Остання вечеря Ісуса Христа: чому “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва

0
7

“Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі — один із найвідоміших і найобговорюваніших живописних творів в історії мистецтва. Але мало кому відомим лишається те, що лише близько 30 % твору є оригінальними. Ця фреска була створена між 1495 і 1498 роками для монастиря Санта-Марія-делле-Граціє в Мілані на замовлення герцога Людовіко Сфорци. За допомогою новаторської техніки Леонардо да Вінчі створив багатошарову композицію, що передає глибину почуттів останньої вечері Ісуса Христа. Та з часом фреска пережила численні пошкодження та війни, включно з бомбардуванням під час Другої світової війни, яке пошкодило значну частину роботу. Як її відновлювали протягом століть? Та що в роботі такого, що тримає її глядачів у напрузі протягом стількох століть?

Тема відновлення та реставрації для України є однією з важливих, адже внаслідок російської війни мистецькі твори та спадщина перебуваю під щоденною загрозою.

Суспільне Культура розповідає історію фрески “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі, її створення, пошкодження та реставрації, а також пояснює, чому цей твір є шедевром світового мистецтва.

Іконографія та композиція

Леонардо да Вінчі створив унікальну іконографічну та композиційну структуру, яка вирізняється своєю символічною насиченістю і гармонійною організацією простору.

У його версії “Таємної вечері” традиційна середньовічна схема зображення біблійного сюжету трансформується в емоційно насичену й динамічну сцену, що відображає не лише подію, а й глибоку психологію персонажів.

У центрі композиції — Христос. Це підкреслює його ключову роль як осередку події. Його поза утворює трикутник — символ Святої Трійці, а руки простягнуті до хліба й чаші з вином, які є символами Євхаристії. Так автор підкреслив момент заснування Таїнства Причастя.

Да Вінчі застосував лінійну перспективу, яка спрямовує глядацький погляд саме до фігури Христа: лінії стін, стелі та вікон сходяться в одній точці за його головою, що додає погляду глибини.

Такий підхід працює з простором всередині картини і є глибокою метафорою — Христос як “точка з’єднання” не лише композиції, але й духовного світу.

Розмір фрески — 460 на 880 сантиметрів. Вона розташована над стіною їдальні монастиря Санта-Марія-делле-Граціє в Мілані.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фреска “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Last Supper Museum

Унікальна техніка та метод

Історик мистецтва Стівен Скінер розповідає про ймовірне використання Леонардо да Вінчі спеціальних пристроїв, відомих як перспектиографи, для точного визначення ліній і масштабу в композиції. Саме ці пристрої допомагали художникам створювати точну перспективу, не втрачаючи фокусу. Скінер припускає, що митець, імовірно, експериментував із такими машинами, що могло вплинути на його підхід до композиції у “Таємній вечері”.

Мінімалізм заднього плану акцентує глядацьку увагу на драмі, що розгортається між персонажами. Три вікна на задній стіні символізують Трійцю, а пейзаж за ними натякає на божественну гармонію й вічність.

Апостоли розташовані у чотирьох групах, кожна з яких відображає внутрішню динаміку через жести, пози і погляди персонажів. Це створює ефект “живого діалогу” та підсилює емоційну напругу сцени.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, схематичне зображення перспективи на фресці “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Cenacolo Vinciano Museum

Емоційна напруга в “Таємній вечері”

Леонардо да Вінчі на стіні монастиря Санта-Марія-делле-Граці, відтворив один із ключових моментів вечері, під час якого Христос промовляє: “Один із вас зрадить мене”.

У цей короткий, але вирішальний момент напруга в трапезній досягає апогею, і кожен апостол реагує по-своєму, демонструючи унікальну суміш емоцій і характерів.

Христос у центрі картини залишається спокійним і врівноваженим, незважаючи на драму, яка розгортається навколо нього. Його поза випромінює божественний спокій, що різко контрастує з хаотичними рухами апостолів.

Ця контрастність підкреслює сакральну природу Христа і його готовність прийняти свою долю, одночасно слугуючи як центр емоційної та композиційної структури.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фрагмент фрески “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia

Зобарження апостолів: символіка

Числа у картині відіграють важливу роль. Групування апостолів у чотири групи по три людини забезпечує композиційну гармонію, а також відсилає до числа три — символу Святої Трійці.

