Таку думку я нещодавно почув від одного юнака, який розповів мені, що дуже щиро молився за зцілення свого батька, але той все одно помер… І що тут скажеш? Такі думки закрадаються не лише юнакам у трагічних обставинах життя, але й нерідко навіть практикуючим християнам. А ще трапляється таке, що противники віри в Бога використовують схожі ситуації для цькування віруючих, мовляв, якщо Бог існує, то Йому не до ваших дрібних проблем.
Мені пригадується, коли навесні минулого року в самий розпал пандемії Папа Франциск провів особливу молитву за відвернення хвороби, то вже наступного дня групка італійських лікарів опублікувала саркастичний пост у соцмережі з висловлюваннями, що, мовляв, нам більше нема що робити, тепер є Папа, який все вирішить молитвою. Нерідко і в Україні натрапляв на схожі коментарі, в яких люди задають питання, чому ми стільки молимося, а війна на Сході України котрий рік не припиняється…
Завершується Різдвяний період! Скільки ми в ньому роздумували над тим, що ізраїльський народ чекав приходу могутнього царя, який чарівною паличкою чи потужним мечем вирішить усі проблеми упалого людства. Але Бог іде іншим шляхом, Він воплочується, бере на себе людське тіло, ослаблене голодом, холодом, хворобою і навіть смертю. І в цьому немічному тілі Він прокладає людині слід, показує приклад, як, змінюючись особисто, можна змінити світ, викоренити зло. Це і є шлях до спасіння!
Але навіщо молитися? Насправді більшість людей сприймають молитву як якийсь магічний обряд, який забезпечить досягнення того чи іншого прохання. Але в таїнстві Воплочення Божого Сина молитва має зовсім інше значення. Молитися – означає увійти в контакт з Богом. І тут варто зауважити, що саме кожен контакт з Богом і є молитвою, проте не кожна наша молитва є контактом з Богом…
Молитися – це не означає шукати сильних текстів молитов, це не означає робити магічні дії, як Гаррі Поттер. Тож коли ми молимося до Господа про припинення пандемії, то, звичайно, не очікуємо, що відкриється небо і з нього зійде цілий хор ангелів, які, озброєні вакцинами, підуть битвою на невидимого вірусного ворога… Однак, така молитва підтримує медиків, які борються з пандемією. Така молитва змінює і моє ставлення до вірусу, я розумію, що з любові до ближнього я молюся і виконую всі правила карантину. Така молитва підтримує військових, які обороняють власну країну від агресора, і закликає мене та все суспільство до побудови миру!
Молитва не обов’язково повинна змінювати реальність, але насамперед робить все для того, щоб змінити тебе самого. Якщо ти довший час перебуваєш під сонцем, ти матимеш засмагу. Якщо ти довший час перебуваєш під сонцем Божої благодаті, ти перемінюєшся. Ти стаєш розслабленим, твій погляд навіть у проблемах набирає духовного релаксу, твій духовний внутрішній світ набирає зовнішньо відблиску. Такий контакт з Богом дає мені зрозуміти, що Бог не повинен робити певні речі за мене, а дає мені сили змінювати зло на добро! Дає мені сили боротися з хворобою, з несправедливістю чи з якоюсь залежністю. Тому чим частіше і щиріше ми молимося, тим більше у нас відпадає бажання просити в Господа щось конкретне, а навпаки, довіряючи Йому, ми просто кажемо: «Нехай буде воля Твоя». Адже наш погляд на речі так обмежений і те, що ми просимо, може бути зовсім не тим, що для нас чи наших ближніх є кращим. І навіть, коли ми, молячись, втрачаємо наших рідних, зуміймо і в цьому довіритись Богові, приймаючи Його волю і пам’ятаючи, що вони відходять туди, чого око не бачило й вухо не чуло, що Бог приготував тим, хто любить Його (пор. 1 Кор. 2:9). А наша розлука є лише тимчасовою!
Будьмо певні, що жодна наша щира молитва не є непочутою. Входьмо якнайчастіше в контакт з Господом у той спосіб, в який нам найкраще це виходить. Він обов’язково почує нас і відповість нам, промовляючи: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11:28).
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
