У кожної людини існує свій перелік страхів, які то з’являються невідь-звідки, то часом засинають, але все ж продовжують існувати в наших головах. Страх – це негативно забарвлений емоційний процес. Він гальмує та хвилює нас. А якщо глянути йому у вічі? Зазвичай, він зовсім не саменький, а має купу товаришів поруч.
Отож, я вирішила ґрунтовніше та глибше дослідити тему людських побоювань і страхів: на власному прикладі, а також опитавши ту кількість людей, яка на се діло згодилася. Отже один з прожитих тижнів на планеті Земля був присвячений страху та й загалом темі (не)любові до себе.
Чи можемо ми любити свого ближнього, якщо не вміємо цього робити по відношенню до себе? Парадоксально виходить, еге ж? Тому протягом тижня я тільки те й робила, що спостерігала за власною поведінкою й думками. Правду кажучи, в мене є упередження з приводу власної зовнішності та проблемної шкіри. Виклик перший – не наносити косметики протягом цих днів досліду та спостерігати за відчуттями. Дуже кортіло вії нафарбувати, чи ще чимось намазюкатися. Але це лише в перші дні. Проблеми зі шкірою нікуди не зникли, але я змирилася з багатьма рисами зовнішності, які дані мені Всевишнім, а також розумію, що не все гаразд зі здоров`ям і на що можна вплинути.
Протягом експерименту я також старалася щиро приймати компліменти у власну адресу, не шукаючи в них підступу чи брехні, а просто слухати/читати їх, як є. Якщо хтось намагався зазіхнути на самооцінку – реагувала на це, не даючи проникнути у пори власної свідомости та вкоренитися (це не стосується конструктивної критики). І звісно, намагалася не порівнювати себе з іншими людьми. Але скільки вже можна про мене? Один чоловік якось сказав, що я тільки те й роблю, що пишу про себе та й про себе. Але якщо я не вмітиму висловлюватися в тексті про себе, то чи зможу текстувати про інших? Чоловіче, сподіваюся, ти зараз це читаєш.
Словом, в опитуванні взяли участь 63 особи. Постараюся додати трішки чисел у текст (раптом серед читачів є поціновувачі підрахунків). Вік респондентів приблизно такий: 17 осіб – вік 10-19 р., 37 осіб – 20-29 р., 3 особи – 30-39 р., 6 осіб – 40-49 р. Забіжу наперед: дуже кортить долучити до опитування більш ширший віковий діапазон. Якщо ви користуєтеся соцмережами – знайдіть мене, будь ласка: сподіваюся, ці дослідження проводитимуться регулярно та систематично. А зараз… спробуйте кожен та кожна відповісти на питання, а лише потім читати відповіді решти.
Отож: якщо любов можна було б виміряти у відсотках, на скільки відсотків ви любите себе просто зараз?
Менше 10% – 2 людини обрало сей варіант; 10% – 1; 20% – 2; 30% – 1; 40% – 7; 50% – 5; 60% – 9; 70% – 15; 80% – 12; 90% – 8; 100% – 1 особа.
Наступне запитання: «Що ти не любиш у собі?».
Лідером відповідей є «зовнішність». Людям не подобаються їхні розтяжки на тілі, синці під очима, зморшки, фігура, обличчя, прищі, нерівні зуби, целюліт чи веснянки. На другому місці – невпевненість, нерішучість у собі чи в своїх діях. Третє місце посідає лінь. За що ж ще люди себе не люблять, як би це сумно не звучало? За відсутність дисципліни, надмірну емоційність, надлишкову вагу, недостатню силу волі, власний характер. За те, що відчувають злість до людей, або ж доброту до тих, хто на неї не заслуговує. За наявність певних страхів, надмірну тривогу, клопітливість, невміння встигати все, звичку відкладати на потім, за егоїзм, страх брати відповідальність, імпульсивність, незібраність, неуважність, апатію, нетерплячість, агресивність. Деякі відповіли, що просто не люблять себе. Хтось написав, що у них немає відчуття нелюбові до себе.
То за що ти не любиш себе?
