Життя у Христі називаємо духовним життям, оскільки його джерелом є Святий Дух і воно звершується Його благодаттю. Благодать – це дія Святого Духа в людині, тобто Його безкорисливий дар. Благодать жодним чином не поневолює людини й не обмежує її свободи. На цьому наголошує апостол Павло: «Де Дух – там свобода» (2 Кор. 3, 17). Дух Божий запрошує, кличе нас до зростання у Христі й уможливлює його.
Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха»
Що таке духовне життя? Як поєднати віру із щоденним життям? Як жити в Божій присутності на щодень? Як бути християнином не на слові, а на ділі?
Звісно, що це глибокі і багатогранні питання. Одразу знайти вичерпну відповідь не вдасться. Чому? Бо такі поняття як духовне життя, духовна зрілість, віра, Бог – доволі об’ємні за своїм змістом. Проте спробуємо застановитись над вкрай важливим аспектом нашого життя. А саме – що таке духовне життя для нас, практикуючих християн, сьогодні? Світлом на цьому шляху для нас є ніщо інше, як час Великого посту. У ньому шукатимемо корисних духовних вказівок і відповідей на питання – що таке духовне життя?
Великий піст – це квінтесенція духовного життя. Кажучи метафорично, Великий піст – немов коштовний камінь, який виблискує безліччю барв, кожна з яких, якщо пригледітись, послужить добрим дороговказом для душі, яка прагне свідомо жити духовним життям. Богослужіння церковного року, а зокрема богослужіння Великого посту розкриває для людини реальні образи спасіння та нового буття в Бозі. Ми повинні проникнутись красою богослужбових обрядів Великого посту. Ми повинні цінувати, плекати і практикувати молитовне життя Церкви. Можна читати безліч справді хороших книг на тему духовного життя (що, безперечно, слід чинити!). Але жодна словесна мудрість не зрівняється з нашою безпосередньою участю у богослужінні, яка проявляється у пильному слуханні читань, в слуханні церковних піснеспівів. Скарбниця духовного життя відкривається для нас в особливих подіях і постатях Великого посту.
Час для Бога
Великий піст відкриває нам дорогу до духовного життя. Це справді час сприятливий, щоби пізнати його основи. Цей час має стати особистою відповіддю на Боже запрошення: «Покайтеся та віруйте в Євангеліє» (Мк. 1, 15). Це запрошення докласти зусиль, щоб навернути своє серце, щоб воно було ближче до Бога. Час Великого посту запрошує нас вчинити конкретні зусилля, конкретні дії, щоб змінити своє життя. Конкретною дією є навернення серця – покаяння, яке є справжньою трансформацією життя, метаноєю (переміною) мислення та життя. Це час особливого запрошення, коли Бог промовляє до нашого серця, бо саме тут починається наше життя з Богом і для Бога – наше духовне життя. Духовне життя – це життя, в якому ми вибудовуємо наші стосунки з Богом. Тому піст – це дарувати Богові свій час, свою свободу для слухання Його Слова. Ось справжня цінність посту. Ну звісно, що нам, людям ХХІ сторіччя, «не до вподоби» або ж зовсім «невигідно», «незручно» відмовитись від щоденних звичок, на які ми маємочас, – соціальні мережі, ігри, непотрібні розмови…, і аж ніяк не хочемо «мати час для Бога». І тут треба висловити річ революційну. Час є! Інвестуймо цей час у те, що не проминає, в те, що у нас не відберуть, в те, що з дня на день дозволить нам ставатися людьми духовними. Віддаймо свій час Богові!
Навернення – це осягнення цілісного життя – життя з Богом. Час, багатий молитвою, постом і милостинею, ставатиме часом відкриття дії Бога в нашому щоденному житті. Тоді щоденне життя ставатиме місцем зустрічі з Богом. Бо у християнина нема «двох життів» чи «подвійних стандартів». Він той самий і в неділю на Святій Літургії – людина віри, людина, яка сповнює 10 Заповідей Божих, приступає до Святих Тайн, людина, яка шукає Бога, і рівно ж такий у понеділок чи пізно ввечері у п’ятницю – з тими ж цінностями. Його життя завжди спрямоване до Бога. Ось це і називаємо життям вірою в щоденному житті. Ось що про це пише апостол Яків: «Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. Та хто-небудь скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру». Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують, та тремтять. Хочеш знати, безглуздий чоловіче, що віра без діл не приносить плоду? Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним, коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина? Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами. Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність», і він був названий приятелем Божим» (Як. 2,17-23).
