Для багатьох вірних час Великого Посту асоціюється зі служінням особливої Літургії, яка носить назву Літургія Передосвячених Дарів. Це богослужіння огорнуте історичною таємницею щодо свого виникнення та авторства. Деякі дослідники вважають, що зародження цієї Літургії слід шукати у IV-V ст. в побожній практиці щоденного причастя монахів-анахоретів, які зберігали у себе Євхаристію, або ж окремих вірних, які також зберігали в своїх оселях Святі Тайни для причастя. Невідоме й авторство цієї Літургії, хоча від XII ст. її приписують св. папі Григорію Двоєслову, давніші рукописи вказують на її написання (упорядкування) різними святими.
Все про Літургію Передосвячених Дарів доступно та зрозуміло ми попросили пояснити священника Івано-Франківської Архієпрахії УГКЦ о. Михайла Паляка, який на даний час є докторантом Папського східного інституту в Римі (Pontifical Oriental Institute).
Перша виразна згадка про Літургію Передосвячених Дарів знаходиться у творі «Пасхальна хроніка» VII ст. У цьому ж столітті про цю Літургію згадує один з канонів п’ятого-шостого Вселенського Собору (691-692).
Слово «літургія», яке є невід’ємною частиною назви цього богослужіння, вказує на його особливий характер, адже у візантійському обряді цим терміном окреслюють святкування Євхаристії. Сучасні дослідження стверджують, що Літургія Передосвячених Дарів є чимось більшим за Вечірню із Чином прийняття Євхаристії, хоча на перший погляд це важко зауважити.
Словосполучення «Передосвячених Дарів» у назві богослужіння підкреслює характерну особливість цієї Літургії – на ній не відбувається освячення євхаристійних дарів, а використовуються Святі Дари (тільки Тіло Христове), які були попередньо освяченні на недільній Божественній Літургії.
Цілком імовірно, що Літургія Передосвячених Дарів, у давнину, служилася не тільки в часі Великого Посту, але протягом цілого року, у ті дні, коли не було приписане служіння Літургії св. Івана Золотоустого чи св. Василія Великого. Вперше про необхідність служити Літургію Передосвячених Дарів у будні дні Великого Посту, згадується у постановах Лаодикійського Собору (IV ст.), який аргументує такий припис неможливістю звершувати у посні дні Божественну Літургію.
Піст, у розумінні християнського Сходу, є часом відсутності Жениха-Христа та періодом підготовки до Його Пасхальної Трапези-святкування, а тому, у цей період неможливо звершувати Божественну Літургію, яка є Пасхальною Трапезою. Проте, це аж ніяк не виключає можливості прийняття Святого Причастя. Як свідчить історія, траплялися випадки, коли під час Великого Посту, вірні прагнули щоденно приймати Євхаристію, щоб освячуватися та духовно підкріплюватися у посному подвигу. Задовольнити цю духовну потребу у прийнятті Євхаристії була покликана Літургія Передосвячених Дарів, яка в давнину, у посний період, звершувалася щоденно. Проте з плином часу з’явився звичай служити її тільки у середу та п’ятницю всіх тижнів Чотиридесятниці, у перші три дні Страсного Тижня та в окремі свята (окрім Благовіщення), які можуть трапитися у часі Посту.
Літургія Передосвячених Дарів починається з виголосу Божественних Літургій «Благословенне Царство». Окрім того, священник звершує її у повному облаченні, як і інші Літургії, а єпископ під час цього богослужіння може уділяти дияконські свячення.
Початкова частина Літургії Передосвячених Дарів є практично тотожною з повсякденною посною Вечірнею. Співається 103 псалом, священник виголошує Мирну ектенію, а далі читаються псалми 18-ї катизми. Під час псалмодії, священнослужитель переносить Напередосвяченні Святі Дари з престолу на проскомидійник. Там у чашу вливаються вино та вода, Святі Дари покриваються покрівцями та обкаджуються. Після катизми читаються 140, 141, 129 та 116 псалми і відбувається вхід священнослужителів у святилище під спів древнього гімну «Світло тихе». Ці останні елементи є осердям Вечірні. Ними і завершується перша частина Літургії Передосвячених Дарів. Оскільки ця Літургія розпочинається Вечірнею. Вона, логічно, має служитися ближче до вечора, хоча в парафіяльній практиці її часто служать зранку.
