12 березня 2000 року Понтифік папа римський Іван Павло II вперше в історії вибачився перед людством за гріхи синів церкви (скоєні католиками в ході історії), запевняючи, що Церква зі свого боку прощає образи, заподіяні їй іншими.
Понтифік визнав провину членів церкви і просив вибачення за вісім гріхів: переслідування євреїв, розкол церкви і релігійні війни, хрестові походи і теологічні догмати, що виправдовують війну, презирство до меншин і бідних та виправдання рабства.
Усього з моменту обрання Понтифік вибачався з різних причин понад 100 разів.
У 1978-му Іван Павло II відразу після вступу на престол вибачався перед італійцями за погане володіння їх мовою. У 1982-му за помилки інквізиції, а згодом кілька разів засудив її за нетерпимість і насилля. У 1984-му, під час подорожі Америкою, вибачився за грубі помилки місіонерів і насилля щодо індіанців. У 1985-му вибачився перед африканцями за жорстоку поведінку колонізаторів.
У 1992-му публічно приніс вибачення покійному астроному Галілео Галілею та оголосив рішення інквізиції помилковим і реабілітував вченого, повернувши йому право бути законним сином Церкви. Потім реабілітував Джордано Бруно, Яна Гуса і Мартіна Лютера.
У 1995-му звернувся до жінок світу і покаявся у співучасті Церкви у їх гнобленні. У тому ж році від імені Церкви попросив пробачення за зло, вчинене братам з інших конфесій. У 1996-му вибачився за те, що Ватикан терпимо ставився до нацизму і не боровся з ними всіма засобами. У 1997-му вибачився за Голокост, висловивши жаль, що совість християн мовчала під нацизмом і християни не чинили потрібного духовного опору переслідуванню євреїв.
У 1997-му в Парижі Папа Римський вибачився перед протестантами за Варфоломіївську ніч. У тому ж році після концерту Боба Ділана у Римі перед рок-музикантами і молоддю за те запізнення, з яким Церква визнає їх музику.
Павло II перебував на чолі Католицької церкви протягом двадцяти шести з половиною років (з 1978-го по 2005-ий), що є другим за тривалістю понтифікатом після Папи Пія IX, який займав цю посаду 32 роки. Іван Павло II — перший в історії Папа-слов’янин, а також перший Папа-неіталієць з 1523 року.