Христос у центрі об’єднує ці групи як зв’язок між людським і божественним.

Леонардо да Вінчі майстерно передав широкий спектр людських почуттів, які виникають у відповідь на приголомшливу заяву Христа.

  • Група ліворуч (Варфоломій, Яків Молодший, Андрій)

Варфоломій тягнеться вперед, ніби намагаючись почути краще. Його поза напружена, що виражає недовіру і подив.

Яків Молодший відхиляється назад, намагаючись зрозуміти сенс почутого. Його обличчя видає стурбованість і сум’яття.

Андрій піднімає руки, немовби прагне підкреслити свою невинуватість. Його жест додає сцені відчуття безвиході й невіри.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фрагмент фрески “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia
  • Група поруч із Христом (Юда Іскаріот, Петро, Іоанн)

Юда Іскаріот сидить у тіні, сховавшись від світла, що символізує його внутрішню боротьбу та майбутню зраду. Він тримає мішечок із монетами, натякаючи на зраду, яка вже відбулася у його думках. Юда уникає зустрічі очима з Христом, що ще більше підкреслює його провину.

Петро нахиляється до Іоанна, ніби в пошуку відповіді чи підтримки. У руці він тримає ніж, який символізує майбутній захист Христа в Гетсиманському саду.

Іоанн (Іван), молодший апостол, демонструє сум і смирення, опустивши голову на руки. Його тиха поза створює контраст із навколишньою метушнею.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фрагмент фрески “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia
  • Група праворуч від Христа (Фома, Яків Старший, Пилип)

Фома підіймає палець, що пізніше стане символом його сумніву у воскресінні Христа. Тут цей жест виражає нерозуміння і спробу осягнути ситуацію.

Яків Старший підіймає руки в жесті здивування і протесту. Його обличчя випромінює страх і невпевненість.

Пилип нахиляється до Христа, тягнучи руки до серця, ніби запитуючи: “Невже це я?” Його жест передає відчай і смирення водночас.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фрагмент фрески “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia
  • Остання група (Матвій, Юда Тадей, Симон Зилот)

Матвій і Тадей обертаються до Симона, шукаючи у нього пояснень. Їхні рухи сповнені сум’яття, вони ніби намагаються знайти розв’язання загадки, яка їх приголомшила.

Симон Зилот залишається спокійним, втілюючи мудрість і стриманість. Його поза символізує прагнення до осмислення подій.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фрагмент фрески “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia

Юда як втілення трагедії

У композиції важливе місце займає Юда, який сидить серед апостолів, а не відокремлений від них, як це було заведено в середньовічному мистецтві.

Його обличчя частково приховане тінню, що символізує духовну темряву, а мішечок із монетами в його руці натякає на тридцять срібняків, отриманих за зраду. Розташування Юди серед інших апостолів створює драматизм сцени, адже зрадник перебуває поряд із тими, хто йому довіряє.

Його ізольованість і розташування в тіні підсилюють атмосферу напруги. Він сидить нижче за інших, що символізує його духовний занепад. Рука Юди тягнеться до тієї ж чаші, що й у Христа, символізуючи його близькість до зради.

Розсипана сіль перед Юдою натякає на нещастя і духовне падіння, що чекає на нього.

Техніка

Коли роботу Леонардо обговорюють у мистецьких школах чи університетах, часто пропускають той факт, що це не станковий живопис, а фреска.

Традиційно фреску виконують на вологій штукатурці. Та цього разу да Вінчі використовував темперу та олійні фарби на сухому штукатурному покритті. Саме це дало зробити кольори насиченими, а дрібні елементи картини — більш детальними.

На жаль, ця техніка була менш стійкою до часу, що спричинило численні пошкодження роботи.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фрагмент фрески “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. під час реставраційних робіт 1977-1998 років. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia

Фреска Леонардо да Вінчі “Таємна вечеря”: історія пошкодження

Фреска Леонардо да Вінчі “Таємна вечеря” вже незабаром після завершення почала втрачати свою первісну якість.

