Нещодавно мені до рук потрапила книга Марії Вуянко «Давні українські храми Івано-Франківська. ХVІІ – ХVІІІ ст.» (Івано-Франківськ, 2017 р., 244 сторінок), яка вийшла у серії «Моє місто», під номером 41. У книзі авторка на основі архівних джерел зробила широкий опис давніх храмів нашого міста і ввела у науковий обіг чимало невідомої досі інформації. Люди, які цікавляться історією Станиславова, почерпнуть із книги багато для себе.
Мене у книзі зацікавило те, що в ній є інформація про перших священнослужителів Станиславова. Проте у виданні вона не зібрана докупи, а тому губиться на її сторінках. А оскільки мене цікавлять, насамперед, персоналії, то я спробував їх виокремити в окрему публікацію.
Зокрема авторка пише, що «священники Святовоскресінської станиславівської церкви були добрими пастирями для своїх парафіян. Першим відомим нам парохом храму в 1670 році був о. Феодор. Його ім’я викарбувано на наріжному камені церкви серед ктиторів: «Феодор, священик».
Також із 1676 року маємо відомості, що після нападу татар на Манявський Скит, тяжкопораненим був чернець Сергій. Він, після трагедії, змушений був покинути обитель. З певних причин, можливо, саме через важкі травми, Сергій не пішов до інших монастирів, скажімо, в Галич, Пітрич, Угринів чи Угорники, а зупинився в місті Станиславові. Можливо, у цьому місті мешкала родина чи батьки ченця. Саме тут Сергій знайшов допомогу і підтримку, насамперед у священників міської церкви Святого Воскресіння Христового. «Його знали і ним опікувалися мешканці Станиславова, та, на жаль, він помер ще того року. Брата Сергія поховали у Станиславові на прицерковному цвинтарі. Це було одне із перших поховань на власне міському кладовищі біля церкви Воскресіння» (сторінка 32, згаданого видання).
Про наступних священників інформація почерпнута в основному із Генеральних візитацій церкви Воскресіння Христового, перша із яких відноситься до 1740 року, а друга – до 1755 року. Тоді священником храму був отець Стефан Завадовський. Його ординував (рукоположив у сан. – І.Д.) єпископ Львівський і Галицький, Митрополит Атанасій Шептицький. Священник мав документ висвячення від 1722 року за поданням власника Станиславова Йосифа Потоцького.
Отець Стефан Завадовський одночасно з обов’язками пароха церкви обіймав посаду Станиславівського декана, що зазначено в акті 1740 року. В документі 1755 року записано, що, окрім о. Завадовського, священничі обов’язки в церкві виконував також о. Василь Ланткевич – коад’ютор (помічник з правом наступництва. – І.Д.) о. Стефана. Про о. Ланткевича візитатор писав: о. Стефан Завадовський «взяв собі коад’ютором Велебного отці Василія Ланткевича, який за поданням Ясновельможного Його милості пана Станіслава Потоцького, воєводи Київського посвячений 1755 року, ординований їх милістю Преосвященством Левом Шептицьким письмовим розпорядженням від 1755 р.» (стор. 74-75, згаданого видання).
Подав Іван ДРАБЧУК,
історик, член Національної спілки краєзнавців України
(Продовження читайте у 12 числі газети «Нова Зоря»)
