“ Я з тобою по всі дні“
Шановні дідусі і бабусі,
Дорогі літні друзі,
«Я з тобою по всі дні» (Мт. 28,20): це обіцянка, дана Господом Своїм учням, перш ніж він вознісся на небеса. Це ті слова, які він повторює вам сьогодні, дорогі дідусі і бабусі, дорогі друзі похилого віку. «Я з тобою по всі дні» – це також слова, з якими я, як Єпископ Риму і людина похилого віку, як і ви, хотів би звернутися до вас у цей перший Всесвітній день бабусь і дідусів і людей похилого віку. Вся Церква поруч з вами – для нас – і піклується про вас, любить вас і не хоче полишати Вас на самоті!
Я розумію, що це Послання зараз до вас у важкий час: пандемія охопила нас, як несподіваний і лютий шторм; це був час випробовування, особливо для нас – літніх людей. Багато хто з нас захворіли, інші померли або пережили смерть когось із подружжя або близьких, в той же час як інші опинилися ізольованими і самотніми протягом тривалого періоду часу.
Господь знає все, що ми пройшли за цей час. Він близький до тих, хто відчував себе ізольованим і самотнім, адже ці відчуття загострились під час пандемії. Згідно традиції святий Йоаким, дідусь Ісуса, відчував себе відчуженим від оточуючих, тому що у нього не було дітей; його життя, як і життя його дружини Анни, вважалося марним. Так, Господь послав ангела, щоб втішити його. Коли він сумно замахнувся біля міських воріт, йому явився посланець від Господа і сказав:
“Йоакиме, Йоакиме! Господь почув вашу неустанну молитву».
Джотто, в одній зі своїх знаменитих фресок, відтворив сцену ночі, однієї з тих багатьох безсонних ночей, наповнених спогадами і турботами, до яких багато хто з нас звикли.
Навіть у найтемніші моменти, як і в ці місяці пандемії, Господь продовжує посилати ангелів, щоб розрадити нашу самотність і нагадати нам: «Я з тобою по всі дні». Він говорить це вам, і він говорить це мені. Саме таке значення цього Дня я хотів відсвяткувати вперше саме в цьому році, оскільки закінчується тривалий період ізоляції і повільно відновлюється соціальне життя. Нехай кожен дідусь, кожна бабуся, кожна літня людина, особливо ті, хто серед нас найбільше самотні, відчують присутність ангела!
Часом цими «ангелами» будуть наші онуки, члени сім’ї, друзі на все життя або ті, кого ми зустріли в ці часи, коли ми дізналися, наскільки важливі обійми та візити для кожного з нас. Як сумно мені від того, що подекуди це все ще неможливо!
Однак Господь посилає нам посланців через Його слова, які завжди під рукою. Давайте спробуємо щодня читати Євангеліє, молитися псалми, читати пророків! Ми будемо втішені вірністю Господа. Святе Письмо також допоможе нам зрозуміти яким має бути наше життя, на думку Господа. Бо в кожну годину дня (пос. Мт. 20, 1-16) і в кожну хвилину життя він продовжує відправляти «робітників на свій виноградник». Мене покликали стати єпископом Риму, коли я досяг, так би мовити, пенсійного віку і думав, що не буду робити нічого нового. Господь завжди – завжди! – близький нам. Він близький нам з новими можливостями, новими ідеями, новими втіхами і завжди поруч з нами. Ви знаєте, що Господь вічний; він ніколи, ніколи не йде на пенсію.
В Євангелії від Матея Ісус каже апостолам: «Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (28:19-20). Ці слова також адресовані нам сьогодні. Вони допомагають нам краще зрозуміти, що наше покликання – зберегти своє коріння, передати віру молодим і піклуватися про наймолодше покоління. Подумайте про це: яке наше покликання сьогодні, в нашому віці? Ніколи не забувайте про це.
Немає значення, скільки вам років, незалежно від того, працюєте ви чи ні, незалежно від того, самотні ви чи маєте сім’ю, чи стали ви бабусею або дідусем у молодому віці чи пізніше, чи ви все ще незалежні чи потребуєте допомоги. Тому що немає пенсійного віку для проголошення Євангелія і передання традицій своїм онукам.
