14 вересня 2024 року став днем радісних звісток для всієї України. Цього дня відбувся ще один обмін полоненими. З російського полону додому повернулись 103 особи…
Дивлячись відео із зворушливого повернення додому українських полонених, яке вранці 14 вересня облетіло усі соцмережі, я побачив у ньому немов першу Вифлеємську зірку, яка сходить серед темного неба та збирає разом родини до святкового столу…
Матір… Її очі, заплющені від нескінченної радості, як у людини, яка знайшла втрачений рай. Великі руки звиклої до втоми жінки міцно обіймають свого сина: вона більше не хоче відпускати його. Батько, сивий, із ще більшими руками оточує їх обох. У сина синій прапор з орлом на широких плечах, волосся поголене під нуль. Він – український полонений, який повернувся, обміняний разом із сотнею інших на російських полонених. На цих кадрах бачимо невимовну радість, яка немовби голосно кричить: «Ми думали, що більше тебе не побачимо, а ти повернувся». Загублена-знайдена дитина божеволіє від радості, він ніби заново народився. Цього ранку також і багато інших щасливих матерів знову обійняли своїх дітей. А водночас, скільки ще спустошених матерів чекають свою дитину з фронту…
Я часто кажу собі, що якби останніми місяцями перестав дивитися новини, то мабуть жив би краще, спокійніше. Але я почувався б водночас огидно. Я не думаю, що маю право, як і будь-хто інший, у своєму порівняно мирному куточку на заході України, уникати новин, бо вони трагічні… Але в жахіттях війни є й хороші новини! Того ранку, 14 вересня, ті кадри заразили мене радістю. Я добре розумію, що обійми – це оригінальна мова, яку не потрібно вивчати. І я теж розпізнав мову тих обіймів: це ті самі обійми, які моя мама, як і мільйони інших матерів, неодноразово подарували нам, своїм дітям… Скільки разів кожен з нас повертався додому з навчання, чи якоїсь довгої подорожі або відрядження, чи заробітків. І яке безмежне щастя, якщо вдома зустрічала нас мама міцними обіймами, як мама того полоненого сина, що повернувся: щоранку, щовечора вона молилася за нього. І Бог змилосердився над її болем. Блакитний прапор із орлом розстелився на широких плечах виснаженої, навіть сплюндрованої людини… Але це вже не має значення: він син загублений і знайдений. Це ті обійми, про які мріють зневірені матері тисяч інших українських полонених. І я уявляю собі, що це немов обійми розбитої серцем євангельської жінки, якій Ісус Христос сказав: дівчина не вмерла, а спить. “Talità, kum”. І дівчина відкрила очі.
Цікаво: а якби світом керували матері, які чекають хлопців з фронту, чи були би ще війни?
Я вірю, що Господь поверне додому усіх наших полонених. Продовжуймо молитися зі щирим серцем і робити для цього все можливе, щоб на наших землях та у всьому світі запанував справедливий мир. Підтримуймо молитвою, словом і ділом кожну родину, якої горе війни торкнулося безпосередньо. Господи, почуй наші молитви, спаси і помилуй нас!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор
Молитва за визволення полонених
Господи Ісусе Христе, наш Спасителю, Ти, що прийшов, щоб визволити тих, хто в неволі, і дарувати мир усім людям, вислухай нашу молитву за наших братів і сестер, які перебувають у полоні. Ти знаєш їхній біль, страждання та випробування, які вони переживають. Просимо Тебе, пошли їм силу, витримку і надію.
Всемогутній і Милосердний Боже, захисти їх від усякої кривди, дай їм мужність зберігати віру в Твою присутність і доброту. Нехай Твоя благодать буде з ними в кожен момент їхнього життя, щоб вони не втрачали надію та віри у звільнення.
Просимо Тебе, Боже, за всіх, хто бере участь у звільненні полонених, дай їм мудрість і розуміння. Нехай їхні зусилля принесуть мир і справедливість.
Пресвята Богородице, заступайся за наших полонених перед Твоїм Сином, щоб Вони скоріше повернулися додому, до своїх родин. Твоєю Материнською любов’ю покрий їх від усілякої небезпеки.
Амінь.
Покровителем і опікуном полонених є Святий Леонард з Ноблака
Він жив у VI столітті і відомий як заступник за тих, хто перебуває в полоні чи ув’язненні.
