У квітні цього (2024) року в мас медійному просторі України пронеслася інформація, що на Волині замироточило п’ять ікон. Першочерговим запитанням, яке появилося у вірних, чи це знак на добро, чи радше попередження про важкі часи?!
Так чи інакше, проте впродовж історії нашого народу Бог зсилав особливі ласки через ікони, котрі вважаються сльозоточивими або мироточивими. До сльозоточивих належать богородичні ікони із Самбора, Рогізно, Тернополя, Теребовлі, Верхрата, Підгірців, Далешова та інші. У 2008 та 2013 р. мироточила ікона Ігуменя у Маняві.
Сьогодні хочемо розповісти про мироточиву ікону з Тернопільщини. Але заглибимося дещо в історію.
За переказами на горі, що між селом Гончарівка в м. Монастириська, у XV ст. з’явилася Матір Божа. На місці явлення побудували чоловічий монастир, котрий зруйнували татари, і після цього монастир вже не відбудовували. На цьому ж місці витікало джерело. У народі побутує переказ, що одного разу пастух, котрий хворів, випасаючи отару, пішов напитися з джерела води, а за якийсь раз відчув, що недуга відступає, а по якомусь часі цілком оздоровився.
Звісно, якщо ці перекази дійшли в усній та письмовій формі до наших часів, то це означає, що місце об’явлення, де відбулося зцілення хворого, відіграло неабияку роль в житті людей. Хоча в комуністичні лихоліття не можна було відкрито виявляти богопочитання, однак комуністам не вдалося знищити в людській пам’яті те, що передавалося з покоління в покоління. Чи в сумні часи богоборництва люди йшли до підніжжя гори до джерела, чи намагалися підтримувати культ почитання, потрібно розпитувати старожилів. Відомо, що з 2000-х років це місце ожило завдяки місцевим молільникам і прочанам, котрі сюди прибувають. Однак цьому послужили наступні події.
У містечку Монастириська жила одна сім’я, котра неподалік гори, де витікало джерело, мала свій город. В часі польових робіт старші посилали дітей, щоб ті набрали води. При тому дітям розповідали про події, котрі ми вище описали. Один з тих дітей, Ростислав Смірнов, закінчивши школу, поступив у семінарію. Проте, як згадував, у його пам’яті завжди були ті розповіді про об’явлення та монастир. Будучи вже священником, у своєму рідному містечку він вирішив встановити над джерелом фігуру Матері Божої. 9 серпня 2014 р. відбулося освячення фігури і води на джерелі. Однак, цього було замало. У серці отця Ростислава були думки докласти зусиль для розбудови цього історичного і святого місця. Вже у 2015 р. біля фігури було встановлено розп’яття, а неподалік джерела – купіль, де молільники могли зануритись в освячену воду з джерела. Місцеві мешканці та з навколишньої округи почали чисельніше приїжджати на це місце, щоб помолитися і набрати джерельної води. Отець Ростислав Смірнов хотів посвятити джерело на честь Матері Божої «Всецариці». Отримавши від єпископа благословення, Владика Дмитро Григорак порекомендував, щоб для цього святого місця написати ікону. У цьому ж році отець Ростислав придбав ікону «Всецариці» у Почаєві. Кожної неділі та у свята біля джерела, під відкритим небом, люди збиралися, щоб з отцем помолитися акафіст перед іконою.
30 липня 2017 р. владика Дмитро Григорак благословив, щоб на згаданому місці звершували Святу Літургію. Проте варто згадати, що в червні отець, вирушивши у паломництво до Греції на гору Афон та інші визначні святині, прославлені в історії, взяв із собою придбану в Почаєві ікону «Всецариці». Її він прикладав до мощей різних святих, до чудотворних ікон, славлених у Греції, і просив, щоб її благословив старець Дохіарського монастиря. Повернувшись з паломництва, люди організували урочисту зустріч ікони і її перенесення до святого джерела.
Звісно, що між собою люди переказували про відновлене джерело, про молитви, про ікону, котра віддзеркалила біблійну історію Пречистої Діви Марії і вирушила в «гірську околицю», що дало надію для молільників, щоб випрошувати ласк перед іконою.