У цей відповідальний момент в історії у вас нове покликання. Ви можете здивуватися: Як це можливо? У мене уже немає тої енергіі, і я не думаю, що я можу зробити багато чого. Як я можу почати діяти інакше, коли я настільки звик до свого життя? Як я можу присвятити себе бідним, коли я вже так переймаюся власною сім’єю? Як я можу розширити своє бачення, коли я навіть не можу покинути місце, де я живу? Хіба моя самотність вже не є досить важким тягарем? Скільки з вас задають саме це питання: хіба моя самотність не є достатнім тягарем? Сам Ісус почув подібне запитання від Никодима, який запитав: “Як людина може народитися, коли вона стара?” ( 3:4). Це може статися, відповідає Господь, якщо ми відкриємо наші серця для Святого Духа. Святого Духа, чия свобода безмежна чинити там і що забажає.
З власних спостережень можу сказати, що після нинішньої кризи ми уже не будемо тими, ким були раніше. Станемо або кращими або гіршими. І “Бог хоче … щоб це не була просто чергова трагедія в історії, з якої ми не зробили висносків … Якби тільки ми могли осягнути думкою ту велику кількість літніх людей, які померли через відсутність респіраторів … Щоб тільки ці страждання не виявились марними, а дали нам можливість зробити крок вперед до нового способу життя і зрозуміли ту основну річ, що ми потрібні один одному, і що таким чином людсво може відродитися”(Fratelli Tutti, 35). Ніхто не є спасенним сам. Ми всі в боргу один перед одним. Ми всі брати і сестри.
Ось тому хочу вам сказати, що ви для того, щоб побудувати, в братерстві і дружбі, світ майбутнього: світ, в якому ми разом з нашими дітьми і онуками будемо жити, як тільки ця буря вщухне. Всі ми повинні “брати активну участь у відновленні та підтримці наших проблемних суспільств”(Fratelli Tutti,77). Серед стовпів, які підтримують цю нову будівлю, є три, які ви, краще, ніж будь-хто інший, можете допомогти створити. Ці три кити це мрії, пам’ять і молитва. Близькість Господа дасть силу усім, навіть найслабшим посеред нас, силу, необхідну для того, щоб вирушити в нову подорож по шляху мрій, пам’яті та молитви.
Пророк Йоіл якось пообіцяв: “вашим старим будуть снитись сни, юнаки ваші бачити будуть видіння” (Йоіл, 3:1). Майбутнє світу залежить від цього завіту між молодими і літніми. Хто, якщо не молодь, може здійснити мрії людей похилого віку? Але для того, щоб це сталося, необхідно, щоб ми продовжили мріяти. Саме в наших мріях про справедливість, про мир, про солідарність криється можливість для нашої молоді для нового бачення. Таким чином разом ми можемо побудувати майбутнє. Ми повинні показати, що можна вийти з будь-яких труднощів, даних нам Господом. Я впевнений, що у кожного з вас у житті були часи труднощів, з яких ви змогли вийти. Тому використовуймо цей досвід, щоб вийти з них зараз.
Таким чином, мрії переплітаються з пам’яттю. Я думаю про болісну пам’ять війни, і її значення для того, щоб дати молоді можливість зрозуміти цінність миру. Ті з вас, кому завдала страждань війна, повинні передати це послання. Зберігати пам’ять живою – це справжня місія кожної літньої людини: підтримувати пам’ять живою і ділитися нею з іншими. Едіт Брук, яка пережила трагедію Голокосту, сказала, що ” просвітлення навіть одного єдиного сумління варте зусиль і болю, щоб зберегти живою пам’ять про те, що сталося “. Вона продовжила: “Для мене пам’ять – це життя”. Я також думаю про своїх бабусь і дідусів і тих, кому довелося емігрувати і знаєте, як це важко залишити все позаду, так як багато людей продовжують робити це сьогодні, сподіваючись на краще майбутнє. Деякі з цих людей можуть навіть зараз бути поруч із нами, доглядаючи за нами. Ця пам’ять допоможе побудувати більш гуманний і гостинний світ. Без пам’яті, однак, ми ніколи не зможемо побудувати; без фундаменту ми ніколи не збудуємо будинок. Ніколи. А основою життя є пам’ять.
