“Європейський союз має припинити розмовляти ламаною англійською!”, – заявив на початку січня, через кілька днів після остаточного виходу Британії з ЄС, французький міністр зі справ Європи Клеман Бон. Але ЄС навряд чи його послухає — англійською Євросоюз заговорив передусім не через Британію, а через Східну Європу.
“Після брекзиту людям буде важче зрозуміти, чому ми тримаємося за цю певною мірою ламану англійську. Давайте знову звикати говорити нашими мовами”, – закликав державний секретар з європейських справ МЗС Франції Клеман Бон під час виступу перед журналістами. Розмовляв він в цей момент французькою, – пише НЗ з посиланням на ВВС News Україна.
До нього, ще у 2018 році, проти засилля англійської мови в ЄС виступали президент Франції Емманюель Макрон і тодішній очільник Єврокомісії, франкомовний люксембуржець Жан-Клод Юнкер.
“Це домінування англійської не є чимось неминучим. Це в наших силах – встановити якісь правила і зробити так, щоб і людина з французькою мовою мала певні перспективи”, – сказав Макрон, який сам, між іншим, чудово володіє англійською.
Жан-Клод Юнкер приблизно в той же час в одному з інтерв’ю зізнався, що не розуміє, чому мова Шекспіра має посідати важливіше становище за мову Вольтера.
І Бон, і Макрон, і Юнкер запевняють: вони не проти англійської, вони – за багатомовність.
Ворожіння на долю
Питання про те, що ж буде з англійською в ЄС після виходу Британії, обговорюють усі чотири з половиною роки, які минули з часів референдуму про брекзит. І в європейській пресі часто можна зустріти взаємозаперечні припущення, а саме:
- що англійська після брекзиту автоматично втратить статус офіційної мови ЄС, і Євросоюзу треба буде щось із цим робити;
- що англійська автоматично збереже статус офіційної, бо це – державна мова Ірландії та Мальти;
- що англійська не втратить свій статус, але поступово втратить своє значення, адже з ЄС йде головна англомовна країна.
Усі ці припущення або не зовсім правильні, або зовсім не правильні.
Що буде зі статусом
Роздуми про те, що англійська залишиться офіційною мовою ЄС завдяки Мальті та Ірландії, кореспондент Російської служби Бі-бі-сі бачив навіть в матеріалах журналістів, які працюють у Брюсселі. І чув у розмові з чиновниками Євросоюзу.
Проте насправді питання про статус не таке просте.
З одного боку, згідно з постановою, ухваленою ще у 1958 році, коли Євросоюз був ще юним, кожна країна могла заявити одну мову, якою потрібно забезпечувати переклад усіх документів і виступів в ЄС.
Зараз в Євросоюзі 24 офіційних мови.
При цьому Ірландія та Мальта вже заявили як офіційні ірландську (гельську) та мальтійську – замінювати їх на англійську вони поки не збираються.
Англійська ж мова “записана” лише за Британією.
То виходить, що з брекзитом англійська випаде з переліку офіційних? Ні.
Річ у тім, що за Договором про функціонування Європейського союзу — це один з основоположних документів ЄС, — питання про офіційні мови одноголосно вирішує Рада Європи.
Тобто всі 27 країн ЄС мають одностайно відмовитися від англійської, що наразі виглядає дуже малоймовірним.
“Зникнення англійської, звісно, створило б проблеми, і насправді зараз про це тільки французи й говорять”, – на умовах анонімності сказав Російській службі Бі-бі-сі перекладач однієї зі структур Євросоюзу.
“Чи є можливість, що представники країн-ЄС в Раді Європи одностайно проголосують за збереження англійської як не лише офіційної, а й робочої мови? Така ситуація можлива і є юридично допустимою. Використання англійської в ЄС може бути санкціоновано зі згоди усіх країн-членів”, – міркує польський політолог Елжбета Кузелевска.
Англійська, що прийшла зі сходу
Англійська мова, на думку Елжбети Кузелевської, і багатьох інших, хто висловлювався на цю тему, після брекзиту не припинить бути лінгва франка, тобто мовою міжнародного спілкування в ЄС ще й тому, що, як би парадоксально це не звучало, цю роль вона отримала не завдяки британцям. А завдяки східним європейцям і, частково, США.
Приблизно перші 30 років, які Британія входила до ЄС, головною робочою мовою у Брюсселі, Страсбурзі та Люксембурзі залишалася французька (і залишається досі в одній установі ЄС – Європейському суді).
Але у 2004 році в Євросоюз великою і гучною компанією влилися вісім країн колишнього соцтабору, де майже усі в школі вчили мову найвпливовішої держави світу, США, а також Мальта та Кіпр, де англійською володіють практично всі – і баланс швидко змістився.
