У горах до Бога ближче

0
91

Миколай Микосовський, ієромонах Чину Святого Василія Великого, голова молодіжної комісії Харківського екзархату.

Хобі: мандрівки горами

«Народився я у славному козацькому Запоріжжі, – розповідає отець Миколай, – але в 5-річному віці сім’я переїхала на Львівщину, у село Кам’янка Сколівського району, де довкола гори. Можна сказати, що жив біля серця Карпат. Отож мандрувати верхами для мене було, як дихати».

Вперше у «далекі верхи» хлопчик пішов з мамою, коли йому було лише сім років. Майбутній монах-священник допомагав мамі збирати ягоди та гриби. А вже дорослішим продавав назбиране на жвавій трасі. У Карпатах, серед смерек та хмар, хлопчик досхочу ласував дарами лісу й гір, вчився розпізнавати лікарські трави, слухати шум потічків, орієнтуватися за сонцем і мохом на деревах.

У школі разом з однокласниками та вчителями юнак також мандрував, підкорив найвищу вершину біля рідного села, гору Кудрявець, що заввишки 1242 метри, гору Ключ (927 метрів), побував на скелях Довбуша. Згодом життєва стежина привела його до духовного ліцею для юнаків при василіянському монастирі святого Юра, що в місті Червоноград. Там він навчався з 1996 до 2000 рр. Додому приїжджав лише раз на рік, під час літніх канікул, і обов’язково ходив у гори. «Червоноград – шахтарське містечко, мені, хлопцеві «з гір», доводилося непросто, навіть дихати було важко, – пригадує отець Миколай. – Зате влітку вдома, в горах, я відновлювався, а ще на самоті багато роздумував над Святим Письмом, молився, розважав Таїнства Вервиці, у горах на думку спадали поетичні рядки» (отець Миколай ще й поет, має надруковані дві збірки – авт.).

Після закінчення ліцею отець Микосовський з двома товаришами пішов на кілька днів на гору Лопата (1210 метрів). Із собою майже не взяли харчів, їли одну «Мівіну», але їсти, як не дивно, не хотілося. «Тоді я зрозумів, що таке присутність Святого Духа, коли не потрібно нічого, коли світло зір, верховіття дерев, купол неба огортають теплою ковдрою, і, здається, сам Отець дивиться на мене й розмовляє. Без слів. Лише подувом холодного, але водночас лагідного вітру, співом пташки, мерехтінням зірки. Це, зрештою, важко передати словами, це треба відчути. І я дякую Творцеві за пережиття Його присутності. Недаремно кажуть, що в горах до Бога ближче. А зі Святого Письма відомо, що гора – це місце Божої присутності».

Гори завжди і всюди вабили отця Микосовського. У канадській провінції Альберта, де ієромонах служив три роки, він їздив з братами-василіянами та товаришами аж за 500 кілометрів у Канадські Скелясті гори. За словами отця Миколая, там також неймовірна краса та велич, і навіть улітку — сніг та холодно.

«Кожні гори у світі – неймовірні, зате Карпати близькі серцю та рідні», – мовить ієромонах. А особливо походи в гори допомагають у праці з молоддю. Із юнаками та юнками як духовний наставник отець Миколай працює давно. «Уперше з молоддю я пішов у гори у 2004-у році, коли був студентом духовної семінарії отців Василіян. Тоді нашим протоігуменом був отець Йосиф Будай, він попросив мене супроводжувати в Карпати групу студентів факультету журналістики з Луганська. Ми пішли одразу на Говерлу. Я зійшов на найвищу вершину Карпат вперше, хоча за плечима мав чималенький досвід гірських мандрівок». У горах студенти зі Сходу України щиро молилися та відкривали свої душі Господу. Згодом було ще чимало походів з молоддю. А зараз отець Микосовський – голова молодіжної комісії в Харківському екзархаті і привозить молодь у Карпати. Хлопці й дівчата зачаровані красою гір.

«До речі, в гірські походи треба йти підготовленим, – повчає ієромонах-мандрівник. – Треба мати спеціальний верхній одяг, головні убори, одяг, термобілизну, трекінгове взуття, у теплі пори року – гумові чоботи, аби не вкусила змія. А ще розрахувати вагу вантажу в наплічнику, не брати нічого зайвого, подбати про засоби зв’язку, аби телефони були заряджені. Хоча, коли у горах застане гроза, мобільні телефони слід негайно вимкнути, бо вони притягують блискавки. Також треба дізнатися прогноз погоди, точно визначити маршрут. Початківцям обов’язково за місяць перед походом варто давати фізичні навантаження: бігати, робити зарядку, аби не стомитися і дійти до вершини. Також тим, хто вперше вирушає в гори, слід робити це з досвідченими провідниками, прочитати і засвоїти поради рятувальників. І тоді гірський похід стане чудовою пригодою».

Сам отець Миколай побував у горах понад 150 раз.

Сабіна РУЖИЦЬКА.

Світлини з архіву отця Миколая Микосовського.

Leave a Reply