Нарешті, молитва. Як казав мій попередник, Папа Бенедикт, святий літній чоловік, який продовжує молитися і працювати на Церкву, якось сказав: “Молитва людей похилого віку може захистити світ, допомагаючи йому, можливо, більш ефективно, ніж шалена діяльність багатьох інших”. Він промовив ці слова у 2012 році, наприкінці свого понтифікату. В цьому є щось прекрасне. Ваша молитва є дуже цінним ресурсом: глибокий вдих, який терміново потрібен Церкві та світу. Особливо в ці важкі для нашого людства часи, коли ми пливемо в одному човні через бурхливе море пандемії, ваша молитва заступництва за світ і Церкву має велику цінність: це вселяє у всіх безтурботну довіру, що ми скоро доберемось до берега.
Дорогі бабусі та дідусі, дорогі літні друзі, завершуючи це Послання вам, я також хотів би згадати приклад Блаженного (і незабаром святого) Шарля де Фуко. Він жив як відлюдник в Алжирі і там свідчив про “своє бажання відчути себе братом для всіх”. Історія його життя показує, як можна, навіть на самоті власної пустелі, піклуватись про бідних усього світу і стати, справді, братом або сестрою всіх і кожного.
Я прошу Господа, щоб також через Його приклад усі ми могли відкрити наші серця до страждань бідних цього світу. Нехай кожен з нас навчиться повторювати всім, а особливо молодим, слова втіхи, які ми почули: «Я з вами по всі дні»! Продовжуй рухатися вперед! Нехай Господь благословить вас!
Папа Франциск
[1] Подія описана в Протоєвангелії від Якова (апокрифічне євангеліє).
[2] Мова про одну із фресок видатного італійського живописця Джотто, на якій зображений
Ісусовий дідусь Йоаким, якому серед ночі з’являється ангел, яка взята за основу логотипу
першого Всесвітнього дня дідусів, бабусь та людей похилого віку.
[3] La memoria è vita, la scrittura è respiro. L’Osservatore Romano, 26 січня 2021 р.
[4] Візит в будинку «Viva gli anziani», 2 листопада 2012 р.
“ Я з тобою по всі дні“
Шановні дідусі і бабусі,
Дорогі літні друзі,
«Я з тобою по всі дні» (Мт. 28,20): це обіцянка, дана Господом Своїм учням, перш ніж він вознісся на небеса. Це ті слова, які він повторює вам сьогодні, дорогі дідусі і бабусі, дорогі друзі похилого віку. «Я з тобою по всі дні» – це також слова, з якими я, як Єпископ Риму і людина похилого віку, як і ви, хотів би звернутися до вас у цей перший Всесвітній день бабусь і дідусів і людей похилого віку. Вся Церква поруч з вами – для нас – і піклується про вас, любить вас і не хоче полишати Вас на самоті!
Я розумію, що це Послання зараз до вас у важкий час: пандемія охопила нас, як несподіваний і лютий шторм; це був час випробовування, особливо для нас – літніх людей. Багато хто з нас захворіли, інші померли або пережили смерть когось із подружжя або близьких, в той же час як інші опинилися ізольованими і самотніми протягом тривалого періоду часу.
Господь знає все, що ми пройшли за цей час. Він близький до тих, хто відчував себе ізольованим і самотнім, адже ці відчуття загострились під час пандемії. Згідно традиції святий Йоаким, дідусь Ісуса, відчував себе відчуженим від оточуючих, тому що у нього не було дітей; його життя, як і життя його дружини Анни, вважалося марним. Так, Господь послав ангела, щоб втішити його. Коли він сумно замахнувся біля міських воріт, йому явився посланець від Господа і сказав:
“Йоакиме, Йоакиме! Господь почув вашу неустанну молитву».
Джотто, в одній зі своїх знаменитих фресок, відтворив сцену ночі, однієї з тих багатьох безсонних ночей, наповнених спогадами і турботами, до яких багато хто з нас звикли.
Навіть у найтемніші моменти, як і в ці місяці пандемії, Господь продовжує посилати ангелів, щоб розрадити нашу самотність і нагадати нам: «Я з тобою по всі дні». Він говорить це вам, і він говорить це мені. Саме таке значення цього Дня я хотів відсвяткувати вперше саме в цьому році, оскільки закінчується тривалий період ізоляції і повільно відновлюється соціальне життя. Нехай кожен дідусь, кожна бабуся, кожна літня людина, особливо ті, хто серед нас найбільше самотні, відчують присутність ангела!