Перші свідчення з’явилися в 1517 році. Тоді Антоніо де Беатіс, секретар герцога Арагонського, у своїх дорожніх нотатках згадував, що “вона починає псуватися”.

Через кілька десятиліть після смерті Леонардо да Вінчі, близько 1550 року, художник і історик мистецтв Джорджо Вазарі описав “Таємну вечерю” як “зруйновану” та “масу плутанини”. Він зазначив, що кольори зникли під зеленуватим нальотом, спричиненим мікроорганізмами, що процвітали на вологій поверхні стіни.

Наприкінці XVI століття маньєрист Джампаоло Ломацо також критикував техніку Леонардо да Вінчі, звинувачуючи його у використанні масляних фарб на непридатній основі. Проте, навіть визнаючи руйнування, Ломацо називав “Таємну вечерю” одним із найбільш дивовижних творів живопису епохи Відродження.

Кардинал Федеріко Борромео, архієпископ Мілана, був настільки занепокоєний станом фрески, що в 1612 році замовив копію роботи у художника Андреа Б’янкі, відомого як Іль Веспіно.

У 1652 році ситуація ще більше погіршилася, коли під фрескою вирізали дверний отвір, що знищило частину композиції, включно з ногами Христа.

У XVII столітті спостереження за погіршенням стану фрески продовжувалися. У 1672 році П’єтро Паоло Боска зауважував, що вологість впливає на руйнування твору. А Карло Торре порівняв фреску із “сонцем у його останні години дня”, яке, хоча вже не сяє у всій своїй славі, все ж натякає на колишню велич.

Фреска Леонардо да Вінчі “Таємна вечеря” зазнала не лише руйнувань від часу, вологості та недосконалості техніки виконання, але й від низки невдалих спроб реставрації, які часто лише погіршували стан твору.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фреска “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см.. У каталозі Андерсона 1901 рік. Cenacolo Vinciano Museum

Спроби реставрації

Перша значна спроба відновлення “Таємної вечері” була здійснена у 1726 році, більше ніж через два століття після створення фрески.

Реставратор Мікеланджело Беллотті намагався очистити фреску від бруду та плісняви, ймовірно, використовуючи агресивні хімічні речовини, такі як сода чи каустична поташ. Після очищення він замалював втрачені ділянки щільними шарами олійної фарби, що створило ефект “свіжої” картини, але суттєво спотворило оригінал Леонардо. Його робота завершилася нанесенням шару лаку, що мало б зберегти фреску, але фактично закріпило нові проблеми.

У 1770 році Джузеппе Маца розпочав нову реставрацію, очистивши частину роботи Беллотті й намагаючись заново розмалювати окремі фрагменти. Його втручання викликало критику, особливо через переробку облич персонажів, що спровокувало обурення серед міланської громади.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Мауро Пеллічолі і Таємна вечеря. Зйомки фільму “Чудо вечері. Події шедевру Леонардо да Вінчі”, Луїджі Роньоні, фільм Ріццолі, 1953 рік. Cenacolo Vinciano Museum

У період Наполеонівських війн інтерес до творів Відродження зріс, але це не врятувало “Таємну вечерю” від додаткових пошкоджень.

У 1796 році французькі війська, захопивши монастир Санта-Марія-делле-Граціє, використовували трапезну як склад і казарму, що завдало фресці нових руйнувань. Попри накази Наполеона зберегти твір, солдати пошкодили фреску, а згодом її замурували, щоб хоч якось захистити залишки твору.

На початку XIX століття нові реставраційні спроби продовжили руйнівну тенденцію.

У 1821 році Стефано Бареці запропонував видалити фреску зі стіни, використовуючи техніку strappo, яка була розроблена для безпечного перенесення фресок.

Перед цим Антоніо де Антоні та Франческо Фіданца намагалися очистити ділянки фрески водою, що призвело до втрати фарби на обличчях двох апостолів – імовірно, Юди та Петра. Спірним залишається питання, чи було це знищенням оригінального шару Леонардо, чи пізніших нашарувань, але результатом стало майже повне зникнення цих частин композиції.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фрагмент фрески “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia

Спроби Бареці також були руйнівними, адже він пошкодив нижню частину композиції, зокрема стіл перед Христом. Попри це, у 1850-х роках Бареці знову був залучений до реставраційних робіт, тепер уже для “закріплення” фарбового шару. Він також відновив люнети з гербами Сфорца, очищуючи їх від шару білил, що покривав ті протягом багатьох років.

