Святі поруч нас: вчора і сьогодні!

0
97
Святі поруч нас: вчора і сьогодні!

24 березня облетіла світ звістка про італійського священника Джузеппе Берарделлі (72 роки) з Касніго (Бергамо), який будучи у важкому стані, внаслідок зараження коронавірусом, відмовився від апарату штучної вентиляції легенів, щоб пожертвувати його іншій, незнайомій, але молодшій від нього людині.

Як стало відомо, через надмірну кількість хворих, для порятунку свого пароха саме для нього парафіяльна громада придбала апарат штучної вентиляції легень. Однак він попросив підключити цей апарат комусь молодшому від нього і згодом героїчно помер, як справжній священик і святий наших днів…

Наступного ж дня, 25 березня, минула 76-та річниця від дня смерті отця Омеляна Ковча, який був спалений у печах табору смерті Майданек (Польша) – Блаженний (беатифікований 27 червня 2001 року Папою Іваном Павлом ІІ) і Праведник України, покровитель греко-католицьких священиків.

«Над тією хатою ангели кружляють», – так казали про дім Ковчів, де всі потребуючі могли знайти у будь-який час допомогу і підтримку. Блаженний мученик Омелян Ковч, одружений священик, якого стратили нацисти в концтаборі Майданек (Польща), за порятунок багатьох євреїв, переслідуваних у лихоліття Голокосту. У цьому таборі смерті, у пеклі на землі, він сам писав, що бачить Бога, «єдиного і того самого для всіх − українців, євреїв, поляків, латишів і литовців». В одному зі своїх листів до родини блаженний священномученик просив, щоб його не звільняли, бо саме в таборі та в засуджених він знаходив Бога. Про Блаженного Омеляна Ковча можна розповідати цілими годинами, а то й днями… Я б хотів зупинитися на одній із розповідей, актуальній особливо для наших днів. Як відомо, довелося отцю Омеляну побувати як в радянському полоні, так і в польському і в німецько- нацистському, в якому по-геройськи він і загинув…

Після звільнення із польського концтабору протягом 20 років Омелян Ковч жив і душпастирював в Перемишлянах. У 1922 р. його призначено парохом цього міста. На той час Перемишляни були містечком трьох національностей – української, польської та єврейської. Отець Ковч доклав чималих зусиль, аби допомогти українцям самоідентифікуватися: він залучив кошти на відбудову храму, за його ініціативою споруджені читальня “Просвіти” і кооператив у селі Коросні. Мабуть комусь може видатися доволі дивним, а яка ж справа парохові до кооперативу? Але саме в цьому і вся цікавинка.

Існують такі розповіді, що українська спільнота здебільшого – хліборобів, у важкому поті чола уміла вирощувати вдосталь пшениці. Але не завжди уміла плоди свого труду вміло продати. Бо кожен сам по собі і всі водночас гетьмани… Така ситуація була на руку єврейським перекупникам, які нераз вміли скупити увесь врожай за копійки, щоб перепродати полякам за більш комерційними цінами. В такій ситуації отцю Омеляну вдалося згуртувати українську спільноту, згодом створивши кооператив. Філософія й мораль його економічної доктрини була дуже проста. Якщо Василь мав хист до хліборобства, то котрийсь Іван умів таки добре продати. А якщо обох поєднати довірою і братньою любов’ю, то вкінці користь мала надходити усій спілці. В братерстві та єдності – сила народу.

Сьогодні такої одностайності та братньої любові неабияк потрібно українському народові. Навіть в такій малій речі, коли нас цими днями закликають витримати дистанцію, не виходити з дому, щоб не заразити ближнього. Особливо стосується це тих, хто повернувся з-за кордону… Невже приклад Китаю, Іспанії, чи Італії, яка втратила вже майже 12 000 людей не навчив нас нічого…

Глобалізація дуже сильно зблизила людство, навіть з різних континентів. Ми стали такими близькими, що вірус з Китаю добрався до нас за лічені місяці… Але в цьому зближенні нерідко бракувало духовної складової. Глобалізований світ мав перед собою чи не єдину мету, як один одного використати, щось перепродати, постійні торги на світових фондових біржах тощо… Сьогодні майже все зупинив невидимий вірус, людство має вдосталь часу, щоб все переосмислити. Віддалитися фізично один від одного, щоб доказати, що робимо ми це з любові до ближнього. І саме таке відповідальне віддалення, свідчитиме про наше духовне зближення в любові один до одного. Будьмо одностайні, щоб перебороти цю страшну пандемію.

Автор: о.Іван Стефурак,

Нова Зоря, 2.04.2020 р.Б. число 13-14 (1307-1308).

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут