Самородок української літератури, легендарний гуморист і сатирик, самобутній автор Павло Губенко, відомий як Остап Вишня, народився 13 листопада 1889 року. Його переслідували, ув’язнювали й відсилали до таборів, та попри це він не втратив свого унікального ставлення до життя і до останнього дарував людям усмішки та хороший настрій. У день народження письменника vogue.ua згадує цитати з його книжок.
Філософія життя
- Куди дірка дівається, як бублик їдять.
- Господь дав дітей, дасть і на дітей.
- Співати — це обов’язково, як дихати.
Про країну
- Оті дурні, що кричать “націоналіст!”, не розуміють і ніколи не зрозуміють, що я зумів об’єднати любов до мого народу з любов’ю до всіх народів світу.
- А взагалі, щоб із Харкова зробити Берлін, треба робити. Не сидіти й не дивитись на небо, думаючи, “чому я не сокіл, чому не літаю”, а робити, шукаючи “свою долю” в себе під носом, а не на небі. У нас тієї “долі” на чотири Німеччини вистачить, так ми ж її не бачимо, ми все ще на небо поглядаємо, повилазило б нам!
Остап Вишня (фото: Wikipedia)
Про літературу
- Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде.
- — Писатиме, — сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу.
- Коли входиш у літературу, чисть черевики! Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко! Обітри черевики!
- Я дотримуюсь тієї думки, що навряд чи можна когось навчити писати ті чи інші художні твори, а от навчитися такі твори писати можна.
- Письменник не так живе й не так росте, як проста собі людина.
- Взагалі любив я книжки з м’якими палітурками… Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить.
- I от коли пригадаєш життя своє, то доходиш висновку, що таки справді письменника супроводять у його житті явища незвичайні, явища оригінальні, і коли б тих явищ не було, не була б людина письменником, а була б порядним інженером, лікарем чи просто собі тямущим кооператором.
Про тварин
- Ми знаємо, що діти трішки варвари. Наш обов’язок з дитинства прищеплювати любов до природи, до рослин, до тварин. І до свійських, і до диких. Чи не від того наші птахи й тварини дикі, що ми самі дикі?
- Нема стільки шкідників серед тварин, як є їх серед нас, серед людей! Ми — самі собі шкідники!
- Ви дивитеся на поплавок так, як навіть, коли були нареченим, не дивилися в голубі великі-великі очі своєї коханої…