У другій половині XIX століття почалися спроби відновити саму будівлю трапезної. У 1872 році Джузеппе Кнеллер провів першу масштабну реставрацію приміщення, що допомогло дещо стабілізувати умови для фрески. Проте на той час “Таємна вечеря” вже втратила значну частину оригінального живопису і реставраційні спроби лише частково сприяли її збереженню.

Як відновлювали “Таємну вечерю”

Наприкінці XIX – на початку XX століття, коли стало зрозуміло, що залишки картини перебувають під загрозою повного зникнення, були вжиті більш наукові підходи до її збереження.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Леонардо да Вінчі, фреска “Таємна вечеря”, 1494-1498, 460х880см. після реставрації Луїджі Кавенагі, 1908 рік. Санта-Марія-делле-Граці в Мілані. Direzione Regionale Musei Lombardia

На початку ХХ століття художник-реставратор Луїджі Кавенагі провів ретельний аналіз стану фрески, використовуючи фотографічні методи та мікроскопічне дослідження. Він встановив, що значна частина оригінального шару фарби Леонардо була втрачена, і обережно видалив нашарування попередніх реставрацій. Проте навіть Кавенагі не уникнув помилок: використані ним матеріали з часом лише погіршили стан фарбового шару.

У роки Другої світової війни картина зазнала нової небезпеки: в 1943 році бомбардування Мілана зруйнувало дах трапезної монастиря Санта-Марія-делле-Ґраціє. Стіну, на якій розміщена “Таємна вечеря”, укріпили мішками з піском, що врятувало її від повного знищення, але вибух спричинив нові тріщини та подальше відшарування фарб.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Ліва частина монастиря Санта-Марія-делле-Граці в Мілані, після бомбардування 1943 року. Суспільне надбання

Після війни реставратори продовжили боротися за збереження картини. У 1940–1950-х роках пробували закріпити фарбу на поверхні стіни за допомогою різних матеріалів, але ці спроби також виявилися частково невдалими.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Найвідоміша картина у світі, “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі, знову демонструється в трапезній домініканського монастиря Санта-Марія-Делле на Корсо-Маджента, Мілан, 11 липня 1945 року. AP

До 1970-х років стан фрески знову став критичним: поверхня картини була покрита пліснявою, пилом, залишками клеїв та лаків, що загрожувало повним знищенням зображення.

Наприкінці ХХ століття було розпочато масштабний проєкт реставрації під керівництвом П’єтро Марані та Пінін Брамбілли Барчілон.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Пінін Брамбілла Барчілон під час реставрації фрески “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі, 1982 рік. Cenacolo Vinciano Museum

Перед початком робіт фреску детально проаналізували за допомогою сучасних технологій: ультразвукового дослідження, рентгенографії, інфрачервоної зйомки та мікроскопії. Було створено спеціальне середовище з контрольованою температурою та вологістю, а також обмежено кількість відвідувачів, щоб мінімізувати вплив людського фактора.

Реставрація тривала понад 20 років і була надзвичайно складною та повільною. Старі нашарування фарби акуратно знімали за допомогою спеціальних розчинів та мікроінструментів. Щоб заповнити втрачені фрагменти, реставратори використовували акварель, яка дає легко відрізнити додані елементи від оригіналу Леонардо.

Попри всі зусилля, сучасний стан “Таємної вечері” залишається фрагментарним: лише близько 30 % оригінального твору Леонардо да Вінчі збереглося.

Остання вечеря Ісуса Христа: чому "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі є шедевром світового мистецтва
Пінін Брамбілла Барчілон і Карло Бертелі під час реставрації фрески “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі, 1982 рік. Cenacolo Vinciano Museum

Реставрація дала змогу стабілізувати фреску та зробити її доступною для нових поколінь, але остаточне відновлення первісного вигляду роботи є неможливим.

Фреска, яку ми бачимо сьогодні, є радше комбінацією оригінальних залишків і сучасних реставраційних рішень, що підкреслюють значення цього шедевра в історії мистецтва.