Свого часу я писав про отця Степана Городецького, але іншого. Той був папським шамбеляном і парохом у Вербилівцях, коло Рогатина (див. статтю «Згадаймо отця Степана Городецького», часопис «Нова Зоря» за 4 червня 2004 року). Він мене зацікавив, бо був родом із с. Межигірці колишнього Галицького району. І ось тепер, через багато років, я натрапив на інформацію про те, що був ще один отець Степан Городецький, уродженець Більшівців, розташованих недалеко Галича. Тож цілком природньо, що мене також заінтригувала його доля і, відповідно, народилася дана стаття.
Степан Городецькийнародився 31 липня 1894 р. в містечку Більшівці. Його батьки – прості селяни, чи, як тоді казали, рільники – Олексій та Орфина Городецькі. Метрику про його народження відшукав в Івано-Франківському архіві Тарас Галян – головний спеціаліст у відділі формування та діловодства ДАІФО. За його розшифруванням нам стали відомі й імена бабусь та дідусів цього священника. Це – Дмитро Городецький і Марія Версцюк та Олександр і Анна Станьків.
Майбутній патріот і священник виростав під впливом свого родича, відомого діяча на Рогатинщині згаданого вище о. Степана Городецького. Я не виключаю, що на його честь він і був названий. Закінчив гімназію в Рогатині. До війська пішов добровольцем, як і багато випускників цього навчального закладу. Служив в Легіоні УСС. За поіменним списком бойових відділів I-го полку УСС з дня 1 червня 1916 року він належав до булавного відділу як підхорунжий. Брав участь в боях на Маківці.
У бою під Потуторами в 1916 році потрапив у російський полон. Через два роки втік із Симбірської тюрми, зумів добратися до Києва, де зголосився до Команди УСС. Тут одержав тримісячну відпустку для складання іспиту зрілості, який складав аж у Відні, бо в Галичині розпочалася польсько-українська війна. Далі в 1918 році молодий юнак був учасником боїв за Львів у Першій Бригаді УСС. 1 березня 1919 року отримав звання четаря.
Під час Чортківської офензиви брав участь у боях під Жуковом біля Бережан, де був поранений. Після одужання перейшов Збруч. У 1919 році, перебуваючи на Кам’янеччині, в Китайгороді, захворів на тиф, але переборов недугу і в районі Чуднова знову приєднався до бригади УСС. Воював у повстанському загоні Волинця (за іншими даними – отамана Я. Шепеля), згодом перейшов до армії генерала Павленка, де перебував до її ліквідації. Там був командантом піхотного полку. Нагороджений Хрестом Заслуги і Хрестом Симона Петлюри.
З 1920 р. С.Городецький навчався в греко-католицькій духовній семінарії у Львові. У 1924 р. закінчив богословські студії, а через два роки 28 лютого 1926 р. був висвячений на священника Митрополитом А. Шептицьким. Здійснював душпастирське служіння як сотрудник пароха с. Стинява Вижня Стрийського повіту в 1926 року. Далі працював на Рогатинщині. Зокрема, у с. Горішня Липиця сотрудником, де допомагав старенькому о. І. Мащаку. З 1926 по1933 роки він парох у Долішній Липиці. Тут він займав провідні позиції в читальні «Просвіти», у «Рідній Школі», «Сільському Господарі». У 1930 році з його ініціативи у селі було організовано осередок товариства «Сокіл». Він і став його провідником. Пізніше о. С.Городецький служить на Бережанщині у селах Дрищеві та Урмані (з 1933 по 1944 рр.). У селі Урмані о. Степан Городецький розпочав будову нової церкви св. Апостолів Петра і Павла.
Після виїзду з Галичини у 1944 році, отець Городецький виконував свої душпастирські обов’язки у 1945 р. у селах Шаринки та Луски (Словаччина), у 1946-1949 рр. у Форгаймі, Ерляйнені та Мюнхені (Німеччина). По приїзді у США в 1950 році він заснував парафію у містечку Флінт (штат Мічіган), а опісля – у Рочестері (штат Нью-Йорк). У цьому місці спочатку працював у церкві Св. Йосафата, а згодом – у збудованій ним церкві Богоявлення Господнього. Отець С.Городецький був жертводавцем видання історико-мемуарного збірника «Бережанська земля».
Як писала американська газета «Свобода»: «Засновник і бувший парох української католицької церкви Богоявлення в Рочестері о. С. Городецький помер 24 жовтня 1974 року, на 81-у році життя і 50-літтю священства. Осиротив дружину Марію, сина Ярослава з дружиною Олею, дочок Ніну Лоренс, Лідію Хомяк та Дарію Оглюк. Мав десятеро онуків (зокрема Адріяна та Орисю Городецьких) і родину в Україні, США, Канаді».
У похороні, який відбувся 28 жовтня, взяв участь Владика Йосиф Шмондюк.
Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
