діти від 2 років, яких приводять батьки. Молитва триває 20-30 хвилин. А ще після пробіжки та молитви будь-хто з присутніх може попросити священника та інших людей помолитися лише за нього. До речі, після молитви на стадіоні люди домовлялися про волонтерство: плетіння маскувальних сіток у сільському Народному домі, приготування смаколиків чи, як подбати за одяг, генератори та інші потрібні речі для наших Захисників.
Сама ж молитва — велика підтримка і для родичів, близьких та знайомих вояків. Люди відчувають бадьорість тіла й духу. Так з Божою допомогою, попри різну погоду, будні і святкові дні, молитва триває рік.
«Ми дуже раді, що до нас завітав Владика Микола, він приїхав близько 20.00, — мовить отець Михайло. — Також ми з парафіянами вдячні й протопресвітеру отцеві Олегу Каськіву, священникам нашого протопресвітеріату, гостям з сіл Межигірці, Хоростків, Семаківці, представникам сільської ради, які були присутні на стадіоні».
Владику Миколу привітали віршем, який склала на честь річниці вервиці на стадіоні пані Ганна Диркевич, вчителька християнської етики. Вірш розповідала Вікторія Федик, донька вояка, який захищає Україну. Разом з Владикою Миколою присутні спочатку помолилися панахиду за загиблих Героїв. Опісля єпископ подякував усім та попрямував на стадіон.
Поле було прикрашене синьо-жовтими повітряними кульками у вигляді вервиці. Також стояли там і свічки, бо ж був вечір і все гарно світилося. Всередину символічної вервиці зайшли Владика, протопресвітер та священники, а люди тим часом, як звично, молилися і бігли. За словами Владики Семенишина, Ісус відправляв Своїх Апостолів усюди, щоб проповідувати Царство Боже. І молитва на стадіоні – це як відгомін слів Спасителя в дуже непростий для України час. Наприкінці молитви усі разом зробили світлину на пам’ять.
Насамкінець Владика Микола відвідав і знану пекарню при парафії «Ключ до неба».
Сабіна РУЖИЦЬКА
