У неділю після Воздвиження чесного і животворящого Хреста Господнього, 15 вересня 2024 року, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, застановився над тим, у чому полягає суть і ціль християнського життя, тобто наслідування Ісуса Христа.
Про це інформує Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
«Я — розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал. 2, 19–20).
Цей уривок з Послання до Галатів є одним з моїх найулюбленіших уривків з послань апостола Павла. Тут — вся суть християнства, його осердя і його ціль, яку має осягнути кожен Христовий учень.
Яким сильним мусив бути зв’язок апостола Павла з Ісусом, щоб він міг так сказати про себе: «Я з Христом розп’ятий. Живу вже не я, а живе в мені Христос»! Щоб Христос міг жити в нас, нам слід стати учасниками Його земної долі, наслідувати Його аж до кінця, намагатися, подібно як Він, сповняти Божу волю у всьому і завжди.
Це не завжди дається легко. Багато хто схильний приймати Ісуса, лише народженого у Вифлеємі, оспіваного ангелами та нашими народними колядками. Хтось інший приймає тільки Христа-чудотворця, за Яким ідуть натовпи людей, очікуючи легкого, власне — чудесного — вирішення всіх своїх земних проблем. Ще інші, подібно як законовчителі в Єрусалимі, захоплюються Його мудрістю і силою Його слова… Втім, цього недостатньо, щоб називатися і бути християнином.
Християнин — це той, хто пізнав, повірив і прийняв безмежну, безкорисливу, беззастережну і вірну Божу любов до себе, захопився нею, дав себе нею зцілити, преобразити, наповнити і провадити дорогами життя. А така любов Божа, що об’явилася в Христі Ісусі, неминуче запровадить нас на Голгофу — Ісусову і нашу. Там у вогні страждань, прийнявши мудрість Господнього Хреста, учень Ісуса розділятиме повністю долю свого Божественного Вчителя, разом із Ним посвячуючись задля спасіння світу.
Прийнята від Бога і подарована іншим людям любов стане довершенням Божого задуму у нашому житті і сповненням нашого християнського покликання. Такий шлях пройшла Пресвята Богородиця і всі святі.
Який я був би вдячний Богові, якщо наприкінці мого життя я міг сказати про себе словами апостола народів: «… я — розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені!».
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
