Добрі і надійні друзі на життєвому шляху – це скарб. Важливо мати в житті людину, яка своїм життям надихає і підтримує. А що, як таким приятелем для нас стане хтось із святих? Ідеально. Чи не так?! Пильно придивляючись до їх постатей, читаючи їхні твори, біографію, можна віднайти відповіді на безліч питань, святі стануть добрими порадниками і розрадниками у найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Чому?
Бо шлях їхнього життя не був встелений пелюстками троянд. Їх життя влучно описують слова з Книги Мудрості: «Бог їх випробував і знайшов їх гідними Себе. Він випробував їх, як золото в горнилі, та прийняв їх» (Мудр. 3,5-6). Довіри і наслідування заслуговує людина, яка залишає добрий приклад свого життя, який згідний з Євангелієм. Життя святих є немовби їх особистою Євангелією, яку вони, з ласки Божої, написали своїм життям. Святі завжди актуальні і в них є чого навчитись.
1 серпня Церква вшановує пам’ять святого Альфонса Ліґуорі. Багатогранна особистість. За своє життя він знаний не лише як святий, але і як відомий адвокат, взірцевий проповідник, місіонар, єпископ, композитор, письменник та мистецтвознавець. Багато обдарувань, як на одну людину, чи не так? Але, як то кажуть: «дивний Бог у святих своїх». Святий Альфонс міг би стати найкращим адвокатом (зрештою, він ним і був) своєї епохи, досягти усіх кар’єрних вершин і насолоджуватись розкішним життям. Проте Бог обрав для нього інший шлях: скромності, благочестя, служіння нужденним. Цей шлях виявився куди дивовижніший і досконаліший. Бог привів святого Альфонса до великої слави, але ця слава не та, яку пропонує світ – мінлива і скороминуча.
Життя маленького аристократа
Святий Альфонс Марія де Ліґуорі народився 27 вересня 1696 року в містечку Маріанелля поблизу Неаполя, у знатній аристократичній родині, з якої походили графи та князі. Через два дні його охрестили. У той день до родини Ліґуорі зайшов один святий старець і, побачивши немовля, сказав пророчі слова: «Він проживе понад 90 років, стане єпископом і зробить великий внесок у Церкву».
Зважаючи на те, що сім’я Альфонса була заможною, початкову освіту він здобув удома. Після цього вступив до Неаполітанського університету та у 16-тирічному віці отримав диплом доктора церковного та цивільного права. З цього моменту розпочалась його блискуча адвокатська кар’єра. Впродовж восьми років Альфонс не програв у суді жодної справи і здавалось, що ніщо не може затьмарити такого небаченого успіху.
Та все ж у його руки потрапила справа, яку він програв. Це була майнова справа між двома графами, де йшлося про велику суму грошей, і внаслідок корумпованості суду він програв судовий процес. Альфонс пережив велике потрясіння та розчарування. Впродовж трьох днів він сидів, замкнувшись у своїй кімнаті, знову й знову прокручуючи в голові те злощасне судове засідання. Ці три дні стали знаковими в його житті і привели до кардинальних змін. По трьох днях він вийшов зі своєї кімнати і сказав: «Світе! Тепер я тебе пізнав! Прощавайте, суди! Більше ви мене не побачите!».
1723 рік у житті Альфонса став початком нового життя. Він покинув свою професію, а разом з нею – багатство та успіх, і вирішив стати священником, незважаючи на спротив свого батька. Подиву гідна неймовірна сила волі молодого юнака. Він не спокусився славою і багатством. Не пішов на компроміс із власною совістю. А що? Альфонс міг піддатись і грати за правилами світу задля кар’єри. Міг знехтувати справедливістю, яку відстоював, – заради грошей і визнання. Він дає сильний урок того, що внутрішні переконання і голос сумління мають бути вирішальними. Він виріс у сім’ї з християнськими цінностями і не дозволив, щоби життєві обставини їх зламали. Це є яскравим прикладом для молодого покоління, та й не тільки, що гроші і блискуча кар’єра не є найважливішими в житті. Головне – залишитись у тому, що робимо і як живемо, – справжньою людиною.
