Іноді ми можемо не помітити в натовпі голодних очей, потребуючих спілкування людей та пройти повз відкинених від суспільства осіб. Проте, серед нас є ті, хто присвячує служінню свій вільний час – помічає нужденних і дбає про них.
Християнська спільнота святого Егідія в Івано-Франківську піклується про потребуючих понад 15 років. Сотні людей постійно відчувають на собі любов Божого милосердя через руки, посмішки та любов учасників і волонтерів спільноти. Про багаторічне служіння та втілення слів Євангелія в життя поділився координатор спільноти Іван Харук.
– Розкажіть нашим читачам, чим живе та як функціонує спільнота святого Егідія?
– Загалом спільнота має багато служінь в різних країнах світу. Зокрема, в Івано-Франківську вже понад 15 років ми дружимо з бідними, сім’ями ромів та мешканцями геріатричного пансіонату, де проживають люди різного віку. Двічі на тиждень роздаємо їжу в центрі та на вокзалі. Намагаємось допомагати також ліками і одягом. До нас приходять бідні, а також люди без постійного місця проживання. В кожного – своя історія і кожен має велике бажання справжньої дружби та спілкування. Наприклад, наші друзі зі спільноти в Римі вже неодноразово організовували так звані гуманітарні коридори для біженців з країн Африки та Близького Сходу. Щоразу декілька сімей знаходять мирне і соціалізоване життя в Італії за допомогою міністерства закордонних справ та міської влади. Тобто, в різних країнах спільнота намагається бути близькою до людей, які потребують помочі, які відкинуті на сьогоднішній день з різних економічних, релігійних чи політичних причин.
– Чи проводить спільнота особливі акції допомоги ближньому?
– Візитівкою спільноти св. Егідія можна назвати традиційний різдвяний обід, де із вбогими обідає також Митрополит Володимир та міський голова. Деякий час волонтери допомагали з оплатою житла двом ромським багатодітним сім’ям, аби вони не почувалися відкинутими. А у великодній період спільнота старається створити свято для тих, хто з певних причин не відчуває радості празника Пасхи. Цього року спільно з міською владою було ініційовано акцію «Свято для всіх від своїх». У підсумку було зібрано понад 100 кошиків з продуктами, які роздали бідним. До збору долучилися десятки мешканців міста – жителі Івано-Франківська, підприємці, представники банків, будівельних фірм та футбольних клубів. Таким чином, завдяки спільній діяльності вдалося наповнити великодніми стравами столи десятків бідних містян.
– Чого сьогодні найбільше потребують нужденні?
– Насамперед вони потребують дружби та спілкування. Як і всі ми, хочуть бути в русі життя, не почуватися відкинутими. Окрім того, звісно, потребують ліків та різного роду допомоги. Багатьох з цих людей волонтери знають вже багато років. Вони – частина нашого міста і суспільства, тому ми не маємо права про них забувати.
– Служителі спільноти св. Егідія – хто вони?
– Друзі зі спільноти св. Егідія – це звичайні люди: студенти, працюючі, заробітчани, спортсмени та навіть кандидати наук. Збираємось у середу і п’ятницю. Робимо бутерброди та чай. Їдальня «Таця» допомагає також з першим і другим. Час від часу беремо їжу і в харчевнях католицької школи та духовної семінарії. Долучаємо широке коло небайдужих, аби допомогти, аби дружби ставало тільки більше.
– З якими труднощами Ви зустрічаєтесь, чого найбільше бракує?
– На щастя, бажаючих допомагати потребуючим у місті стає все більше. Перед роздачею ми проводимо також і молитву. Тому зараз потребуємо більшого приміщення, аніж маємо. Адже наразі збираємось у підвальному приміщення, в каплиці поруч з музеєм мистецтв на майдані Шептицького. Просимо більшого простору в центральній частині міста. З таким проханням уже звернулися до міського голови Руслана Марцінківа. Сподіваємось на відгук і в нашій Архієпархії. Хочемо, аби нас почули, оскільки вважаємо, що ця справа направду прикрашає наше місто.
– Якими мріями живе спільнота св. Егідія?
– Хоча в Івано-Франківську ми з 2004 року, однак спільноті уже 53 роки, оскільки римський підліток Андреа Рікарді разом з друзями заснував спільноту ще в 1968 році. Відтак, у нас спільна історія і спільні мрії: змінювати світ, йти проти течії, читати та виконувати Євангеліє крізь призму допомоги бідним, ромам, стареньким, ув’язненим, які приречені на смертну кару, чи біженцям. У багатьох країнах спільнота здійснює велику працю, аби таким чином надія радості життя жевріла великими барвами в кожному місті чи країні – там, де ми є.
Розмовляла Вікторія ГАВАЛЕШКО.
