В коронавірус не потрібно вірити, його треба берегтися!

0
718

У Альбера Камю в романі «Чума» (1947) є цікавий, особливо для наших днів, персонаж – Джозеф Гран, тендітний і дещо дивний міський чиновник, який нескінченно, протягом усього роману, «пише книгу», переписуючи й удосконалюючи одне-єдине перше речення про «прекрасний травневий ранок, яким елегантна амазонка на чудовому коні скакала квітучими алеями Булонського лісу». Через свій «патологічний педантизм» він так і не написав книгу, швидше померши від чуми. Але ця його, на перший погляд, дошкульна риса характеру все-таки послужила людям в чомусь іншому. Будучи вкрай точним, він скрупульозно підраховував кількість заражених на чуму, яка швидко ширилася містом…

Цей приклад заслуговує, щоб наголосити на тому, що є не менш важливим і в наші дні: чітка статистика щодо поширення коронавірусу. І зовсім це не потрібно для сіяння паніки, а навпаки, – щоб допомогти нам зрозуміти та прийняти дуже просту істину, яку часто випускають з уваги: цифри пандемії є надважливими, їх потрібно ретельно збирати, а ще краще – вивчати і робити доступними, щоб люди могли зрозуміти, що ж насправді відбувається…

Проблема з надзвичайним епідеміологічним станом полягає в тому, щоб завчасно передбачити ситуацію і не допустити їй вийти з-під контролю. Однак для того, щоб зробити це завчасу, необхідна інформованість та згода населення, оскільки спотворене сприйняття небезпеки залишає достатньо місця для тих, хто хоче розповісти протилежну «реальність» та отримати з неї свої легкі девіденди… Якраз вірус і харчується цими відмінностями.

Вочевидь зараз, коли кількість інфікованих щодня різко зростає, в суспільстві знову буде панувати бажання знайти винних: хто ж винен у тому, що така кількість хворих? Влада? Може, знову Церква? Базари? Супермаркети?

Відповідь кожен дасть свою, але хочу наголосити, якби всі установи та всі люди, які їх відвідують, поставилися з такою ж відповідальністю до карантинних обмежень, як це зробила Церква, – кількість хворих була б суттєво нижча.

Простий приклад: скільки випадків ми вже чули, що люди відмовляються одягати маску чи то в маршрутці, а чи в супермаркеті. В той же час, якщо навіть зайдемо до Архікатедрального собору Воскресіння Христового м. Івано-Франківська, то без маски там нікого не побачимо. Хоча, з іншого боку, запитаймо себе, хто читатиме цю статтю в інших населених пунктах: чи так само є, наприклад, у кожному сільському храмі?

Ми мусимо, так – саме мусимо! – виконувати карантинні обмеження і всі рекомендації лікарів, оскільки йдеться про щось надзвичайно серйозне. На жаль, ми такий народ, який швидко байдужіє. Коли у березні ми чули про 400 хворих – всі в паніці скуповували з полиць супермаркетів усе підряд. Однак зараз, коли кількість хворих щоденно близько 10 тисяч, ми дозволяємо собі проводити масові святкування та не дотримуватися карантину.

І тут не повинно бути місця для суперечок. Потрібно просто ще раз переосмислити своє ставлення до цієї недуги. Тому що, як нещодавно сказав один наш священник, який, до речі, сам важко перехворів: «В коронавірус не треба вірити чи не вірити. Його потрібно берегтися». Адже в чому можуть полягати суперечки, якщо є чітке число? І воно говорить про те, що останніми днями Covid-19 забирає понад 100 життів українців щоденно… В той час, як статистичні прогнози передбачають, що смертність за 10-15 днів може подвоїтись. Звичайно, кожен прогноз повинен враховувати усі введені на цей час превентивні заходи. Та, на жаль, як пояснюють фахівці, потрібно, щоб пройшло близько десяти днів, перш ніж ми матимемо можливість зареєструвати саме сьогоднішнє поширення інфекції; ще десять днів, щоб побачити наслідки щодо кількості поступлення заражених осіб в реанімацію, і місяць, щоб почати помічати вплив на кількість смертей.