Щоб вповні усвідомити важливість духовного життя в сучасному культурному просторі, в безпрецедентній множинності різноманітних пропозицій, потрібно докласти зусиль. У світі всюдисущих медіа, технологічного прогресу людина сучасності проводить більшу частину свого часу так, ніби Бога не існує. Початком духовного життя є «пустеля», але це зовсім не означає кам’янисте чи піщане місце. «Пустеля» – це час, коли людина залишається наодинці з Богом і з собою, власною слабкістю, страхом. Це час з Богом, в якому нам відкривається наше внутрішнє життя – правда. Саме в «пустелі» людина відкриває власну гріховність, заскорузлість серця (сумління), безсилля та різні страхи, досконало приховані від світу. Тому духовне життя – це стати в правді перед собою і Богом не для того, щоб «перелякатись себе», а для того, щоб відбулася духовна трансформація, духовне вдосконалення.
Великий піст є світлом для усіх, хто застановляється над своїм внутрішнім життям, для тих, хто його поглиблює, і для тих, хто свідомо шукає Бога у своєму житті-серці. Ми живемо і духовно зростаємо тільки в єдності нашого життя з Богом. Святе Письмо навчає: «У Ньому ми рухаємося, живемо та існуємо» (Діян. 17, 28). Тому так важливо докладати зусиль, щоб відкрити Божу любов до кожного з нас. Духовне життя проявляється назовні, коли наша щоденність з’єднана з Богом. Але не навпаки, бо трапляється й так, що ми намагаємося пристосувати Бога до своїх уподобань. Тоді наша віра стає вибірковою. Але це хибний шлях. Ми або приймаємо Христа вповні, або відкидаємо Його. Ми не можемо сказати, що будемо виконувати цю заповідь, а не ту, тому що це нам невигідно (якось не модно). Христос скаже: «Хто не зі мною, той проти мене; а хто не збирає зі мною, той розсипає» (Мт. 12, 30).
Духовне життя в світлі богослужінь Великого посту
Добрим прикладом для нашого духовного життя слугують богослужіння Великого посту. Кожна неділя Великого посту має свою духовну тематику. Це неабияк допомагає у наших духовних пошукає, змаганнях, постановах. Перша неділя – Торжества Православ’я. Мета цього свята — прилюдно й урочисто віддати честь і поклін святим іконам Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії і святих. Друга неділя – святителя Григорія Палами. В цей день ми молитовно згадували великого святителя Церкви Христової Григорія Паламу, який на віки прославився благочестивим життям, втіленням на практиці справжнього чернечого ідеалу. Третя неділя – Хрестопоклінна. В цей день виставляється Святий Хрест. Для всіх віруючих він є добрим нагадуванням про те, що вслід за Голгофою неминуче настане перемога життя над смертю. Четверта неділя Великого посту – Святого Івана Ліствичника. Цей чернець з Синайської гори провів у подвигах усе своє свідоме життя. П’ята неділя Великого посту – преподобної Марії Єгипетської. Ця свята власним прикладом показала те, що всі гріхи і промахи життя можуть бути переможені Божою благодаттю і ретельною працею над собою. Шоста неділя Великого посту – Квітна неділя або Урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим. Завершення Великого посту увінчує Страсна седмиця або Страсний тиждень – це шість останніх днів Великого посту перед Світлим Христовим Воскресінням, які присвячені спогадам про останні дні земного життя Ісуса Христа.
Важко не помітити, що кожна з цих неділь є запрошенням до поглиблення нашого духовного життя. Тут віднаходимо справді подиву гідні приклади життя людей, які дуже виразно нам вказують, як жодні обставини їхнього життя не стали на заваді пізнати Бога і жити згідно з Його наукою. Усі труднощі вони перемінювали у можливості. У їх часи теж були чималі виклики і загрози для духовного життя, для їх віри. Але Святе Письмо, як тоді, так і сьогодні, нам виразно каже: «Коли за нас Бог, то хто проти нас? Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? […] Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8, 31-39).
(Продовження в наступному числі)
Алла КАПУШ