Адвокат стає великим святим
Розчарувавшись у цілій судовій системі, Альфонс подивився на світ іншими очами і вирішив піти іншим шляхом. Прийнявши рішення, Альфонс пішов до церкви Матері Божої Викупу Невільників і склав на вівтар свою шпагу – як знак приналежності до дворянства. Батькові Альфонс сказав: «Суди – пройдений етап мого життя». Вмовляння батька були марними, юнак вирішив стати священником. 1726 року Альфонс отримав священничі свячення.
Свою євангелізаційну та катехитичну діяльність святий Альфонс розпочав серед найбідніших людей Неаполя. Багато з тих, до кого він звертався, були простими і бідними людьми, дуже часто піддавалися залежностям і були втягнуті в злочинну діяльність. З великим терпінням він навчав їх молитов, заохочуючи покращувати своє життя. Катехитичні зустрічі проводилися в каплицях міста і набули неймовірної популярності. Люди горнулись звідусіль. Такі зустрічі в каплицях отримали назву «вечірні каплиці». За короткий час їх було триста. Вони були справжнім і особливим джерелом морального виховання, соціальної реабілітації та взаємодопомоги бідних.
Як бачимо, святий Альфонс покинув розкішні суддівські зали, пішов за голосом серця, вірніше – за голосом Бога, який запросив його до співпраці. Святий Альфонс не залишив людей. Освічений і багатий аристократ, адвокат, пішов служити найубогішим. Він пішов у народ, який був надламаний морально, потерпав від соціальної нерівності. Лише уявити, що сьогодні хтось із нашого оточення робить такий карколомний вчинок! Залишає розкішне життя, іде на периферію, де зламані долі людей, і посвячує своє життя для того, щоби силою Слова Божого преобразити життя потребуючих людей.
У 1732 році Альфонс Ліґуорі заснував Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористи), завданням якого є проповідування Євангелія серед бідних і опущених через народні місії та ре колекції. У 1762 році він стає єпископом єпархії Санта-Агата-дей-Готті. Через 13 років, з огляду на недугу, він відмовився від управління єпархією і повернувся до монастиря в Пагані, де й помер 1 серпня 1787 року. Там же був і похований. 1871 року папа Пій IX проголосив святого Альфонса де Ліґуорі вчителем Церкви.
Протягом свого святого життя він написав багато чудових творів, які сьогодні становлять основу католицького богослов’я: «Моральне богослов’я», «Величання Марії», «Відвідини Пресвятих Тайн», «Любов Ісуса Христа в повсякденному житті» та багато інших.
Що ми можемо навчитись у святого Альфонса сьогодні? Святий Альфонс – людина глибокої молитви. Він наголошує на потребі молитви, яка дозволяє нам відкритися на Божу благодать, щоби щодня виконувати Божу волю та досягати власного освячення. Про молитву він пише: «Бог нікому не відмовляє в благодаті молитви, через яку людина отримує допомогу перемагати всяку пожадливість і всяку спокусу. Кажу і повторюю, і завжди казатиму, доки живу, що все наше спасіння – в молитві». Звідси походить його відомий вислів: «Хто молиться, той спасеться». Святий Альфонс – людина сумління і аристократ духу. Він не піддався спокусливим пропозиціям світу. Зумів розпізнати тихий голос свого сумління і піти шляхом, який приготував для нього Господь. Святий Альфонс – людина, яка своїми талантами служила Богу та людям. Він був поетом, тому знав вагу слова і вміло ним послуговувався. Він був композитором і музикантом і тонко відчував мелодію слова. Він також був художником і цей талант послужив йому у проповідуванні Слова Божого. Як досвідчений юрист, він умів говорити переконливо і просто. У цьому різнобарв’ї талантів Альфонс Ліґуорі був святою людиною. Він дбав лише про славу Божу та спасіння людини.
Святий Альфонс – приклад доброго друга, який не лише словом, але й прикладом життя показує критерії, за якими слід робити вибір у житті. Показує, що якщо Бог на першому місці, то все інше – на своїх місцях.
Алла КАПУШ
