Мурований храм святої Параскевії в Опришівцях біля Івано-Франківська був зведений силами громади та стараннями отця Теодора Матейка. Він працював у цьому селі понад чверть століття. Звісно, що за цей час він зумів проявити найкращі риси священника-організатора, тож про нього не тільки варто згадати, але й пам’ятати.
Майбутній отець Теодор Матейко народився 25 лютого 1863 р. у селі Поточище Городенківського деканату у родині Миколи Матейка і Марії Корто. Навчався він у Львівській духовній семінарії і був висвячений на священника 7 січня 1889 р. владикою Юліаном Пелешем. Перед висвяченням одружився із Мальвіною Темницькою, дочкою о. Ієроніма Темницького та Ангели з Кисілевських. Крім неї, у сім’ї зростали ще сестри: Катерина (по чоловікові Рудницька), Євгенія (по чоловікові Глібовицька) та Лукія.
Першою парафією отця стало село Дзвиняч Заліщицького деканату, що на Тернопільщині, де його тесть був парохом із 1868 по 1908 роки. Там з 21 січня 1889 року о. Теодор Матейко був призначений отцем-сотрудником. Згодом 1 липня того ж року його перевели до села Зозулинці Заліщицького деканату. На новій парафії він також виконував обов’язки сотрудника. З 1 червня 1890 р. отець Теодор був направлений до села Тлусте того ж деканату, де він також був призначений сотрудником. У 1890-1892 роках він працює на парафії церкви Успіння Пречистої Діви Марії у с. Головчинці Чортківського району.
З 30 квітня 1895 р. отця Теодора направили до села Путилів на Буковину, де він став адміністратором парафії. Через деякий час був парохом у селі Глибоке Чернівецького деканату. У 1897 р. отець став шкільним комісаром при раді шкільній у містечку Сторожинець. 10 грудня 1900 р. отець Теодор Матейко отримав сан дійсного радника Консисторії з відзнакою Крилошанина. У 1905-1914 рр. був референтом Єпископської консисторії у Станиславові.
Дізнавшись про конкурс на заміщення вакантної посади пароха Опришівців, отець Теодор написав 19 серпня 1904 р. заяву на участь у конкурсі, який відбувся 12 жовтня у Станиславівській консисторії. Серед 34-х кандидатів він здобув перемогу, а офіційний дозвіл на затвердження його як пароха Опришівців надійшов 23 березня 1905 р. від Президії Намісництва у Львові. У телеграмі зазначалось, що для канонічної інституції отця Матейка на парафію Опришівці немає перешкод.
27 березня 1905 р. отець Теодор був затверджений парохом Опришівців, а через кілька днів, 31 березня він приїхав до села. Разом з вірними парафії будував новий храм, тому що дерев’яний храм згорів від удару блискавки. Завдяки організаційним зусиллям о. Теодора Матейка, будівництво проведено доволі швидко: лише в червні 1907 р. закладено наріжний камінь, а в листопаді 1908 р. храм, збудований за проєктом відомого архітектора Василія Нагірного, освятили. Він і нині є окрасою краю. Освятив святиню єпископ Кир Григорій Хомишин.
Історію про руйнування та зведення храму в Опришівцях передають з уст в уста досі. 7 серпня 1905 року о 17 год. під час невеликого дощу і малих громів у церкву вдарила блискавка. Через півгодини церква, збудована у 1854 р. за пароха отця Йоана Порумбальського, була охоплена полум’ям і згоріла дощенту. Церковні речі та внутрішнє спорядження частково вдалося врятувати. Щоправда, згорів іконостас, вівтар святого Івана Хрестителя, три люстри і головна каса з готівкою близько 30 злотих ринських та книжками ощадної каси. Одна з ощадних книжок на суму 300 корон була шкільним фондом нагород пильності для учнів. Церква була застрахована на 10 000 злотих ринських у страховому товаристві «Дністер», включаючи прилеглі будинки і дзвіницю.
Виплачене страхування складало близько 5000 злотих ринських. Богослужіння відбувались у капличці святого Онуфрія (перша дерев’яна капличка в Опришівцях, зведена у 1885 р. за кошти Дмитра Когутяка) та приміщенні старої школи, де було виділено кімнату під капличку. Одночасно почався збір коштів на будівництво нової мурованої церкви.
За проєктом нової мурованої церкви, представники громади з отцем Теодором Матейком та старшим братом Петром Кульчицьким, який працював на колії, вирушили на Тернопільщину, у село Тлусте (сучасна назва – Товсте Заліщицького району), де отець свого часу був сотрудником. У Тлустому тоді вже посвятили наріжний камінь під побудову нової церкви. Розглянувши проєкт та кошторис тієї святині, отець Теодор і представники громади відчули неможливість реалізації цього проєкту в Опришівцях.
