В Івано-Франківську чимало культових споруд, які відображають глибокий дух християнської віри мешканців Прикарпаття. В різні часи тут зводились красиві храми, монастирі, тому сьогодні мешканці та гості франкового міста можуть насолоджуватися великим різноманіттям величних споруд. Для самих містян це більшою мірою створює можливість обирати до якого храму та на котру годину зручніше прийти на богослужіння. Для священників – це також можливість якісно та віддано звершувати своє душпастирське покликання та, слідуючи заклику Папи Франциска, справді знати всіх своїх парафіян.
Отож Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ розпочинає новий проєкт – #ХрамиТвогоМіста, який покликаний розповісти про всі святині нашого Івано-Франківська (а в майбутньому – й Архієпархії). Для реалізації цього проєкту наші журналісти спілкуватимуться з місцевими священниками, щоб згодом представити Вам все найцікавіше про прекрасні храми нашого міста.
Сьогодні ми вирушаємо до головної святині, окраси та символу Івано-Франківська – Архікатедрального і Митрополичого собору Воскресіння Христового або як його називають містяни «Катедри» та познайомимо Вас з його історією, сучасністю й розповімо про особливості цієї парафії.
Греко-католицький собор Воскресіння Христового – головний храм міста, є однією з найяскравіших архітектурних здобутків та центром духовного життя Івано-Франківська. Про його кількавікову історію, віднайдені реліквії та багатогранні служіння мешканцям міста і потребуючим розповів настоятель храму – митр. прот. Юрій Новіцький.
Історія храму сягає давнини
Назва Архікатедрального собору сягає часів заснування міста Станиславова. Такою була назва головної української церкви Станиславова, збудованої ще в 1601 році в с. Заболоття на місці теперішньої синагоги. На початку XVIII століття у Станиславові з’явилися отці-єзуїти, які розпочали будівництво костелу у 1720 р. Взагалі, щодо будівництва храмів існують різні приписи. Одним з таких є те, що люди на Літургії повинні стояти обличчям до Сходу. В Катедрі ця вимога не зовсім дотримана. Храм будували протягом 9-ти років, а через 10-15 років на стінах з’явилися тріщини. Інженери визначили, що при спорудженні фундаменту було допущено багато помилок, отож храм вирішили розібрати. А вже у 1750 році костел був збудований заново, приблизно у такому вигляді, в якому він є сьогодні. Іконостасу тоді ще не було.
Вже всередині XIX сторіччя будову передали греко-католицькій церкві. У 1885 році, коли було створено Станиславівську Єпархію, храм отримав статус головної Єпархіальної церкви. Першим настоятелем храму був отець Юліан Пелеш (згодом – перший єпископ Станиславівської Єпархії), на той час відомий богослов.
З 1946 до 1989 років у зв’язку з ліквідацією УГКЦ храм став православним. А вже 28 січня 1990 р. храм було передано УГКЦ та повернуто йому статус Катедрального собору.
Найцінніші пам’ятки та реліквії з часів заснування собору
Катедра приховує чимало таємниць, які залишаються нерозгаданими. Коли кілька років тому у споруді проводилися ремонтні роботи, у стінах знайшли газети, гроші (мадярські, німецькі, українські) та листи з Риму до ректора семінарії. Очевидно, коли люди відчули, що наближається радянська навала, хтось зі священників встиг заховати у стіні все, що зібрав. Настоятель собору о. Юрій Новіцький розповів, що планує створення музею, де буде виставлено усі реліквії та раритетні знахідки.
Під час ремонтних робіт також було знайдено вмуровану в престол кам’яну плиту. Там, де зараз знаходиться синагога (вул. Страчених українських націоналістів, 7), колись була українська церква. Після її знищення місце довго пустувало, проте згодом розпочалося будівництво синагоги, під час якого в котловані знайшлася ця надзвичайно цінна річ. На камені, розміром 1 м × 80 см, східнослов’янською мовою були викарбувані імена жертводавців, що збудували українську церкву. Надписи на таблиці зроблені унікальним шрифтом, де всі букви тісно переплітаються між собою. Навіть на ребрах плити викарбувані імена, отже виконавець дуже економив площу. Зараз експонат знаходиться в Івано-Франківському краєзнавчому музеї.
Також у Катедрі довший час знаходилась відома картина «Зняття Христа з хреста», написана знаним художником Осипом Сорохтеєм. Цей безцінний раритет теж перемістили до краєзнавчого музею. Ще однією цінною річчю є стародавнє Євангеліє 1853 року, подароване Катедральному собору з нагоди виповнення 110-ти років з часу створення Івано-Франківської Єпархії (1995 р.).
У Катедрі знаходяться великої цінності мощі станіславських блаженних священномучеників єпископів Івана Слезюка і Симеона Лукача, а також усім відомих: о. Піо, Папи Івана-Павла II, св. Терези, св. Антонія Падевського і часточка животворящого древа Господнього (хреста).