«Немає нічого конкретного – одного дня я люблю щось, а наступного дня в мене абсолютно полярно міняється ставлення. Я і люблю, і не люблю все в собі водночас».
«Те, що багато чого відкладаю. Або що постійно женуся і не вмію ловити моменти».
«Проблеми зі шкірою. А якщо говорити про моральні проблеми, то, напевно, мою невпевненість та відчуття своєї провини».
«Хочеться більше наполегливості, здається, що я лінива. Коли порівнюю себе з іншими людьми, то здається, що не досягла того, чого можу. Не заробила стільки, скільки можу».
«Що я часто втрачаю мотивацію щодо різних аспектів життя. Часто фокусуюся на неправильних речах».
«Синці під очима і те, що не можу вимовляти букву «р»».
«Я відчуваю, що я недостатньо хороший і працюю над цим».
«Те, що не визначилась зі своїм майбутнім і ніяк це зробити не можу».
«За те, що дуже себе за все накручую і за недостачу терпіння».
«Непостійність; бажання догодити всім довкола».
«Нетактовність, зарозумілість, невміння слухати».
«Я не можу конкретизувати – більше 90% я бачу недоліків, проблем».
«Пасивність по відношенню до себе та свого тіла».
«Швидка зміна мого настрою».
«Сумніви у своїх рішеннях та думках, надмірну експресивність, те, що часом обговорюю інших поза очі».
«Частково характер: занадто драматизую, іноді буваю дуже нестерпна, люблю понити і надокучати людям».
«Те, що багато говорю і сміюсь, можу бути нав’язливою».
«Все люблю в собі. Але дуже часто не ціную свій час і ресурс достатньо. Працюю на виснаження і недостатньо часу відпочиваю».
Наступне питання: «За що ти любиш себе?»
Гадаю, нам важче відповідати на нього, ніж на попереднє. Підозрюю, що це відголоски радянщини й тодішнього виховання, де заборонялося бути іншим, якимось чином проявлятися чи тим паче любити себе. Найбільше респонденти люблять себе за доброту, зовнішність (парадоксально, бо найбільше за неї себе ж і не люблять). Третє місце посідає наполегливість.
«Можу стягнути різні випробування в житті і я молодець. А ще я переборола страх публічності і це допомагає збирати донати».
«За те, що не здаюсь, хоча могла і мала би вже давно».
«За те, що я відповідальна, цілеспрямована та весела людина».
«За доброту, за вміння думати і рефлексувати, за добре коло знайомих, що я створила, за вміння турбуватися».
«За відкритість до людей і життєвих досвідів».
«За винахідливість».
«За таланти: малювання, спів, скейтбординг. За все, що берусь – все виходить».
«За відданість та готовність допомогти іншим людям».
«За бажання пізнавати все більше і більше, за інкубатор ідей в моїй голові».
«Я дуже хороший друг».
«Мені багато всього легко вдається».
«За твердість і гнучкість водночас».
«За вміння бачити красу у всьому».
«За те, що просто існую».
«За вміння поводитися з тваринами, говорити прямо, підтримувати, за чесність і гумор».
«За свій смак до одягу і свою жіночність».
«Просто я – це я, таких людей більше немає».
«За рівень сприйняття цього світу».
«За те, що вірю в себе і допомагаю собі».
Учасники опитування також поділилися, що люблять себе за чуйність, сміливість, емпатію, розсудливість, душевність, працьовитість, розум, характер, щирість, спонтанність, активність, вміння аналізувати, досвід, відповідальність, наявність смаку, винахідливість, креативність, почуття гумору, мудрість, вміння віддавати, розвиток, позитив, любов до інших, чесність, справедливість, допитливість, відкритість, щедрість, активність, щирість, дитячість. Деякі відповіли, що люблять себе за все, або ж за те, що вони є.
Що ж, я зовсім не претендую на звання психолога, не маю відповідних навичок чи освіти, тому не можу й не буду робити висновків-діагнозів. Я можу лише досліджувати та підтримувати. Лише хотілося б, щоб ми вміли приймати себе та любити трохи більше.
Анастасія ГУЛЯЙ
