Видатний український журналіст Георгій Гонгадзе, якому 21 травня могло б виповнитися всього 55 років, став символом свободи слова та боротьби за правду в умовах політичної нестабільності. Його відданість справі, професіоналізм та сміливість заслужили глибоку повагу не лише в Україні, але й за її межами. Гонгадзе заснував інтернет-видання “Українська правда”, яке стало важливим джерелом незалежної інформації для багатьох українців. Попри всі труднощі та небезпеки, він продовжував висвітлювати актуальні проблеми, викриваючи корупцію та зловживання владою. Його безкомпромісна позиція та прагнення до справедливості надихнули багатьох журналістів та активістів.
Сьогодні ми згадуємо його важливі висловлювання, які залишилися актуальними й донині. Слова Георгія Гонгадзе нагадують нам про необхідність захисту свободи слова та важливість чесної журналістики в суспільстві. Його спадок продовжує жити в серцях тих, хто бореться за правду та краще майбутнє для України та світу.
“І ось одного разу мене запросили на установчий з’їзд Народного Руху України у Києві. Там я познайомився з українською молоддю, а незабаром потрапив до Чернівців на перший фестиваль української пісні “Червона рута”, де в мене прокинулося дивне почуття — я зрозумів, що жити не можу без цієї землі. Через рік переїхав до Львова”.
“На дні немає ніякої перспективи, і сьогодні я закликаю всіх затикати своїми задами діри в нашому кораблі! І це єдиний спосіб врятувати цю державу — прийти на вибори і проголосувати. Це єдиний сьогодні шанс змінити життя”.
“Корупція завжди є і була в усіх державах незалежно від устрою: демократичного, тоталітарного чи будь-якого іншого… Цього процесу не можна позбутися, він є в Америці, є у будь-якій іншій демократичній країні. Але ми повинні зробити все, щоб ці рамки були максимально вузькими”.
“Я дійсно хочу, щоб ми перестали поділятися на червоних і жовто-синіх. Ми всі українці. У нас є Чорнобиль, у нас є багато проблем, які треба вирішувати. Режиму дуже вигідно, щоб ми ділили все на лівих і правих. Ми всі українці. Я — грузин, але, якщо потрібно, я віддам життя за цю державу”.
“Ми повинні змінити нинішній стан речей. Так далі не можна, адже сьогодні я думаю не лише про себе, Бог зі мною. Я готовий був покласти на вівтар незалежності свою молодість і навіть життя”.
“Є спільні цінності, які треба відстоювати, цінності життя і смерті. Рано чи пізно настане час, і ми підемо з цього життя, і вже на наших могилах буде написано “він був комуністом” або “був він націоналістом”… Буде просто прізвище. А залишаться наші діти, наші нащадки, які будуть ходити біля наших плит на цвинтарі, дивитися і згадувати: “Чи були ці люди, які жили до нас, тими, за кого вони себе видавали? Чи зробили вони все, щоб вони жили щасливо?”.
