Ще змалку ми добре знали одну із Заповідей Божих: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, які Господь, Бог твій, дає тобі!». Зазвичай під час катехизації для дітей священник часто повторює малечі, що не слухатись батьків – це гріх, з якого потрібно сповідатись. Тому ми виростаємо з твердим переконанням, що навіть дорослими маємо слухатись батьків. Адже це є гріхом, або ж просто неповагою до найрідніших. Та коли з маленьких дітей ми перетворюємось на дорослих незалежних особистостей, то починаємо розуміти, що, у всьому слухаючись батьків, нерідко робимо проблеми у власному особистому житті, а як правило, ще й приносимо проблеми в наші нові сім’ї, які створили ми самі. І в душі кожного християнина тоді виникає якесь протиріччя: не слухати батьків – гріх, а якщо послухаєш, то ледь не втратиш дружину чи чоловіка.
Нерідко бачимо вже дорослих чоловіків, які слово в слово слухають та виконують те, що їм каже вже старша мати. На жаль, такі чоловіки часто мають проблеми у сім’ї або ж неодружені взагалі. Не знаю, чи доводилось вам бачити мультфільм для дорослих, де показано жінку, яка забороняє відтяти пуповину у новонародженого немовляти. Так малюк росте і мати його всюди водить на цій пуповині. От тільки малюк хоче залізти на дерево, як вона його тягне назад, він бажає пробігтись по калюжі, вона його знову тягне. Так дитина перетворюється у підлітка, залишаючись на шнурку-пуповині. З юнака він перетворюється на чоловіка, а мама – на стареньку бабусю, яка всюди ходить на шнурку з сином. Син так і не зміг влаштувати особистого життя, адже та пуповина йому весь час заважала. Мультфільм закінчився сумно, адже відображав реалії життя.
То як же чинити правильно? Нещодавно почула цікаву програму о. Миколи Мишовського на порталі CREDO. Так от отець говорить взагалі «неприпустимі речі»! Він відкрито стверджує, що слухати батьків – це гріх! Що ж отець має на увазі?
Священник радить так: «Дітей потрібно родити, ростити і виганяти з дому. З моменту, коли дитина стала повнолітньою, а особливо, коли створила свою сім’ю, слухатись маму і тата – грішно. Якщо молодим людям доводиться вислуховувати від батьків зауваження про те, що вони не так виховують дітей, у хаті не прибрано, не так ведеться господарка, заробляють малі гроші – тоді тікайте! По можливості втікайте подалі – на другий бік вулиці, в інше місто.
Я є священником з 2004 року. За час своєї душпастирської праці я, на жаль, бачив багато таких випадків, коли, наприклад, дівчина виходить заміж не для того, щоб створити сім’ю з коханим чоловіком, а радше, щоб отримати статус заміжньої жінки та народити дитину. Потім мама дружини свідомо чи несвідомо розвалює ту сім’ю для того, щоб доня чи синочок залишилися з нею. Зазвичай це робиться неусвідомлено. Ваш священний обов’язок є перед своєю сім’єю, і якщо ви вже бачите «тріщини», які виникають у молодій сім’ї через втручання батьків, беріть дітей, дружину і тікайте. Бо будете відповідати за сім’ю перед Богом. Інколи захищати свою родину потрібно і в агресивний спосіб. Чекайте нарікань з боку старших: «Та ми ж вам добра хочемо». Та, власне, всі біди в молодих сім’ях виникають через те, що їм хтось хоче добра».
Якось отець говорить ніби жорстко, несправедливо по відношенню до старших батьків. Та справа в тому, що ми часто плутаємо два поняття: слухатись батьків та шанувати їх. Ми, вже дорослі, маємо шанувати своїх батьків, проте не зобов’язані їх слухати!
Шанувати батька та матір – означає поважати їх у словах і діях, а також віддавати належне їхньому статусу. Пошана полягає в повазі не тільки за заслуги, але й за статус. Наприклад, деякі наші співгромадяни можуть не погоджуватися з рішеннями Президента, але вони мають поважати його статус керівника держави. Вшанування батьків є єдиною заповіддю у Святому Письмі, яка гарантує довголіття в нагороду. «Діти, які шанують своїх батьків, є благословенні» (Єрем. 35:18-19). Проте часто дорослі виконують друге, забуваючи про перше. Сьогоднішньою класичною ситуацією можна бачити маму на заробітках, як надсилає вже дорослому одруженому синові гроші, але чітко вказує, що він у своїй сім’ї має за них зробити, що купити додому та на які гуртки записати внуків. Ось тут і відбувається підміна понять: син не шанує матері, яку відправив уже в старшому віці на заробітки, але з радістю користується коштами і слухає її, чим часто викликає гнів дружини та сварку. Однак, батьки зі свого боку мають розуміти, що якщо ви з села дали дітям до міста мішок картоплі, то це не дає вам права вказувати, що з неї варити.
Звичайно, конфлікт поколінь – це класика жанру. Про це ще писав Іван Нечуй-Левицький у «Кайдашевій сім’ї». Минає час, змінюються обставини, ніби й проблеми сьогодні інші, проте непорозуміння між старшим і молодшим поколінням продовжує жити в наших родинах. Сподіваюсь, поради о. Миколи та розважання на цю тему допоможуть вам розставити крапки над «І», а можливо, комусь і врятують сім’ю.
Проте маємо перш за все бути чесними перед собою: чи такий стан речей не є вигідний нам самим, адже, користуючись допомогою батьків, їхніми порадами, ми знімаємо відповідальність з себе. А коли що, то мама зле порадила… І, можливо, озирнувшись, ми побачимо ту пуповину, про яку розповідається в мультику. Тому хапайте ножиці й ріжте щосили, щоб ваше життя не закінчилось, як у героя сумного мультфільму.
Віра БІЛА.
