18 вересня 1929 року у Ялті народилася Алла Горська — художниця, правозахисниця та яскрава представниця руху шістдесятників. Що слід знати про жінку, яка стала одним з символів дисидентського руху, — в матеріалі vogue.ua.
“Автопортрет з сином”, 1960
1. Широкій аудиторії Алла Горська знайома ближче, ніж інші українські художники. Здебільшого завдяки монументальним мозаїкам, які вона робила у співавторстві з чоловіком, художником Віктором Зарецьким на сході країни. Наприкінці 1950-х Зарецький поїхав на Донбас писати портрети шахтарів, разом з ним вирушила і Горська. Писали не лише шахтарів. Так, 1966 року в Донецьку в ювелірному магазині “Рубін” з’явилося її мозаїчне панно у вигляді жар-птиці — “Жінка-птах”. Ну, а найвідоміша публічна робота Горської — величезне панно “Прапор перемоги”, створене наприкінці 1960-х для музею “Молода гвардія” у Краснодоні. Над ним Горська працювала разом із Зарецьким і Володимиром Смирновим. Ескіз мозаїки — вогненний, потужний — через понад 50 років, 2016-го, став символом виставки українських шістдесятників, яка відбулася в NAMU, а тоді — обкладинкою однойменної книги, яку представило видавництво “Основи”.
Ескіз до мозаїки “Прапор перемоги”
2. У NAMU перебуває одна робота Алли Горської — “Автопортрет з сином” 1960 року. Син — Олексій Зарецький, якого Алла називала Лесик і часто писала йому листи. Окрім взаємин із сином, ця робота документує для історії і те, якою була сама Горська — ефектною, модною, яскравою жінкою. Любила штани, сорочки, пальта і жакети вільного крою. Театральний режисер Лесь Танюк так згадував про Аллу Горську: “Якось одного чудового дня сиділи ми у великій залі інституту, осіб п’ятдесят-шістдесят, аж раптом відчиняються двері й заходить великий гурт екстравагантних молодих людей: художники! Привела їх Алла Горська. Висока, коси хвилями, білий светр, сині брюки спортивного крою. Дуже голосна, життєрадісна…”.
“Соняшники”
3. Україна могла б мати ще одну роботу Алли Горської в публічному просторі Києва. Це вітраж “Шевченко. Мати” для Київського університету ім. Шевченка до 150-річчя від дня народження поета. Алла Горська створила роботу разом із Панасом Заливахою, Людмилою Семикіної, Галиною Севрук та Галиною Зубченко 1964 року. Яскравий, імпресіоністичний вітраж з Шевченком за ґратами знищила адміністрація університету на вимогу партії — і визнала ідеологічно ворожим.
“Азбука”
4. Алла Горська дуже любила Україну. В інтерв’ю її син Олексій згадує, як мама з друзями-художниками збиралися вечорами, щоб писати диктанти, — так вона вчила українську мову. “Ти знаєш весь час хочеться писати українською мовою, — пише Горська в листі батькові. — Розмовляєш по-українськи — й думати починаєш українською мовою. Читаю Коцюбинського”. На початку 1960-х Горська була ініціатором створення Клубу творчої молоді. Вони вивчали історію Київської Русі, говорили про Розстріляне відродження. Горська, режисер Лесь Танюк і письменник Василь Симоненко збирали матеріали про письменників і художників, репресованих у СРСР в 30-х, і хотіли видати книжку. Незабаром клуб розформували.
“Козак Мамай”
5. В основі художнього стилю Горської — традиції київської академічної школи, народне мистецтво, український авангард 1920-х. Але найкраще слово для опису її стилю — це пронизливість. Мозаїки і вітражі Алли Горської розпізнають майже безпомилково: вони дуже характерні і наповнені її неймовірною енергетикою.