Святого Леонарда з Ноблака сьогодні мало знають на наших теренах, хоча у часи Високого Середньовіччя його культ був одним із найпоширеніших у Європі. Його спомин у Католицькій церкві припадає на 6 листопада. Святий Леонард був французьким аристократом, який прийняв християнство під впливом короля Хлодвіга. Відмовившись від високих посад, він вирішив жити відокремлено, присвятивши своє життя молитві і допомозі потребуючим. Одним з його чудес було звільнення полонених, і, за легендою, багато ув’язнених молилися до нього і їхні кайдани чудесним чином розривалися. Тому Святий Леонард Нобла вважається заступником полонених, ув’язнених та бранців війни.
Саме тепер, коли на нашій землі триває війна, а тисячі людей зникли безвісти, були примусово вивезені на територію ворога чи перебувають у полоні, нам варто просити святого Леонарда про особливе заступництво.
Молитва до святого Леонарда
О Всемогутній Боже, що покликав нас до віри в Тебе і оточив нас такою великою хмарою свідків; вчини, щоби ми, заохочені добрими прикладами Твоїх святих, а особливо Твого слуги Леонарда, могли наполегливо йти крізь випробування, поставлені перед нами, поки зрештою, через Твоє милосердя, ми не досягнемо Твоєї вічної радості разом із ними; через Того, хто є автором і виконавцем нашої віри, Твого Сина Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь. Святий Леонарде, молись за нас.
* * *
Як підтримати тих, хто зневірений, хто чекає своїх рідних з полону, що їм сказати, що для них зробити ?
Підтримка для тих, хто зневірено чекає на повернення своїх рідних із полону, є надзвичайно важливою, адже це важкий емоційний досвід. Ось кілька порад, як їм допомогти:
1. Слухати і бути поруч:
- Присутність – одна з найкращих форм підтримки. Людям важливо знати, що вони не самотні в цьому очікуванні. Часто, зустрічаючи людину, яка потрапила в якусь трагічну ситуацію, ми ніяковіємо від нерозуміння того, як повестися з такою людиною, що їй сказати, що для неї зробити. Від незнання, як діяти і щоб не зробити помилки, ми просто уникаємо таких людей. А це, в свою чергу, створює для них відчуття, що всім байдуже до їхнього горя. Не потрібно хтозна що придумувати, важливо бути поруч.
- Дати можливість висловитися – іноді людині просто потрібно виговоритися, а ваше терпляче слухання може бути полегшенням.
2. Не давати хибних надій, але й не позбавляти їх:
- Уникайте фраз на зразок “все буде добре” – вони можуть здаватися порожніми або дратувати, якщо ситуація невизначена.
- Замість цього можна сказати: “Я не знаю, як це закінчиться, але я з тобою, ти не одна/один. Я щиро молюся і завжди поруч”. Це підтверджує вашу підтримку, не даючи марних обіцянок.
3. Надання конкретної допомоги:
- Практична підтримка – запропонуйте допомогти з повсякденними справами, такими як закупки, догляд за дітьми чи інша побутова підтримка, щоб зменшити їхній стрес.
- Духовна і психологічна допомога – якщо є можливість, порадьте або допоможіть знайти доброго духівника, професійного психолога, які спеціалізуються на підтримці родичів військовополонених.
4. Підтримувати зв’язок із іншими сім’ями, що переживають подібне:
- Групи підтримки – багато родин в таких ситуаціях об’єднуються в спільноти або групи підтримки, що допомагає поділитися досвідом, почути слова розуміння та отримати новини, якщо вони є. Такі спільноти вже діють при різних парафіях.
5. Надія через дії:
- Допомагайте у волонтерській діяльності – підтримка ініціатив, пов’язаних із визволенням полонених, або звернення до правозахисних організацій може дати справжнє відчуття, що робиться щось конкретне для повернення близьких.
6. Залишати простір для емоцій:
- Не критикуйте їхні емоції – дайте їм право сумувати, гніватися чи бути в розпачі. Важливо дати їм місце для вираження своїх почуттів, не намагаючись їх змінити або “виправити”.
- Підтримайте словами: “Я розумію, що тобі зараз дуже важко, і це нормально”. Це допоможе людям почуватися менш ізольованими у своїх переживаннях.
7. Підтримка інформаційного зв’язку:
- Допоможіть з пошуком інформації – іноді рідні можуть не мати доступу до всіх ресурсів або не знати, де шукати надійні новини. Допомога в цьому може полегшити їхній стан.
Така підтримка може бути вкрай важливою і допоможе вистояти у важкий період.
