У часописі «Нова Зоря» за 13 лютого ц.р. (число 6) була надрукована моя стаття «Отець Володимир Пилипець: від летуна до душпастиря». Я ще до її закінчення знав, що з часом напишу статтю про о. Івана Пилипця, але потрібної інформації бракувало. До того ж я не міг встановити, у яких родинних стосунках перебували ці два священники. І ось несподівано мені зателефонував із Києва Зіновій Пилипець, син о. Івана. Від нього я отримав відомості, які все прояснили. Тож висловлюю йому велике спасибі.
Як з’ясувалося, Володимир та Іван Пилипці дійсно були рідними братами. Обидва були родом із м. Скалата на Тернопільщині, де працював батько.
Іван Пилипець народився 19 травня 1904 року. При хрещенні отримав ще й друге ім’я – Микола. Його батько Іван Дмитрович Пилипець добровольцем пішов воювати за Україну, мав звання капітана. Окрім старшого брата Володимира, у сім’ї зростала дочка Станіслава (Стася), яка вийшла заміж за комісара поліції у Скалаті капітана Адама Бедзіковського. Вона померла під час пологів, але дочка, яку назвали Марія, вижила.
Після закінчення гімназії у Тернополі Іван Пилипець подався на навчання до Львова. Він спочатку пробував свої сили у Львівській політехніці, щоб вивчитися на інженера залізничної служби. Однак у прийомній комісії зажадали, щоб він приніс метрику з костьолу, оскільки мати була полькою. Це його обурило і він пішов на теологію.
Він поступив у Львівську Духовну семінарію, яку закінчив у 1929 році. Перед висвяченням майбутній священник одружився з Іриною (1908-2003), дочкою о. Івана Томовича Лятишевського, пароха с. Ланчин Надвірнянського повіту. Вінчав молодят родич, майбутній єпископ-помічник Станиславівської єпархії УГКЦ Іван Юліанович Лятишевський.
Першим місцем праці молодого священника стало село Славна коло Зборова, де він був адміністратором із 1930 по 1932 рр. Далі він працював завідателем у Яблінці Богородчанського деканату з 11.03.1932 до 14.03.1937 рр. За тим було служіння у с. Ганнусівка недалеко Єзуполя, у якому о. Пилипець працював з 02.03.1937 до 27.02.1939 року.
З Ганнусівки він перейшов працювати до Солотвина Богородчанського деканату, де став парохом від 07.03. 1939 року. Далі доля занесла його на Львівщину, де о. Іван Пилипець був парохом у Словіті, коло Золочева. Їх діти народилися у тих місцях, де була його праця: Дарка (1930 р.н.) – у Славні, Оксана (1932 р.н.) – у Яблінці, Зіновій (1936 р.н.) у Ганнусівці, а Мирон (1943 р.н.) – у Солотвині.
Під час Другої світової війни о. Іван Пилипець ще був у Солотвині. Тільки один раз згадав його у своїх спогадах директор місцевої школи Олександр Феданко. Справа в тому, що отець Пилипець давав тут шлюб його дочці Ірині, яка виходила заміж за лікаря Осипа Кендзьора, випускника Львівського університету.
Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
(Продовження читайте у ч. 21 газети «Нова Зоря»)
