Втрата нюху не лише одна з ознак Covid-19. Вона також може бути раннім симптомом низки важких захворювань.
Коли Баррі Сміту було за 50, у нього діагностували хворобу Паркінсона. Однак за 18 років до того, як він отримав діагноз, у нього з’явився дуже дивний і стійкий симптом. Одного разу він відчув “сильний запах гару, наче плавилися дроти” і після цього більше не відчував жодного запаху взагалі.
Його спантеличений лікар пояснював втрату нюху заняттями підводним плаванням. Дайвінг дійсно іноді спричинює порушення нюху.
Якби тільки лікар мав рацію.
Втрата нюху може мати значно гірші причини, ніж підводне плавання, і у випадку Сміта це було саме так.
Ми звикли, що втрата нюху є одним із головних симптомів Covid-19. Але це також загальний симптом багатьох нейродегенеративних захворювань, як-от розсіяний склероз, хвороба Паркінсона і хвороба Альцгеймера.
Дослідження свідчать, що до 38% хворих на розсіяний склероз і майже половина дорослих людей із діагнозом деменція мали ознаки втрати нюху за п’ять років до розвитку хвороби.
При хворобі Паркінсона порушення запаху спостерігаються у 45-96% пацієнтів.
Протягом багатьох років втрату нюху, або аносмію, не вважали маркером для таких захворювань, як хвороба Паркінсона. Але тепер деякі вчені вважають, що це корисний інструмент у діагностиці.
При хворобі Паркінсона патологія у нюховій ділянці мозку виникає задовго до того, як будуть вражені інші ділянки. Саме тому Сміт втратив нюх за 18 років до появи першого тремору.
Якби хворобу виявили на самому початку, шанси уповільнити її розвиток були б значно вищими.
Наразі кілька дослідників розробляють тести, в яких нюх використовують для діагностики нейродегенеративних захворювань.
Один із таких тестів, Predict-PD, розроблений під керівництвом дослідника Аластера Нойса з Лондонського університету королеви Мері, представляє пацієнту шість запахів, з якими ми часто стикаємось протягом дня.
Дослідники сподіваються, що зібрані ними дані допоможуть виявити схильність до хвороби Паркінсона і почати лікувати її на ранньому етапі.
Тест також може бути корисним, оскільки 1-3% людей не усвідомлюють втрати нюху.
Втім, порушення нюху розвиваються не лише внаслідок нейродегенеративних захворювань. Близько 19% населення мають ту чи іншу нюхову дисфункцію. Близько 0,3% повністю втрачають нюх (аносмія), а 19,1% мають знижену здатність до розпізнавання запахів (гіпосомія).
Нещодавні дослідження свідчать, що втрата нюху може бути пов’язана з різними психічними розладами, як-от депресія, шизофренія та дистонія (порушення, при якому м’язи людини безконтрольно скорочуються).
Навіть при звичайному відчутті самотності та пригніченості гострота нюху може знижуватися, показує дослідження 2016 року.
Інші дослідження пов’язують порушення нюху з наближенням смерті, припускаючи, що це може бути “дзвіночок” для старіння або хвороби.
Одне дослідження, в якому взяли участь понад 2200 людей у віці 71-82 років, показало, що люди з поганим нюхом мали на 46% вищий ризик померти протягом десяти років, ніж ті, в кого нюх не змінився.
Але яким чином здатність розпізнавати запахи може бути так тісно пов’язана зі станом здоров’я?
Професор ринології та ольфактології з Університету Східної Англії Карл Філпотт вважає, що гострота нюху пов’язана з нашим раціоном. На його думку, “третина пацієнтів із втратою нюху переїдає, а інша третина – навпаки недоїдає”.
Оскільки здорове харчування є одним зі стовпів міцного здоров’я, зв’язок між дієтою, нюхом і ризиком хвороб простежити досить легко.
Як пояснює Філпотт, “наш нюх відповідає за 70% смаків, які ми відчуваємо”, а тому не дивно, що гострота нюху прямо впливає на апетит людини.
Професор епідеміології та біостатистики з Університету штату Мічиган Хонглей Чен виявив ще один зв’язок між нюхом і ризиком смерті.
Людина з порушеннями нюху не помітить неприємного запаху і продовжить вдихати отруйні пари. Сміт пригадує, як він кілька годин просидів у кімнаті, повній диму, не помічаючи запаху, доки не прийшла його дружина.
На неврологічному рівні порушення нюху можуть призвести до значних змін у структурі головного мозку. Ділянки мозку, які відповідають за сприйняття запахів, як-от нюхова цибулина і грушоподібний кортекс, зменшуються. Але разом з ними зменшуються й інші ділянки мозку, важливі для контролю руху та раціонального мислення, а також лімбічна система, що відповідає за оброблення емоцій.
Хороша новина полягає в тому, що ділянки мозку, які скорочуються через втрату нюху, здатні відновитися при поверненні нюху. Це означає, що лікування втрати нюху можливе і може бути досить ефективним.
Одна з терапевтичних методик передбачає вдихання імітацій запахів із чотирьох категорій: троянди, гвоздики, евкаліпту та лимону. Пацієнт повинен вдихати ці запахи протягом 10 хвилин двічі на день упродовж трьох місяців.
Хоча ця методика ефективна не для всіх, вона допомагає близько 40% пацієнтів.
Існують також ліки для відновлення нюху, але досить часто вони мають побічні ефекти, тоді як тренування нюху є цілком безпечним.
Ще одним методом лікування втрати нюху є стимуляція певної ділянки мозку електродами, розміщеними ззовні або імплантованими під час операції. Електроди впливають на зміни у мозковій активності, що може зробити нюх гострішим.
Електростимуляція в носі також збільшує проліферацію клітин нюхових рецепторів, які відповідають за відчуття запахів.
Доцент кафедри анатомії Університету Отаго у Новій Зеландії Юсуф Какмак пояснює, що нюхові нейрони, пов’язані з відчуттям запахів, також мають закінчення в ділянках мозку, які відповідають за пам’ять та орієнтацію у просторі.
Наразі вчений розробляє пристрій, який можна носити як “окуляри”. Він стимулюватиме нюхову нервову систему. Дослідники припускають, що такий пристрій зможе полегшити симптоми і зупинити прогресування хвороб Альцгеймера та Паркінсона.
Схоже, що орган чуття, якому довго не надавали значення, виявиться надзвичайно важливим для нашого здоров’я.
