Заходячи у храми минулих століть, інколи нам перехоплює подих від внутрішньої краси (розписів, іконостасу, ікон). В сьогоденні, попри різні виклики та труднощі, деякі новозбудовані святині у Івано-Франківську прикрасили внутрішніми розписами. До прикладу, храм Богоявлення Господнього (м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 200-а), храм Матері Божої Неустанної Помочі (оо. Редемптористів, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 48), храм Преображення Господнього (вул. Калуське шосе, 3), де святилище та іконостас викладені мозаїкою.
У другій половині січня 2026 року майстри храмового розпису «Преображення» розпочали розпис богослужбової каплиці св. Ап. Андрія (м. Івано-Франківськ, вул. Селянська, 6) Місійного Згромадження цього ж святого. З ідеєю розпису виступив ігумен монастиря о. Григорій Джала. Отримавши від іконописців намальований проєкт, ігумен монастиря 19 січня 2026 року заніс його на погодження єпархіальному цензору сакрального мистецтва о. Євгену Андрухіву. День опісля Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин благословив прохання отців МЗСАА на розпис монастирської богослужбової каплиці при Генеральному домі. 20 січня 2026 року четверо осіб – п.п. Павло Український, Василь Матвіїшин, Богдан та Олег Корчевські – приступили до реалізації проєкту.
При розписі стін п. Василь Матвіїшин читав життєписи кожної особи, котру малював, щоб влучно зобразити символи, котрі б ідентифікували новомученика. Важливим аспектом була молитва іконописців. Вранці розпочинали, а ввечері завершували працю молитвою.
За початковим задумом у апсиді храму зображено Христа, котрий з солеї (підвищення) подає апостолам Євхаристію. Над Христом балдахін, котрий увінчується старовинним Розп’яттям, яке ще до розпису було поміщене на запрестольній стіні. Апостоли один за одним, процесійно скеровані у бік Христа. Цей рух, до Євхаристії, продовжує у храмі вірних сонм святих (по правиці): св. Володимир Великий, священномученик Йосафат Кунцевич, митрополит Андрей Шептицький та ісповідник віри патріарх Йосиф Сліпий.
Левову частину розпису займають новомученики УГКЦ, проголошені папою Іваном-Павлом ІІ під час його візиту до України 27 червня 2001 року. Ряд новомучеників розпочинає Миколай Чарнецький, єпископ Станіславова Григорій Хомишин, студити Леонід Федоров та Климентій Шептицький, редемпторист Іван Зятик, владика Микита Будка, блаженний Василь Величковський, священник Андрій Іщак, єпископ Закарпаття – Теодор Ромжа, Станіславівський владика із Старуні – Симеон Лукач, редемпторист о. Зиновій Ковалик, владика Іван Слезюк, архієрей Григорій Лакота, отець ОмелянКовч. Ряд правої стіни каплиці завершують отець прелат Петро Вергун – Апостольський візитатор для українців-католиків у Німеччині та отець Роман Лиско. Біля молодого священника Романа внизу зображено кілька цегол, що створюють підніжжя стіни, адже, згідно із свідченнями очевидців, він збожеволів від тортур і його живцем замурували у стіну.
Владики новомученики зображені у мантіях з омофорами. Окремі постаті зображені із символами. До прикладу, о. Омелян Ковч у фелоні, котрий наполовину зображено як одяг ув’язненого з порядковим номером 2399.
о. Григорій ДЖАЛА МЗСАА
(Продовження читайте в ч. 16 газети «Нова Зоря»)
