Обійми втраченого та знайденого сина…

0
7

14 вересня 2024 року став днем радісних звісток для всієї України. Цього дня відбувся ще один обмін полоненимиЗ російського полону додому повернулись 103 особи…

Дивлячись відео із зворушливого повернення додому українських полонених, яке вранці 14 вересня облетіло усі соцмережі, я побачив у ньому немов першу Вифлеємську зірку, яка сходить серед темного неба та збирає разом родини до святкового столу…

Матір… Її очі, заплющені від нескінченної радості, як у людини, яка знайшла втрачений рай. Великі руки звиклої до втоми жінки міцно обіймають свого сина: вона більше не хоче відпускати його. Батько, сивий, із ще більшими руками оточує їх обох. У сина синій прапор з орлом на широких плечах, волосся поголене під нуль. Він – український полонений, який повернувся, обміняний разом із сотнею інших на російських полонених. На цих кадрах бачимо невимовну радість, яка немовби голосно кричить: «Ми думали, що більше тебе не побачимо, а ти повернувся». Загублена-знайдена дитина божеволіє від радості, він ніби заново народився. Цього ранку також і багато інших щасливих матерів знову обійняли своїх дітей. А водночас, скільки ще спустошених матерів чекають свою дитину з фронту…

Я часто кажу собі, що якби останніми місяцями перестав дивитися новини, то мабуть жив би краще, спокійніше. Але я почувався б водночас огидно. Я не думаю, що маю право, як і будь-хто інший, у своєму порівняно мирному куточку на заході України, уникати новин, бо вони трагічні… Але в жахіттях війни є й хороші новини! Того ранку, 14 вересня, ті кадри заразили мене радістю. Я добре розумію, що обійми – це оригінальна мова, яку не потрібно вивчати. І я теж розпізнав мову тих обіймів: це ті самі обійми, які моя мама, як і мільйони інших матерів, неодноразово подарували нам, своїм дітям… Скільки разів кожен з нас повертався додому з навчання, чи якоїсь довгої подорожі або відрядження, чи заробітків. І яке безмежне щастя, якщо вдома зустрічала нас мама міцними обіймами, як мама того полоненого сина, що повернувся: щоранку, щовечора вона молилася за нього. І Бог змилосердився над її болем. Блакитний прапор із орлом розстелився на широких плечах виснаженої, навіть сплюндрованої людини… Але це вже не має значення: він син загублений і знайдений. Це ті обійми, про які мріють зневірені матері тисяч інших українських полонених. І я уявляю собі, що це немов обійми розбитої серцем євангельської жінки, якій Ісус Христос сказав: дівчина не вмерла, а спить. “Talità, kum”. І дівчина відкрила очі.

Цікаво: а якби світом керували матері, які чекають хлопців з фронту, чи були би ще війни? 

Я вірю, що Господь поверне додому усіх наших полонених. Продовжуймо молитися зі щирим серцем і робити для цього все можливе, щоб на наших землях та у всьому світі запанував справедливий мир. Підтримуймо молитвою, словом і ділом кожну родину, якої горе війни торкнулося безпосередньо. Господи, почуй наші молитви, спаси і помилуй нас!

о. Іван СТЕФУРАК,

головний редактор


Молитва за визволення полонених

Господи Ісусе Христе, наш Спасителю, Ти, що прийшов, щоб визволити тих, хто в неволі, і дарувати мир усім людям, вислухай нашу молитву за наших братів і сестер, які перебувають у полоні. Ти знаєш їхній біль, страждання та випробування, які вони переживають. Просимо Тебе, пошли їм силу, витримку і надію.

Всемогутній і Милосердний Боже, захисти їх від усякої кривди, дай їм мужність зберігати віру в Твою присутність і доброту. Нехай Твоя благодать буде з ними в кожен момент їхнього життя, щоб вони не втрачали надію та віри у звільнення.

Просимо Тебе, Боже, за всіх, хто бере участь у звільненні полонених, дай їм мудрість і розуміння. Нехай їхні зусилля принесуть мир і справедливість.

Пресвята Богородице, заступайся за наших полонених перед Твоїм Сином, щоб Вони скоріше повернулися додому, до своїх родин. Твоєю Материнською любов’ю покрий їх від усілякої небезпеки.

Амінь.

Покровителем і опікуном полонених є Святий Леонард з Ноблака

Він жив у VI столітті і відомий як заступник за тих, хто перебуває в полоні чи ув’язненні.

