Декілька років тому чи не всі ЗМІ як обласного, так і державного рівня розповідали про цікавий стартап сестер Пресвятої Родини Гошівського монастиря. Гошівський монастир сестер Пресвятої Родини унікальний. Попри те, що там мешкає лише десять монахинь, своє пристанище вони перетворили у центр соціального підприємництва.
Ще з 1911 року монастир є місцем теплого прийому для багатьох гостей і потребуючих. Заснований колись Терезою-Теклею Юзефів, зараз він став центром соціального підприємництва. Отож пригадаємо нашим читачам, чим же почали займатись сестри-монахині, щоб потрапити на шпальти газет та на екрани телевізора.
Сестри Згромадження сестер Пресвятої Родини здійснюють своє служіння у Гошеві від початку існування Згромадження, ще з 1911 року, однак будівництво сучасного монастиря було завершене в 2009 році, оскільки в приміщеннях колишнього монастиря досі знаходиться протитуберкульозний диспансер. З початку введення в експлуатацію новий монастир став осередком духовного оновлення для дітей, молоді та численних груп паломників, які мають тут нагоду у молитві, у спілкуванні з сестрами та духовними вчителями, щоб переосмислити власне життя і впорядкувати його у світлі Божого Об’явлення. Будівництво монастиря розпочиналося в перші роки виходу УГКЦ з підпілля, тому він вражає величчю. Однак нові реалії життя, зокрема соціально-економічні обставини, спонукали Згромадження до перегляду концепції його існування. Адже через великі площі, монастир став дотаційним через різке підняття цін на енергоносії. Тому замість того, щоб бути постійно прохачем допомоги, сестри Згромадження вирішили використати наявний ресурс (приміщення, територію) для того, щоб не лише могти утримувати себе, але й допомагати потребуючим. Власне, так зродилася ідея соціального підприємництва, яке на сьогоднішній день включає вирощування печериць, виробництво макаронів та вирощування лохини.
Першим стартапом для сестер стали печериці. Коли з’явилась ідея вирощувати печериці, сестра Вінкентія Козак скористалась нагодою і відважилась вчитися в Інституті лідерства та управління УКУ, аби розвивати справу. Монахині згодом написали бізнес-план, самі пройшли навчання на одному з підприємств по вирощуванню печериць, яке знаходиться поблизу м. Тернопіль. За допомогою цієї ж фірми підібрали відповідне обладнання. Вирощені гриби почали збувати у Львові на ринку.
Окрім того, доброчинці з Німеччини допомогли сестрам придбати обладнання для виготовлення макаронів із твердих сортів пшениці.
Рік розрахунків – і на подвір’ї монастиря виросла також стіна з сонячних колекторів, ця система підігріває воду. Сонячні промені використовуються навіть взимку.
Третину від заробленого сестри передають на добрі справи: для дітей організовують табори, на реабілітацію приймають сім’ї учасників АТО та фінансово підтримують малозахищені родини.
Як сьогодні господарюється сестрам в умовах загальносвітової кризи та особливо під час карантинних обмежень, які відчутно вдарили по малому та середньому бізнесу? Про це ми спілкуємось знову з сестрою Вінкентією.
– Сестро, чи продовжуєте працювати в тих трьох напрямках, започаткованих спочатку: вирощування печериць, макаронний цех та сонячні колектори?
– Вже існуючі проєкти працюють, щоправда ми й надалі намагаємося використати наявний ресурс, тому з метою раціонального використання землі ми посадили плантацію кущів лохини.
– Які труднощі зустріли сьогодні, в час епідемії коронавірусу?
– Труднощі торкнулися вирощування печериць та виробництва макаронів. Причому вони були радикально протилежними. Впав попит на печериці, оскільки численні заклади харчової промисловості призупинили або обмежили свою діяльність. А для виготовлення макаронів ми мали труднощі з поставкою крупки з твердих сортів пшениці, яку закуповуємо за кордоном (в Італії або Угорщині), в той час, як попит різко виріс, особливо на початку оголошення карантину. Тому ми на певний час призупинили вирощування печериць, а згодом змогли завезти партію крупки. В цьому випадку нам допомогла саме різноманітність діяльності: якщо один вид підприємництва стикається з труднощами, то за рахунок другого можна вийти на позитивний результат.
– Як ви зауважували в одному з інтерв’ю, ще в університеті вам добре запам’яталась лекція зі стратегічного планування. Отож, яка ваша стратегія розвитку на наступні п’ять років?
– Стратегія розвитку не обмежується господарською діяльністю, і господарська діяльність ніколи не була нашою метою і головним завданням. Навпаки, вона є лише для того, щоб забезпечити можливість реалізації нашого основного покликання: допомогти людям пізнати Бога і, як наслідок, пізнати й досвідчити глибину та красу життя, яке ґрунтується на особистісному зв’язку з Богом. Саме ця діяльність є для нас важливою, однак вона чомусь менше приваблює пересічного читача. Спілкуватися з сестрою, яка щаслива у своїй посвяті й хоче поділитися «рецептом» такого щастя з іншими, є менш цікавим, ніж читати про те, що сестри займаються фізичною працею. Це є приклад теперішнього бачення богопосвяченого життя.
Тому найважливішим завданням для сестер Згромадження на найближчі п’ять років є запустити формаційні програми для мирян, зокрема для молоді та молодих родин, які допомагають молодій людині переорієнтувати власне життя відповідно до християнських цінностей. На рівні реального життя це означає: допомогти особі пізнати власний потенціал та розвинути його; вміти долати те, що перешкоджає розвитку цього потенціалу; вчитися будувати зрілі відносини з Богом і людьми, навіть із недосконалими та далеко не ідеальними людьми; вміти взяти на себе відповідальність за власне життя, будувати його, а не бути рабом обставин; вміти долати життєві труднощі та виклики; тобто допомогти пізнати та розвинути той творчий потенціал у людині, який робить її подібною до Бога. Це складний виховний процес і ми готові запропонувати його тим, хто цього бажає. На жаль, пандемія змістила ці наші плани у часі, однак це дає можливість нам глибше осмислити майбутню працю й пережити її у молитві, набуваючи одночасно необхідні навики для її реалізації. Господарська ж діяльність є для того, щоб ми не приділяли надмірної уваги турботою про те, як утримувати власні монастирі, а могли присвятити себе цілковито праці, яка необхідна сучасній Церкві. Кожен рік вона корегується відповідно до вимог часу.
– Сестро, ви виготовляєте екологічно чистий продукт, на який сьогодні є досить великий попит. Як можна придбати вашу продукцію?
– Макарони можна придбати у будь-якому з монастирів Згромадження, печериці ж є лише періодично, і лише в монастирі у Гошеві.
Розмовляла Віра БІЛА.
