Поклоніння «Малої Квітки» Ісусу Христу ідеально гармонує з підготовкою до Різдва Христового. Красиве і просте життя святої Терези з Лізьє, яку називають «Маленькою квіткою», добре відоме. Духовна глибина «Історії однієї душі» — автобіографії французької кармелітки — справляє глибоке враження на читачів цього тексту. Центральне місце в духовності св. Терези займає честь, яку вона віддавала Дитятку Ісусу. Ця побожність переповнювала все її життя. Недарма монаше ім’я святої — сестра Тереза від Дитятка Ісуса. Нижче ми наводимо деякі цитати з творів св. Терези, які допоможуть нам духовно підготуватися до Різдва — визнати нашу малість і потребу постійного милосердя Ісуса в нашому житті.
1.Квіти святої Терези
«Я завжди чудово пам’ятатиму своє Перше Причастя… гарна книжечка, прекрасно написана, підготувала мене до нього, мабуть, крок за кроком. І хоча я вже давно думала про своє Перше Причастя, мені довелося підігріти свій запал, а серце наповнити свіжо зірваними квітами. Так я щоденно робила багато жертв і актів милосердя, які ставали квітами: деякі були фіалками і трояндами, інші — волошками, маргаритками та незабудками. Я хотіла вистелити своє серце для Ісуса всіма квітами на землі».
2.Принести радість маленькому Ісусикові
«Якийсь час тому я віддала себе Дитятку Ісусу за іграшку. Я сказала Йому, щоби Він ставився до мене не як до цінної речі, на яку діти зазвичай тільки дивляться, і не сміють доторкнутися, а як до нічого не вартого м’яча, який Він може кинути, вдарити, проколоти, залишити в кутку або притиснути до серця, якщо Його це потішить. Словом, я хотіла бавити маленького Ісуса, приносити Йому радість, хотіла бути Його дитячою примхою».
3.Жертвувати Богові малі речі
«Я — дуже маленька душа, яка доброму Богу може пожертвувати дуже маленькі речі. І то трапляється, що я пропускаю ці малі зречення, які приносять стільки миру. Однак я не знеохочуюся, погоджуючись на менший спокій, і намагаюся наступного разу бути уважнішою».
4.З довірою біжу до Ісуса
«Однак передусім я наслідую Магдалину, її дивовижну або, радше, любовну відвагу, яка підкорила Ісуса, а мене захоплює. Я біжу до Ісуса з великою довірою і любов’ю, хоча і не вільна від смертного гріха. Відчуваю, що якби навіть мала б на совісті всі можливі гріхи, то й тоді зі скрушеним від жалю серцем кинулася б в обійми Ісуса, оскільки знаю, який дорогий Йому блудний син, що повертається до Нього».
5.Ставати щораз меншою
«Ліфт, який піднесе мене аж до Неба, — це Твої руки, Ісусе! А для цього мені зовсім не потрібно рости; навпаки, треба залишитися маленькою і ставати щораз меншою».