У підвалі є крипта, де спочивають Єпископи Івано-Франківські: Софрон Дмитерко, Софрон Мудрий, Іван Лятишевський. Останній, будучи помічником Владики Григорія Хомишина, також не перейшов на православ’я у часи гонінь, за що відсидів у тюрмі, де у нього підірвалося здоров’я і невдовзі він помер.
Інтер’єр та екстер’єр храму Воскресіння Христового
Стрункий силует головного фасаду Архікатедрального собору доповнюють шатроподібні завершення двох веж, форми яких запозичені з гуцульської дерев’яної архітектури. Святиню споруджено у стилі австро-баварського бароко з елементами класицизму.
Інтер’єри собору можна характеризувати як виконані у візантійському стилі, а п’ятиярусний іконостас, встановлений ще в 1901 році, вважають перлиною Катедри. Художники, здобувши якісну освіту за кордоном, розписали унікальний іконостас – Антон Монастирський (1878-1969 рр.), Модест Сосенко (1875-1920 рр.) та інші.
Це стосується розпису, то у 1946-1989 рр. (у зв’язку з ліквідацією УГКЦ (1946-1989 рр.) споруда перебувала в користуванні православної церкви. Тому ще однією особливістю храму є православний розпис стін та стелі, що був приурочений до святкування 1000-ліття з часів запровадження Християнства на Київській Русі (1978 р.) Відкритим залишається питання про те, що під цим малюнком міг залишитися перший, автентичний розпис. Одна парафіянка, яка відвідувала храм ще до війни, розповіла, що колись на карнизі по периметру всього храму була написана молитва «Вірую», проте її замалювали. Також у соборі знаходиться ікона Богородиці, про походження якої нічого невідомо.
Сучасність храму – спільнотне життя парафії
Парафія налічує велику кількість ініціатив, як молитовних, так і соціальних. Під пильним керівництвом о. Романа Влашина функціонує катехитична школа «Воскресіння», яка поглиблює знання про Бога, навчаючи три різні вікові групи – дітей, підлітків та дорослих.
Також діє спільнота «Праця аніматорів», де готують аніматорів для катехизації дітей. Оживлення життя парафії відбувається за участі молитовних спільнот: «Матері в молитві», «Апостольство доброї смерті» та «Товариство Лицарів Колумба».
На превеликий жаль, у зв’язку з пандемією ефективність співпраці знизилася – хоч із дотриманням усіх карантинних норм, проте зустрічі відбуваються набагато рідше.
Соціальні служіння Катедри – допомога вбогим
При катедрі функціонує власний парафіяльний «Карітас», як його називають самі священнослужителі. За надання допомоги усім потребуючим відповідає отець Микола Фреїшин.
Як відомо, в храмі є скриньки для пожертв на діла милосердя. Саме ці зібрані кошти обліковуються та витрачаються на допомогу 36-ти потребуючим особам, що територіально належать до парафії. В основному люди потребують коштів для купівлі ліків. Отець Микола, контролюючи процес, за зібрані гроші купує в аптеці усі необхідні ліки.
Також декілька разів парафія фінансово дбала про людей, які потребували коштів на операції.
Одним із промовистих жестів милосердя стала покупка апарату ШВЛ для місцевої інфекційної лікарні якраз в часі першої хвилі пандемії коронавірусу на Прикарпатті. Кошти, як розповів о. Юрій Новіцький, збирали на ремонт катехитичного приміщення, однак, побачивши нагальну проблему, економічна парафіяльна рада вирішила спрямувати ці фінанси на конкретний акт милосердя.
Служителі катедрального храму: священники та хори
На чолі з митр. прот. Юрієм Новіцьким в Архікатедральному соборі служить дев’ять священнослужителів. Всі вони щоденно відправляють Божественну Літургію та інші богослужіння. Також розроблений спеціальний графік чергування, згідно з яким у храмі щодня з 08.00 год. до 19.00 год. присутній священник, до якого можна прийти на сповідь, отримати якусь пораду чи просто порозмовляти.
При храмі діє п’ять різних хорів – «Кредо», «Благовіст», «Аксіос», «Воскресіння» та «Чоловічий хор». Станом на сьогодні храм налічує близько 100 постійних парафіян, проте набагато більша кількість людей молиться Літургію в режимі онлайн.
Щодня служиться три Літургії, а в неділю та у свята – п’ять. Храм відчинений щоденно з 7.30 до 19.00.
Контакти:
Адреса: м. Івано-Франківськ, майдан Шептицького, 22
Телефон: 0342 50-25-47, 0342 55-29-31
Email: katedra-if-ugcc@ukr.net
Web: www.katedra.if.ua/
Facebook: Архікатедральний і Митрополичий Собор Воскресіння Христового УГКЦ
джерело:Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
