З вірою в серці, з любов’ю до Господа

0
14

У літературно-мистецькій вітальні Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка відкрили виставку семестрових та дипломних робіт зі спеціалізації «Іконопис» студентів кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації Інституту мистецтв Прикарпатського університету «З вірою у серці». Усі роботи виконані під керівництвом пані Юлії Попенюк, кандидатки мистецтвознавства, доцентки кафедри. 

На відкриття виставки завітали представники духовенства, влади, науковці, художники Прикарпаття, студенти. Благословив мистецьку подію отець Віталій Козінчук, доцент кафедри богослов’я Івано-Франківської Академії Івана Золотоустого, якийз братами-семінаристами залучили присутніх до спільної молитви. 

«Іконопис є важливою складовою культурного та релігійного спадку багатьох націй, — відзначила Марія Дем’янів, головна бібліотекарка відділу літератури з питань мистецтва. – Він відображає духовну глибину, віру та традиції. Кожна ікона несе в собі не лише художню цінність, а й поглиблене релігійне сприйняття світу, відтворюючи образи святих та подій біблійного світу з особливою емоційною силою та символізмом».

За словами пані Юлії Попенюк, в експозиції виставки є 57 робіт, виконаних у техніці жовткової темпери (дошка, левкас) та малярство на склі. Із них 10 ікон — це дипломні роботи студентів різних років випуску. 

«Я народилася, виросла та вчилася в Івано-Франківську, з дитинства любила малювати, закінчила художню школу та поступила у Косів на факультет художнього розпису, –розповідає про свій мистецький шлях пані Юлія. — На другому курсі у межах навчальної програми я вперше спробувала написати ікону. Також у коледжі я почала їздити на прощі. У давніх та нових храмах бачила чудові зразки іконописання. І коли я продовжила навчання у Львові, в Національній академії мистецтв, то, провчившись перший курс на кераміці, наступного року вирішила, що таки буду займатися іконописом».

Пані Юлія навчалася на кафедрі сакрального мистецтва, з нею навчалися дві сестри-монахині і двоє братів монахів. Усі були дуже талановиті і старанні в навчанні й мистецтві. Дипломною роботою жінки став образ «Вознесіння Христове», який зараз знаходиться в храмі села Бариш, що на Тернопільщині. Із цього села родом знаний іконописець, брат світлої пам’яті Владики Павла Василика, Роман Василик. 

У 2009-ому Юлія Попенюк почала працювати в Інституті мистецтв Прикарпатського Національного університету.

«Спеціалізацію «Іконопис» вибирали небагато студентів: 8-10 із курсу. Тобто приходили навчатися ті, які справді цього хотіли», — зазначає мисткиня. 

Навчання іконопису розпочинається з історії та практичних завдань: копіювання лику святих із українських ікон ХV-ХVІ сторіччя зі збірок львівських та київських музеїв. Далі студентам розповідають як приготувати дошки та левкас для написання ікон. 

Пані Юлія зазначає, що зазвичай ікони пишуть на липових дошках зі «шпугами» (дубовими вставками позаду). Щоправда писати на такому матеріалі — дорого. І часто-густо студенти працюють з плитами ДСП або МДФ. Також майбутні митці вчаться наносити ґрунт. 

«Спочатку дошку чи плиту покривають сумішшю крейди та столярного або желатинового клею, — пояснює мисткиня-науковиця. — Згодом наклеюють «паволоку»: марлю або шматок простого простирадла. Зверху наносять 6-8 шарів левкасу. Коли все висохне, дошку шліфують та починають писати ікону».

Студенти перебивають на дошки малюнок через кальку або картонне зображення. Писати починають жовтковою темперою. Це суміш з жовтка яйця, пива, оцту та кольорового пігменту. Зазвичай студенти спочатку наводять контури, згодом роблять так звані «заливки» кольором — від темного до світлого. Сохне жовткова темпера кілька днів. За цей час ікону не можна чіпати. Далі образ покривають акриловим лаком.

Коли молоді митці навчаться писати лики, то беруться за ікони намісного ряду іконостасу: поясні або в повний зріст зображення Богородиці з Ісусом на руках, Христа Пантократора, святого Миколая. Далі — складніше: багатофігурні ікони з сюжетами різних свят чи страсні. А найскладнішими є ікони з житієм. Це коли в центрі зображений святий, а довкола — сценки з його життя. За навчальний семестр студенти отримують два завдання: скопіювати ікону та творче переосмислення, інтерпретація і написання власного образу. 

Насамкінець Юлія Попенюк каже, що іконопис – це особливий вид мистецтва. Щоби написати ікону, треба мати не лише талант, але й велику віру, бо зображати Христа, Богородицю, святих — це особливий духовний шлях. 

Сабіна РУЖИЦЬКА