Наступною частиною Літургії Передосвячених Дарів є так звана катехитична частина – читання уривків з книги Буття (у Страсний Тиждень – з книги Виходу) та з книги Приповідок, поєднаних між собою прокіменами (стихами із псалмів, які співаються). Біблійні читання є свідченням древньої візантійської практики підготовки катехуменів (кандидатів до хрещення) до прийняття Святого Таїнства хрещення, яке відбувалося під час нічного Пасхального богослужіння. Не виключено, що читання служили своєрідною євангелізаційною програмою і для охрещених християн. Після першого біблійного читання, священнослужитель, тримаючи у руках кадильницю та свічу, благословляє вірних, виголошуючи при цьому «Світло Христове просвічує всіх», виголос, який вказує на явний катехитичний характер проголошення Божого Слова, через яке Господь просвічує духовну темряву і навчає присутніх своїм животворящим Словом.
Після читання Святого Письма священнослужитель і вірні поперемінно співають у формі респонсорного прокімену (коли одна стихира чи тропар декілька разів повторюються після співання інших стихів) другий стих 140 псалма «Нехай направиться молитва моя», а відтак роблять три доземних поклони. По-суті, знову повторюється 140 псалом характерний для Вечірні, а значить, цей елемент увійшов у Літургію з іншої традиції служіння Вечірні (імовірно катедральної традиції).
Далі слідує єктенія усильного благання, на якій, як і під час Божественних Літургій, священнослужитель може молитися за індивідуальні потреби вірних. Відтак виголошуються єктенії за катехуменів та вірних, у яких священнослужитель молиться за тих хто готується до хрещення, та відповідно за тих, хто вже є християнином і має бути достойним прийняти Святі Дари.
Після єктеній, священнослужитель відкриває святі двері та переносить Святі Дари з проскомидійника на престіл. Під час урочистого перенесення Дарів співці співають гімн «Нині сили», яким виражається торжественість Літургії, підкреслюється участь ангельських сил, які невидимо супроводять Царя Слави, тобто Христа, що у своїй невимовній смиренності перебуває під виглядом хліба. Під час перенесення Дарів, вірні вклякають на знак пошани до Святих Тайн, а після поставлення Святих Дарів на престіл, роблять три доземних поклони. Входом із Святими Дарами починається остання частина Літургії Передосвячених Дарів.
Аналогічно до Божественних Літургій св. Івана Золотоустого та св. Висилія Великого, священнослужитель молиться просительну єктенію, яка містить в собі чудову молитву приготування до Святого Причастя: «Ти сам, невидимий Царю… освяти невід’ємним освяченням душі і тіла всіх нас, щоб ми, причащаючись цих божественних святощів… були ними оживотворені і з’єдналися з самим Христом…». Після єктенії слідує Господня молитва «Отче наш», а далі, – наступає кульмінаційний момент Літургії Передосвячених Дарів, священнослужитель виголошує «Напередосвячене Святеє Святим» після чого він вкидає частину Святого Хліба до чаші. Як свідчать літургійні дослідження, здійснені на основі багатьох давніх свідчень, до XVII ст. таке сполучення Святого Хліба з неосвяченим вином, вважалося способом освячення вина, тобто його перетворенням в Кров Господню. Саме цей факт відрізняв Літургію Передосвячених Дарів від простого Чину роздачі Причастя і дозволяв називати це богослужіння Літургією. Під впливом історичних обставин, літургійна практика змінилася, і сьогодні сполучення Тіла Господнього з вином не вважається освяченням останнього.
Після з’єднання Святого Хліба з вином відбувається Причастя, під час якого в давнину співали 33 псалом з його чудовим стихом, що оспівує Євхаристію: «Спожийте і збагніте, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає.» (Пс 33, 9). Відтак священнослужитель читає заамвонну молитву, яка розкриває основне значення Чотиридесятниці, як періоду підготовки до свята Пасхи: «…подай і нам…неосудно дійти і поклонитися святому воскресінню».
Як і кожне богослужіння, Літургія Передосвячених Дарів завершуєтеся відпустом.
Літургія Передосвячених Дарів є чудовим євхаристійним богослужінням, яке у нашій традиції стало характерним саме для часу Великого Посту. Оскільки, за нашим звичаєм, після цієї Літургії прийнято молитися Парастас за усопших, часто в народній побожності, Літургію Передосвячених Дарів та Парастас називають Сорокоустами. Проте, цей термін не зовсім відповідний для окреслення цих двох різних богослужінь, адже автентичне значення слова «сорокоусти» є «сорок уст», що вказує на 40 заупокійних Божественних Літургій, які за давньою практикою 40 священників служили в один день (звідси і сорок уст), або ж, один священник служив заупокійну Божественну Літургію протягом 40-ка днів.
Автор: о. Михайло Паляк
