У процесі власних історичних розвідок я такого співпадіння ще не зустрічав. Як видно із заголовку, прізвище священника майже повністю співпадає із назвою населеного пункту, де він душпастирював. Погодьтеся, факт доволі унікальний. Тож тепер потрібно з’ясувати, хто був цей священник і як сталося так, що він став працювати саме у цьому населеному пункті.
Майбутній священник о. Андрій Стрільчик народився у 1870 р. в селі Кривеньке Гусятинського повіту на Тернопільщині. Він – син Дмитра і Анни з роду Сурмачевських. В селі казали: народився на Опарщині. Це західна частина села, де пролягла найдавніша вулиця до с. Товстенького.
Батьки були малоземельними селянами, але спромоглися дати синові добру освіту. Народну школу закінчив у родинному селі, а опісля, за сприяння пароха с. Кривенького о. Котлярчука, вступив до гімназії в Бережанах. Тут утримувався переважно з лекцій, будучи сам дуже здібним учнем. Під час ферій (канікул) допомагав у праці своїм батькам, а також гуртував молодих хлопців і дівчат, учив їх співати (сам мав гарний голос) та помагав ставити аматорські вистави.
Після закінчення гімназії Андрій Стрільчик поступив у Станиславівську духовну семінарію, а по її закінченні одружився із Зиновією, дочкою о. Михайла Бачинського, пароха Григорева Рогатинського повіту. Священничі свячення отримав від Станиславівського єпископа — Кир Андрея Шептицького. Першу посаду адміністратора парохії одержав у с. Тулукові, де душпастирював кілька літ. Згодом став сотрудником у Тисмениці, а від 1905-1910 р. був сотрудником у Городенці. Рівночасно був катехитом місцевої школи. Тут розвинув досить широку діяльність, головно при будові української приватної гімназії, співпрацюючи з такими чільними тодішніми діячами, як: д-р Іван Ціпановський, дир. Евстахій Дорожинський. П. Ґеруляк та інші. Попри те все виконував обов’язки настоятеля бурси, в якій жили учні гімназії з-поза Городенки.
У 1910 р. став парохом села Стрільче і так, не хотячи, став немов би шляхтичем «Стрільчиком на Стрільчому». В той час управителем школи був директор Омелян Білинкевич, один з кращих педагогів тодішнього часу. Директор Білинкевич міг похвалитися великими осягами на полі огородництва й садівництва, він закладав у Стрільчу шкілки деревець. В цьому незвичайно помічну руку подав йому о. Стрільчик. Вони обидва разом зі шкільною дітворою пропагували плекання овочевих дерев, розліплюючи по мурах написи: «Любім і садім деревину». Як бачимо, священник із директором школи жили у дуже гарних відносинах та доповнювалися в деяких ділянках праці, як у «Просвіті», товаристві «Сільський Господар».
Під час Першої світової війни Отець Стрільчик радив і помагав своїм парохіянам, як тільки міг. Безпосередньо по війні був іменований представником до Повітової Шкільної Ради і деканом Городенського повіту. Засідаючи у Шкільній Раді, поміг багатьом із наших людей при одержанні учительської посади. У час виборів до польського сойму в 1922 р. був арештований і сидів у тюрмі в Коломиї.
Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
(Продовження в ч. 9 газети «Нова Зоря»)