Французька разом із англійською та німецькою залишається однією з трьох неофіційних робочих мов ЄС, але роль “мови європейської дипломатії” вона втратила.
“Англійська стала загальновживаною робочою мовою в установах ЄС, і брекзит тут нічого не змінить, тому що ті, хто не з Західної Європи, звикли говорити англійською”, – сказав в уже згаданому інтерв’ю ексголова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер.
Чиновники з народом
Справа не лише в чиновниках ЄС і політиках. Чиновники і політики – частина народу, а серед народів Європи англійська – поза конкуренцією як найпопулярніша іноземна мова.
У 2012 році ЄС в рамках своєї соціологічної програми “Євробарометр” замовив масштабне дослідження про мови і з’ясував, що англійською як іноземною, на достатньому для підтримки розмови рівні, володіють 28% жителів Євросоюзу.
Усі інші мови сильно відстають. Французькою як іноземною вісім років тому володіли 12%, німецькою – 11%, іспанською – 7%, російською – 5%.
На півночі Європи англійською говорять майже всі: від 90% в Нідерландах до 70% у Фінляндії.
В Латвії та Естонії у 2012 році англійською могли говорити близько половини жителів.
Зараз, через вісім років після того дослідження, доля англомовних у Європі, вірогідно, зросла, оскільки 91% європейських школярів вчать англійську.
“Англійська, ймовірно, залишиться лінгва франка серед європейських законодавців і мовою спілкування для більшості жителів ЄС. Вона тепер – спосіб міжнародного спілкування, який не належить жодній конкретній країні. І брекзит, при всіх масштабних змінах, які він несе ЄС, не змінить цього факту”, – писав у журналі Forbes журналіст Дейв Кітінг, який працює у Брюсселі.
“Чи припинить англійська бути (спільною) мовою ЄС? У коротко- та середньостроковій перспективі, мабуть, ні – ані у спілкуванні між країнами чи депутатами Європарламенту, ані у спілкуванні ЄС з іншими країнами. Один депутат Європарламенту від Швеції навіть сказав, що спілкуватися в ЄС англійською – це правильно, бо тепер вона ні для кого не буде рідною мовою”, – погоджується професорка фонетики з Університету Родінга в Англії Джейн Сеттер.
Гіпотетичні проблеми
Документи і виступи в ЄС перекладають на всі 24 офіційні мови ЄС, і теоретично Євросоюз міг би відмовитися від англійської: армія перекладачів впоралася б і без нього.
“В ЄС – три робочі мови: англійська, французька та німецька. Для роботи в установах ЄС потрібно знати мінімум три офіційних мови Євросоюзу. Зазвичай на роботу і приходять з трьома мовами, але з роками вивчають ще кілька мов”, – пояснює професійна перекладачка, яка працює в одній зі структур ЄС. Вона побажала зберегти анонімність.
Тобто випадання англійської з трійки робочих мов, з яких і на які перекладають в ЄС, по ідеї, не призвело б до паралічу: перекладачі зазвичай володіють і якоюсь іншою мовою з трійки. Але це в теорії.
“Навіть часткова відмова від англійської насправді неможлива, оскільки більшість так званих новачків, – країн, які вступили в 2004-му і пізніше, явно віддають перевагу англійській. У нашій установі майже 99% звітів чиновники пишуть англійською”, – каже співрозмовниця BBC.
Євроінгліш
Англійська в ЄС з брекзитом не лише не вийде зі вжитку — вона давно відокремилася від батьківщини і живе своїм життям.
На думку багатьох лінгвістів, континентальна англійська колись, можливо, навіть буде визнана окремим різновидом англійської – як американська англійська, австралійська англійська або нігерійська піджин-інгліш.
“Євроінгліш – це новий різновид англійської, який перебуває в процесі формування. Цю мову використовують багато тих у Європі, для кого вона не є рідною, і це дає можливість назвати англійську, якою користуються в Європі, “євроінгліш”, – пише польська політологиня Елжбета Кузелевська, посилаючись на праці європейських філологів.
“Євроінгліш може бути визнана різновидом англійської і певною мірою відповідає критеріям, за якими вона відрізняється від ендонормативного різновиду”, – додає вона.
Коріння і граматика в євроінгліші – ті самі, що й в англійській, але відрізняється словниковий запас.
На розмовному рівні, у спілкуванні європейців одне з одним, це ймовірно просто спрощена англійська. У спілкуванні євробюрократів – це мова зі своїми назвами для реалій ЄС, зі своїм канцеляритом і своїми кальками з інших мов.
