Міжнародна спільнота вже впродовж 50 років 5 червня відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища, метою якого є привернути увагу суспільства до проблем із забруднення навколишнього середовища.
Слова, якими діячі науки та культури з 23 країн світу ще в 1971 році надіслали на ім’я генерального секретаря ООН: «Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами», в третьому тисячолітті звучать вже не як страшні передбачення на майбутнє, але як реальність, яка з кожним днем все більше нависає над людством. Через різні екологічні проблеми в різних частинах світу щоденно гинуть невинні людські життя, а через кліматичні зміни, техногенні катастрофи та природні катаклізми тисячі людей зазнають великих страждань. І це вже реальність наших днів.
І такий стан сучасного світу та довкілля може кинути нас в холодний піт та вселити паралізуючий страх перед майбутнім та завтрашнім днем. Може видатись, що людство вже зайшло настільки далеко у своєму зневажливому стані до природи та перейшло «червону лінію», що усі ці процеси, які пов’язані із екологічними проблемами, вже дуже скоро можуть стати незворотними. Якщо людство не втамує своїх хижацьких апетитів, то незавидна доля чекає всіх тих, кому прийдеться жити в близькому майбутньому. Бо якщо за останніх 100 років людина спожила стільки природних ресурсів, скільки не використало людство за всю свою історію, то це дуже тривожний сигнал. І, здається, останніми роками цей сигнал почали розуміти на найвищому міжнародному рівні. Все частіше можна чути з різних високих трибун про нагальну потребу порятунку навколишнього середовища: підписані різні міжнародні конвенції, декларації та інші важливі документи, які в один голос підсумовують: «варто спільними зусиллями рятувати природу».
Однак, мабуть природу варто рятувати не так заради неї самої, як заради порятунку самої людини. Правду кажучи, природа має достатньо в собі закладеного Творцем потенціалу, щоби могти подбати та захистити себе від людини-хижака. Однак бідні ми, коли природа почне захищати себе від нас!
У нас може виникнути запитання: що ж тоді робити? Відповідь на це запитання можна знайти у всіх трьох римських пап – святого Івана Павла ІІ, Папа-емерита Венедикта XVI та Святішого Отця Франциска, які кожен у свій спосіб стверджували, що усвідомлення екологічних гріхів та цілісне екологічне навернення – це ті речі, які варто зробити для того, щоби почати відновлювати закладену Творцем гармонію.
Червень місяць, в якому усі ми молимось молебень до Христа Чоловіколюбця, є чудовою нагодою для того, щоби почати змінювати світ довкола нас на краще. І для того необхідно зробити одну дуже просту, але водночас архіважливу річ: попросити Ісуса, щоби вчинив наші серця здатними любити одні одних і Боже Створіння – природу так, як любить Його Пресвяте Серце.
о. Володимир МІСТЕРМАН.
