США – єдина з економічно розвинених держав, яка не запровадила оплачуваної відпустки для догляду за дитиною. Чому так – і чи може це змінитися?
Сьогодні лише 21% американців мають доступ до оплачуваної декретної відпустки через своїх роботодавців. Хоча за даними 2015 року від дослідницького центру Pew, майже у половині американських сімей обидва партнери працюють повний робочий день.
Це різко контрастує з європейськими країнами, де оплачувана відпустка з догляду за дитиною для матері або батька є нормою. Дослідження показують, що вона має чимало переваг для батьків, дітей та суспільства.
Більшість американців вже багато років також підтримують запровадження декретної відпустки.
Серед причин, чому цього досі не відбулося, – потреби країни після Другої світової війни та культура індивідуалізму. Однак наразі ситуація почала змінюватися.
У квітні президент США Джо Байден запропонував пакет оплачуваних сімейних та медичних відпусток на 225 млрд дол. Він дозволить працівникам брати оплачувану відпустку до 12 тижнів для догляду за новонародженим або членом родини.
Але чому в США дотепер не існувало такої відпустки й чи стане реальністю план Байдена?
Історія
У всьому світі основу для оплачуваних декретних відпусток заклав у 1919 році Міжнародний конгрес жінок, що працюють. До нього увійшли й багато американок, пише професорка історії з Каліфорнійського державного університету в Сакраменто Мона Зігел.
Конгрес вимагав справедливіших норм праці після Першої світової війни й, зокрема, 12 тижнів оплачуваної декретної відпустки, яка є “медичною необхідністю та соціальним правом”.
Однак на законодавчому рівні право на декретну відпустку закріпили в Європі лише наприкінці Другої світової війни. Рішення зумовила післявоєнна демографічна криза.
Однак у США не було значних втрат населення, економіка розвивалася добре, а імміграція сприяла збільшенню робочої сили.
Фактично американський уряд “заохочував жінок звільнити посади, які тепер були потрібні їхнім чоловікам, що повернулися з фронту, та опікуватися родиною”, каже Террі Боєр, засновниця Інституту жіночого лідерства при Університеті Вілланова, США.
Післявоєнна травма та різні стратегії
І США, і країни Західної Європи прагнули зміцнити демократичні традиції після травми Другої світової війни, але вони застосували різні підходи.
Європейські держави, зазначає Зігель, безпосередньо відчули наслідки фашизму, і з цієї травми вийшло відчуття, що соціальна філософія “кожен для себе” відчужує людей і робить їх вразливими до екстремальних ідеологій.
Соціальна держава стала інструментом соціальної та економічної стабільності та солідарності, необхідних для підтримки демократії. Наприклад, відпустка для вагітності й пологів у Великій Британії з’явилася разом зі створенням системи охорони здоров’я та пенсій.
А США навпаки – продовжили зміцнювати індивідуалістичну культуру, не в останню чергу й через сильну антипатію до соціалістичних і тим більше комуністичних ідей.
Таким чином, “будь-яка медична допомога матерям або немовлятам, яку надають разом з оплачуваною декретною відпусткою, вважалася соціальною медициною”, пояснює Зігель.
Неправильні родини
У Європі оплачувана відпустка для догляду за дитиною поєднується з державною системою охорони здоров’я та державною дошкільною освітою, це – три кити, завдяки яким батьки формують зв’язок із дитиною, а потім можуть повернутися до роботи.
Ця універсальна програма, яка фінансується податками, створює основу для освіченого та здорового суспільства.
Але у США оплачувану декретну відпустку сприймали з підозрою, вважаючи, що люди зловживатимуть цим правом за гроші підприємств та платників податків.
Були й думки, що загальна декретна відпустка спонукатиме до розмноження “неправильні” сім’ї, маючи на увазі афроамериканців та іммігрантів.
Американська робоча сила й досі має значні “расові перекоси”. Низькооплачувану та сільськогосподарську роботу переважно виконують представники меншин.
Лише 8% працівників із низькими зарплатами (менш ніж 14 доларів за годину) мали доступ до оплачуваної декретної відпустки у 2020 році.
І сьогодні все ще можна почути думку, що бідні сім’ї не повинні отримувати державну допомогу, тому що “вони самі винні у своїх злиднях”. Існують расистські твердження, що якщо допомагати всім, то допомогу отримають і ті, хто її не заслуговує. А це найчастіше – люди з іншим кольором шкіри.
Ринок вирішить
Таким чином рішення про декретну відпустку залишили за приватним бізнесом, посиливши систему, яка надає привілеї одним і залишає позаду 80% працездатного населення.
Думки розділилися і з приводу того, хто має фінансувати декретну відпустку. Багато американців не хочуть, щоби федеральний уряд фінансував програму декретних відпусток, вважаючи за краще, щоби за них платили роботодавці.
Така позиція відбиває “панівну ідеологію ринкового фундаменталізму”, вважають автори проведеного опитування. Суспільство надає “перевагу саморегульованому ринку, вільному від втручання уряду”.
Утім за пропозицією Байдена сімейні відпустки фінансуватимуть не роботодавці, а ті, хто багато заробляє. Прибутковий податок для 1% найбагатших американців зросте з 37% до 39,6%, а податок на дивіденди збільшиться для тих, хто заробляє понад 1 млн дол. на рік.
Вже є декілька успішних прецедентів у різних штатах. У США поширена практика, коли закони спочатку ухвалюють на рівні окремих штатів і лише потім вони стають загально національними.
Зміни попереду?
На думку багатьох, зараз для таких змін найкращий час. Пандемія коронавірусу безжалісно викрила нерівність, пов’язану з гендером, гарантією зайнятості та доглядом за дітьми.
З початку пандемії понад три мільйони американських жінок втратили роботу. І люди, як ніколи раніше, усвідомлюють економічні переваги кращої соціальної підтримки родин.
У центрі уваги тепер і психічне здоров’я. До пандемії нездатність поєднувати кар’єру та дітей розглядали радше як особистий провал жінки, а не проблему, яку слід розв’язувати на рівні політики.
Але тепер дедалі частіше приходить розуміння, насамперед серед молодих працівників, що батькам потрібна допомога.
Надання державної декретної відпустки матиме багато переваг. “Щобільше оплачуваної робочої сили, яка здатна продуктивно працювати, не турбуючись про догляд за дитиною, ми маємо, то вищим буде наше економічне зростання”, – каже Террі Боєр.
Якщо жінки не повернуться до робочої сили, додає дослідниця, підприємства не знайдуть людей на робочі місця і не зможуть залишатися конкурентоспроможними.