Тоді їм запропонували більш доступний для можливостей парафіян проєкт церкви відомого галицького архітектора Василя Нагірного (1848-1921). Взявши за основу хрещато-банну конструкцію, архітектор максимально спростив структуру храму і надав йому візантійського стилю з елементами класицизму. Таким чином, врахувавши скромні можливості місцевого населення, він запропонував просту, компактну, бездоганну з інженерно-технічного боку сакральну споруду, яка вимагала відносно невеликих коштів та кількості будматеріалів.
Протягом лютого-квітня 1907 р. в Опришівці були привезені матеріали для будівництва мурованої церкви, а 23 травня розпочалося спорудження церковного фундаменту. На свято Вознесіння Христового, 14 червня, відбулося закладення наріжного каменя майбутньої церкви. Будівництво тривало досить злагоджено, вже 5 жовтня мулярі звели стіни. Каркас на дах завершили 12 жовтня. Бригада бляхарів 25 жовтня накрила дах на церкві бляхою. З урочистостями 17 серпня 1908 р. було посвячено і встановлено хрест на церкві. Відкриття храму відбулося на храмове свято святої Параскевії П’ятниці у першу неділю листопада 1908 року.
Доїжджав о. Теодор на працю і до с. Чукалівка. Тут він у 1913 році заснував «Братство тверезості», яке нараховувало 30 членів, воно проіснувало до 1925 року та мало тоді 61 братчика. «Статут братства» від 16 листопада 1896 року закликав до «воздержаности оть всякого напою, підь Покровом (опікою) Преблагословенной Діви Марїї».
Отець Теодор Матейко із родиною. Чернівці, початок ХХ століття
Під час проголошення Західно-Української Народної Республіки отець Т. Матейко активно підтримував дії молодої української влади. Так 26 грудня 1918 р. він був вибраний від Опришівців членом Повітової Господарської Ради. Очолював отець Теодор у 1924, 1926, 1928 рр., місцеву філію «Просвіти», товариство «Сокіл» та виступив ініціатором створення читальні «Просвіта» у Чукалівці в 1926 р. У 1927 р. отець Теодор був обраний до гмінної ради Чукалівки, як представник Українського Національно-Демократичного Об’єднання (УНДО), політичної партії найбільш популярної у той час.
Відомо, що в Опришівцях він переховував від польської поліції свого односельчанина, майбутнього полковника Михайла Колодзінського (1902-1939), військового референта Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель, пізніше Верховного Команданта Збройних Сил Карпатської України, який загинув зі своїми січовиками в обороні Закарпаття від угорської окупації.
Зі спогадів сестри Надії Голейко зі Згромадження сестер Непорочного Серця Марії Фатімської, правнуки Теодора Матейка, можна стверджувати, що отець також був добрим сім’янином. Він завжди притягував своєю увагою внуків, які любили приїздити на вакації і проводити їх у його домі. У вільний час отець Теодор любив грати на скрипці. Під час Першої світової війни російські війська тричі займали Станиславів, в ході тої окупації отець зазнав великих матеріальних втрат внаслідок грабунків. Серед втрачених речей було концертне фортепіано вартістю 8 тис. австрійських корон та концертна скрипка вартістю 2 тис. австрійських корон.
Важким випробуванням для отця стала смерть його дітей. Донька Марія (по чоловікові Комаринська), яка була вчителькою опришівецької школи, померла у 29 років від тифу, а син Тарас – у 28 від сухот (туберкульозу). Про смерть останнього я знайшов коротке повідомлення у газеті «Діло». «Тарас Матейко (1896-1923) – колишній український січовий стрілець, підхорунжий Української галицької армії, студент експортової академії у Празі та Українського таємного університету у Львові помер у батьківському домі 26 листопада на 28 році життя» («Діло», 30листопада 1924 року №.267, с.4). Працюючи в ДАІФО, мені вдалося відшукати світлину сина о. Матейка (ф.6.оп.3. справа 6021). З неї дізнаємося, що він народився у Глибокому на Буковині 22 березня 1897 року. За виготовленим у той час закордонним паспортом, він виїжджав на навчання до Праги. Діти були поховані у сімейній гробниці на некрополі у Станиславові. На жаль, нічого невідомо про третю дитину отця Матейка, що бачимо на сімейному фото.
Тарас Матейко
Отець Теодор Матейко помер 20.11.1931 р., у віці 69-ти років у Опришівцях. Його спочатку теж поховали у Станиславові. Чин похорону особисто очолив єпископ-помічник Іван Лятишевський у присутності багатьох священників краю та парафіян. У радянський час, коли в 1980-х знищували станиславівський некрополь, перетворюючи його на Меморіальний сквер (нині – позаду обласного драмтеатру), отець та його діти, на прохання родини, за свідченнями колишнього старшого брата Петра Дорошенка, були перезахоронені на чукалівському цвинтарі біля храму.
Подав Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