У освяченні ікони священик промовляє: «Благослови і освяти її Твоїм небесним благословенням і подай їй силу і могутність чудотворного дійства. Вчини її лічницею і джерелом зцілень для всіх, хто в хворобах до неї звертатиметься і, ради Богородиці, проситиме в Тебе помочі».
Саме з таким наміром, дуже часто приходять люди над джерело «Всецариці», як до лічниці і скорої помічниці, а Бог являє силу свою і в сьогоденні. Прикладом цього є наступна історія. 8 червня 2018 р. до джерела приїхав онкохворий священник Степан Барновський. Молячись, священник тримав ікону на своїх колінах і побачив, як вона почала мироточити. По захисному склі текли три струї мира з ніжно ванільним запахом. Зі свідчень отця Барновського, на якийсь час він відчув полегшення у недузі. У жовтні 2020 р. отець Ростислав прийшов зранку до каплиці і побачив, що ікона знову замироточила, а краплі мира нагадували краплі крові. Оскільки ікона мироточила дуже інтенсивно, прийшлося підкласти бинт, щоб зібрати краплі, а опісля отець почав збирати миро у посудину. Після богослужінь священник мирував людей і уділяв для тих, хто цього потребував, але не мав змоги приїхати на джерело «Всецариці».
Чудо з іконою привернуло увагу багатьох людей, і через те до ікони над джерелом прибували щораз більше паломників на молитву. Зі свідчень людей, вони отримують ласки, адже їх молитви, висловлені перед іконою «Всецариці», вислухані. Одне з письмових свідчень залишила п. Емілія Миколаївна Крета 22 липня 2022 р. Як писала, «25.06.2018 р. Б. під час обстеження в одній із австрійських клінік мені поставили діагноз кісти яйника (правого) з негативними змінами (на думку лікарів, кіста могла перерости в онкологію). Мені порадили максимум до шести місяців (а навіть і швидше) прооперувати цю кісту. В той час у мене в будинку (в Україні) перебувала мироточива ікона «Всецариці». Після обстеження я у великому стресі зателефонувала мамі в Україну і розповіла про свій стан. Мама запевнила мене у своїй молитві, а саме, що молитиметься акафіст до «Всецариці» перед її іконою, випрошуючи для мене оздоровлення. Через тиждень я прибула в Україну з метою негайного оперування кісти. Лиш прибувши додому, я приклонилася, з молитвою про зцілення, до образу «Всецариці». Наступного дня я поїхала на контрольне обстеження в клініки м. Івано-Франківська. УЗД показало, що кіста є, але злоякісних розростань не виявлено. Одразу ж у мене взяли кров на онкомаркери і аналізи виявилися добрі. Тобто, онкології не виявлено. Щоб бути впевненою в правильному діагнозі, я пішла ще в одну клініку на огляд лікаря та УЗД, де підтвердили наявність кісти, але без онкології. Мені приписали протизапальне лікування впродовж 21 дня та три місяці інших лікарств. За півтора тижня я зробила два повторні обстеження УЗД у двох різних клініках, але кіста зникла. Лікар здивовано розвела руками і сказала: «Еміліє, це чудо!!!». Дякую Матері Божій «Всецариці» за своє оздоровлення».
Зі слів отця Ростислава, є численні випадки чудесної допомоги біля ікони та навіть зцілення від онкології. Багато молільників залишили коштовні прикраси як вияв вдячності за вислухані молитви.
6 липня 2019 р. владика Дмитро Григорак у присутності 20-ти священників освятив каплицю на честь ікони Матері Божої Ігумені Афонської та наріжний камінь під будівництво храму. 22 жовтня 2020 р. владика Дмитро Григорак своїм декретом проголосив «Марійське паломницьке місце «Джерело Всецариці» урочища «Святогірське»». На даний час уже завершили будівництво стін та накрили храм, у чому активно допомагають місцеві мешканці та паломники, котрі відчули особливу благодать, явлену їм за посередництвом ікони «Всецариці».
Явлена у давнину Пречиста Діва Марія біля Монастириська і надалі засвідчує про свою присутність через мироточиву ікону та являє допомогу, чого підтвердженням є численні оздоровлення.
о. Григорій ДЖАЛА, МЗСАА.