Святого Леонарда з Ноблака сьогодні мало знають на наших теренах, хоча у часи Високого Середньовіччя його культ був одним із найпоширеніших у Європі. Його спомин у Католицькій церкві припадає на 6 листопада. Святий Леонард був французьким аристократом, який прийняв християнство під впливом короля Хлодвіга. Відмовившись від високих посад, він вирішив жити відокремлено, присвятивши своє життя молитві і допомозі потребуючим. Одним з його чудес було звільнення полонених, і, за легендою, багато ув’язнених молилися до нього і їхні кайдани чудесним чином розривалися. Тому Святий Леонард Нобла вважається заступником полонених, ув’язнених та бранців війни. 

Саме тепер, коли на нашій землі триває війна, а тисячі людей зникли безвісти, були примусово вивезені на територію ворога чи перебувають у полоні, нам варто просити святого Леонарда про особливе заступництво.

Молитва до святого Леонарда

О Всемогутній Боже, що покликав нас до віри в Тебе і оточив нас такою великою хмарою свідків; вчини, щоби ми, заохочені добрими прикладами Твоїх святих, а особливо Твого слуги Леонарда, могли наполегливо йти крізь випробування, поставлені перед нами, поки зрештою, через Твоє милосердя, ми не досягнемо Твоєї вічної радості разом із ними; через Того, хто є автором і виконавцем нашої віри, Твого Сина Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь. Святий Леонарде, молись за нас.

* * *

Як підтримати тих, хто зневірений, хто чекає своїх рідних з полону, що їм сказати, що для них зробити ?

Підтримка для тих, хто зневірено чекає на повернення своїх рідних із полону, є надзвичайно важливою, адже це важкий емоційний досвід. Ось кілька порад, як їм допомогти:

1. Слухати і бути поруч:

  • Присутність – одна з найкращих форм підтримки. Людям важливо знати, що вони не самотні в цьому очікуванні. Часто, зустрічаючи людину, яка потрапила в якусь трагічну ситуацію, ми ніяковіємо від нерозуміння того, як повестися з такою людиною, що їй сказати, що для неї зробити. Від незнання, як діяти і щоб не зробити помилки, ми просто уникаємо таких людей. А це, в свою чергу, створює для них відчуття, що всім байдуже до їхнього горя. Не потрібно хтозна що придумувати, важливо бути поруч.
  • Дати можливість висловитися – іноді людині просто потрібно виговоритися, а ваше терпляче слухання може бути полегшенням.

2. Не давати хибних надій, але й не позбавляти їх:

  • Уникайте фраз на зразок “все буде добре” – вони можуть здаватися порожніми або дратувати, якщо ситуація невизначена.
  • Замість цього можна сказати: “Я не знаю, як це закінчиться, але я з тобою, ти не одна/один. Я щиро молюся і завжди поруч”. Це підтверджує вашу підтримку, не даючи марних обіцянок.

3. Надання конкретної допомоги:

  • Практична підтримка – запропонуйте допомогти з повсякденними справами, такими як закупки, догляд за дітьми чи інша побутова підтримка, щоб зменшити їхній стрес.
  • Духовна і психологічна допомога – якщо є можливість, порадьте або допоможіть знайти доброго духівника, професійного психолога, які спеціалізуються на підтримці родичів військовополонених.

4. Підтримувати зв’язок із іншими сім’ями, що переживають подібне:

  • Групи підтримки – багато родин в таких ситуаціях об’єднуються в спільноти або групи підтримки, що допомагає поділитися досвідом, почути слова розуміння та отримати новини, якщо вони є. Такі спільноти вже діють при різних парафіях.

5. Надія через дії:

  • Допомагайте у волонтерській діяльності – підтримка ініціатив, пов’язаних із визволенням полонених, або звернення до правозахисних організацій може дати справжнє відчуття, що робиться щось конкретне для повернення близьких.

6. Залишати простір для емоцій:

  • Не критикуйте їхні емоції – дайте їм право сумувати, гніватися чи бути в розпачі. Важливо дати їм місце для вираження своїх почуттів, не намагаючись їх змінити або “виправити”.
  • Підтримайте словами: “Я розумію, що тобі зараз дуже важко, і це нормально”. Це допоможе людям почуватися менш ізольованими у своїх переживаннях.

7. Підтримка інформаційного зв’язку:

  • Допоможіть з пошуком інформації – іноді рідні можуть не мати доступу до всіх ресурсів або не знати, де шукати надійні новини. Допомога в цьому може полегшити їхній стан.

Така підтримка може бути вкрай важливою і допоможе вистояти у важкий період.