Цікаве релігійно-мистецьке дійство зібрало біля храму Вознесіння Господнього, що в селі Підпечери Тисменицького протопресвітеріату, чимало жителів та гостей села. Тут вперше відбулася Хресна дорога в тінях. Про новацію, минуле й сучасне парафії розмовляємо з отцем Романом Шиндирівським.
Як адміністратор храму Вознесіння Господнього отець Роман тут лише півтора року, та попередньо був на дияконській практиці і священником-сотрудником у світлої пам’яті отця Петра Скрипника.
«Наша парафія Різдва Христового зі славною і давньою історією. Проте храм у нас Вознесіння Господнього, — розповідає отець Шиндирівський. – У селі є дві релігійні громади: греко-католицька і православна. Храм Вознесіння називаємо місцевим собором. І це не перебільшення, бо церква висотою сягає Архікатедрального собору Воскресіння Христового, що в Івано-Франківську. Освятили церкву в 2010 році Владики Володимир Війтишин та світлої пам’яті Миколай Сімкайло».
До речі, фундамент на церкву заклали ще в 1930-их роках, і освячував його єпископ Григорій Хомишин. У час панування безбожної радянської влади УГКЦ була в підпіллі. Від 1990-их у церкві Різдва є громада ПЦУ, а греко-католики на старому фундаменті спорудили нову святиню.
За словами отця Романа, парафія налічує понад 150 осіб, є церковне братство, сестринство, економічна й душпастирська ради, спільнота «Матері в молитві», вівтарна дружина, церковний хор, яким керує пані Ольга Івасюк. У хорі понад 25 осіб. У майбутньому при храмі буде створено дитячий церковний хор. До речі, до святині приходить багато дітей та молоді віком від 5 до 17 років.
«При парафії є двоє катехитів, які працюють з дітьми та молоддю, — продовжує отець Роман. — Останні півтора року з дітьми, які мають приступити до Першого Святого Причастя, активно займається майбутня катехитка пані Анастасія Кадлуб, із дівчатами та хлопцями середнього й старшого шкільного віку — семінарист, брат Володимир Слободян. Він також готує вертеп, різноманітні свята.
Улітку 2023-го в селі вперше відбувся християнський табір, в якому взяли участь понад 80 дітей та підлітків. Під час табору провели благодійний ярмарок, кошти з якого передали для наших Захисників. Для бідних і потребуючих з допомогою «Лицарів Колумба» з Івано-Франківська отримали для парафії продуктові набори.
Пані Анастасія працює з дітьми за програмою, затвердженою Катехитичною комісією. Брат Володимир детально пояснює молоді уривок з недільного Євангелія та якусь частину з Катехизму. Окрім того, є християнське дозвілля: банси, різноманітні ігри, вікторини, частування. Заняття відбуваються у храмі, а взимку, коли холодно, — в приміщенні школи.
«Щодо Хресної дороги, то на початку 2024-го я з дітьми і молоддю планував, що би нам зробити до Великого посту. Спочатку хотіли зробити театралізоване дійство, проте часу та ресурсів було обмаль, — зізнається отець Роман. — Вирішили спробувати щось нове й цікаве: Хресну дорогу в тінях. Сценарій знайшли в інтернеті, там же шукали як правильно зробити постановку».
Репетиції 25 акторів-аматорів віком від 7 до 16 років почали з 18 березня, у перший день Великого посту, а завершили 27 квітня, власне, постановкою. У перші тижні збиралися 2-3 рази в тиждень. У передпрем’єрний тиждень збиралися щодень. Діти й підлітки добре вивчили ролі. Священник розмістив перед храмом великий екран, завісив його білим простирадлом, направив на нього потужний прожектор. Костюми для Хресної дороги в тінях юні актори, брат-катехит і священник придумували самі, робили все з підручних матеріалів. Для озвучення використали портативну колонку. Звук попередньо записали, а в день прем’єри увімкнули.
Подивитися на незвичну для парафії Хресну дорогу в тінях на подвір’я перед храмом зібралося багато людей. Навіть пасажири автобуса, що їхав з Івано-Франківська до села, виходили і прямували до церкви. Священник зазначає, що це було велике духовне піднесення, бо дітям і молоді лише за 40 хвилин вдалося передати останні страждання Спасителя та неймовірний біль Його Пресвятої Матері, увесь спектр емоцій і почуттів інших персонажів. І все це — не показуючи своїх облич, стоячи за ширмою, лише рух, слово, великопосні співи.
«Із Божою допомогою та стараннями нашої молоді, все вдалося, — підсумовує отець Шиндирівський. — А найголовніше: я бачу, що на нашій парафії вже створилася справжня дружня молодіжна спільнота. І створилася вона, працюючи над Хресною дорогою в тінях. У цьому проявилася сила і милість Божа».
Сабіна РУЖИЦЬКА