Коли ми намагаємось пояснити дітям швидкість світла, ми вдаємося до прикладу, яким би він не був простим, але продовжує шокувати навіть дорослих: та зірка, яку ми бачимо сьогодні, що сяє на небі, можливо, вже померла мільйони років тому. Що стосується епідемії, це не сильно відрізняється: те, що ми фіксуємо і робимо сьогодні, є застарілою реальністю. Сьогодні є ще живі люди, які для статистичних даних вже є мертвими… Моторошно… Але така реальність. Це слід брати до уваги тим, хто продовжує грати словами, мовляв, то все вигадки, влаштовувати масові святкування чи відвідувати громадські місця без маски, забуваючи, що по всій країні, не лише в окремих регіонах, прибуває справжнє «цунамі». І що за цією риторикою для тих, кого торкнулася ця проблема, криється справжнє страждання та горе.

Для всіх це важкий час, і можливо нас чекають ще важчі дні. Єдине, що нам варто зробити зараз, – це зупинити полеміки і діяти як спільнота, враховуючи, що вірус «подорожує» зі швидкістю світла. У романі Камю міський чиновник Джозеф Гран (наскільки б він дивакуватим не був), як і багато інших, просто добре виконує свою роботу – чесно і смиренно, подалі від уваги. Його робота попереджає інших перед нечуваною небезпекою. Робімо і ми на своєму рівні щось таке, щоб зменшило б терпіння наших ближніх! А щодо статистики, то і нам, на зразок Джозефа Грана, кожного дня хтось намагається її донести. Можливо, сьогодні в Україні не такі вже й точні статистичні дані щодо коронавірусу, але навіть ті, які нам подають, є вкрай вражаючими. Щоденно помирають люди і нам з цим вірусом доведеться невідомо ще скільки жити… А жити нам слід так, щоб вберегти себе самих та наших ближніх! В основі християнства стоїть заповідь любові, відповідно, якщо ми ходимо до храму, кажемо, що любимо Бога, але нехтуємо правилами карантину, то вочевидь з нашою вірою щось не те, адже ми, в такому випадку, не любимо ні себе, ні свого ближнього.

У народі кажуть, що «береженого і Бог береже»… Насправді це прислів’я не виключає ролі Бога в нашій охороні. Адже Бог сотворив цей світ за певними законами, які людина в міру своєї відкритості до Творця протягом історії розпізнає. Певні медичні відкриття, які зробила наука лише в минулому чи позаминулому століттях, у Біблії вже згадуються багато тисяч років тому. Там ми знаходимо чіткі приписи зокрема й щодо гігієни. Зрештою й самі 10 заповідей не є банальними заборонами, а радше огорожами від небезпеки, які Бог дає людині! Тому «бережений», виконуючи правила, співпрацює з Творцем згідно із законами Його творіння. А безглуздий лише порушує все підряд і чомусь претендує на чудо Боже…

Дотримуймося насамперед простих правил у щоденному житті і просімо Бога про чудо відступу пандемії коронавірусу! Не ігноруймо рекомендацій МОЗ, носімо маски, користуймося антисептиком, уникаймо великих скупчень людей. Будьмо вкрай обережними, адже багато хто з нас може хворіти безсимптомно і передавати вірус іншим. Лише в такому контексті маємо право та обов’язок щиро молитися, очікувати чуда – також, але зі смиренним проханням, а не з претензією. І Господь не залишить нас у біді!

На завершення і цього разу по-братньому бажаю усім міцного здоров’я та щоб якнайшвидше настав той час, коли ми знову не боятимемося міцно потиснути один одному руку та щиро обійнятися, дякуючи Богові, що вберіг нас здоровими й неушкодженими від коронавірусу!

о. Іван СТЕФУРАК,

головний редактор.

Leave a Reply