24 лютого 2022 року назавжди змінило Україну та вектор її розвитку. Змінились і самі українці. Попри усі труднощі й горе, ми продовжуємо боротися за своє і разом з тим відроджувати те, що так старанно намагалися у нас відібрати.
З початком повномасштабного вторгнення, якби парадоксально не було, почалося відновлення української культури та традицій. Люди переходять на українську мову, відновлюють у пам’яті та повсякденні українські традиції, модниці стилізують вишиванки у модерні та екстравагантні образи, українська естрада перекладає хіти українською та випускає нові. Кіно та театр проживають найкращі часи. Це відбувається після жорстокого поштовху, але краще пізно, ніж ніколи, правда ж.
Сьогодні я не буду обтяжувати вас філософськими роздумами, а просто наведу приклади справжнього українського мистецтва – сучасного і модного.
Музика
Чомусь досі серед молоді побутує думка, що в Україні немає класних музичних гуртів. Що ж, панство, ви або принципово їх не шукали, або не туди дивились.
The Hardkiss, «Океан Ельзи», «Бумбокс», «Жадан і Собаки», «Діти інженерів», Vivienne Mort, Tember Blanche, ONUKA – якщо забажаєте, то знайдете собі на будь-який колір і смак, під будь-який настрій чи погоду.
Особисто у мене, завдячуючи подрузі, вже цілий рік в голові один шмальгаузен, точніше Schmalgauzen. Щиро рекомендую послухати цих парубків. Вони створюють щось неймовірне на межі музики й театру.
Кіно й театр
З кіно у нас справи йдуть з перемінним успіхом. Є стрічки якісні, є й не дуже, але кожна знаходить свого глядача. Головне ходити на те кіно, принаймні щоб розуміти, що для вас класне, а що ні, й не казати, що класного взагалі немає. Рекомендую до перегляду «Памфір», «Толока», «Я і Фелікс», «Мої думки тихі» тощо.
Щодо театру – тут ренесанс. Разом з відмовою від російських п’єс з’явилося дуже багато української переосмисленої класики. Але якщо вам класика це нудно – то є вистави на які тільки й скаже що «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво».
Можу виділити «Підступність і кохання» (режисер Іван Уривський), «Мертві без поховання» (режисер Йокубас Бразіс) та «Гуцулка Ксеня» (режисер Ростислав Держипільський) від Івано-Франківського драматичного театру. А також «Земля» у театрі ім. Марії Заньковецької (м. Львів), «Конотопська відьма» та «Марія Стюарт» Івана Уривського у театрі ім. Івана Франка у Києві.
Етностилізації
Пані Віталія Олійник Оля, Гризлюк та багато інших докладають неймовірних зусиль, щоб показати усім як стильно та сучасно може виглядати традиційний одяг у наші дні. Для цього не обов’язково одягати увесь стрій, можна лише додати декілька елементів, які зроблять ваш образ на всі 100!
Ми з вами маємо унікальну можливість споглядати та долучатися до розвитку української культури. Тепер наша черга берегти надбання предків, берегти нашу милозвучну мову, цікаві традиції та шедеври мистецтва. Любіть та плекайте українське!
Людмила ГІЛЬТАЙЧУК