Часом цими «ангелами» будуть наші онуки, члени сім’ї, друзі на все життя або ті, кого ми зустріли в ці часи, коли ми дізналися, наскільки важливі обійми та візити для кожного з нас. Як сумно мені від того, що подекуди це все ще неможливо!
Однак Господь посилає нам посланців через Його слова, які завжди під рукою. Давайте спробуємо щодня читати Євангеліє, молитися псалми, читати пророків! Ми будемо втішені вірністю Господа. Святе Письмо також допоможе нам зрозуміти яким має бути наше життя, на думку Господа. Бо в кожну годину дня (пос. Мт. 20, 1-16) і в кожну хвилину життя він продовжує відправляти «робітників на свій виноградник». Мене покликали стати єпископом Риму, коли я досяг, так би мовити, пенсійного віку і думав, що не буду робити нічого нового. Господь завжди – завжди! – близький нам. Він близький нам з новими можливостями, новими ідеями, новими втіхами і завжди поруч з нами. Ви знаєте, що Господь вічний; він ніколи, ніколи не йде на пенсію.
В Євангелії від Матея Ісус каже апостолам: «Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (28:19-20). Ці слова також адресовані нам сьогодні. Вони допомагають нам краще зрозуміти, що наше покликання – зберегти своє коріння, передати віру молодим і піклуватися про наймолодше покоління. Подумайте про це: яке наше покликання сьогодні, в нашому віці? Ніколи не забувайте про це.
Немає значення, скільки вам років, незалежно від того, працюєте ви чи ні, незалежно від того, самотні ви чи маєте сім’ю, чи стали ви бабусею або дідусем у молодому віці чи пізніше, чи ви все ще незалежні чи потребуєте допомоги. Тому що немає пенсійного віку для проголошення Євангелія і передання традицій своїм онукам.
У цей відповідальний момент в історії у вас нове покликання. Ви можете здивуватися: Як це можливо? У мене уже немає тої енергіі, і я не думаю, що я можу зробити багато чого. Як я можу почати діяти інакше, коли я настільки звик до свого життя? Як я можу присвятити себе бідним, коли я вже так переймаюся власною сім’єю? Як я можу розширити своє бачення, коли я навіть не можу покинути місце, де я живу? Хіба моя самотність вже не є досить важким тягарем? Скільки з вас задають саме це питання: хіба моя самотність не є достатнім тягарем? Сам Ісус почув подібне запитання від Никодима, який запитав: “Як людина може народитися, коли вона стара?” ( 3:4). Це може статися, відповідає Господь, якщо ми відкриємо наші серця для Святого Духа. Святого Духа, чия свобода безмежна чинити там і що забажає.
З власних спостережень можу сказати, що після нинішньої кризи ми уже не будемо тими, ким були раніше. Станемо або кращими або гіршими. І “Бог хоче … щоб це не була просто чергова трагедія в історії, з якої ми не зробили висносків … Якби тільки ми могли осягнути думкою ту велику кількість літніх людей, які померли через відсутність респіраторів … Щоб тільки ці страждання не виявились марними, а дали нам можливість зробити крок вперед до нового способу життя і зрозуміли ту основну річ, що ми потрібні один одному, і що таким чином людсво може відродитися”(Fratelli Tutti, 35). Ніхто не є спасенним сам. Ми всі в боргу один перед одним. Ми всі брати і сестри.
Ось тому хочу вам сказати, що ви для того, щоб побудувати, в братерстві і дружбі, світ майбутнього: світ, в якому ми разом з нашими дітьми і онуками будемо жити, як тільки ця буря вщухне. Всі ми повинні “брати активну участь у відновленні та підтримці наших проблемних суспільств”(Fratelli Tutti,77). Серед стовпів, які підтримують цю нову будівлю, є три, які ви, краще, ніж будь-хто інший, можете допомогти створити. Ці три кити це мрії, пам’ять і молитва. Близькість Господа дасть силу усім, навіть найслабшим посеред нас, силу, необхідну для того, щоб вирушити в нову подорож по шляху мрій, пам’яті та молитви.
Пророк Йоіл якось пообіцяв: “вашим старим будуть снитись сни, юнаки ваші бачити будуть видіння” (Йоіл, 3:1). Майбутнє світу залежить від цього завіту між молодими і літніми. Хто, якщо не молодь, може здійснити мрії людей похилого віку? Але для того, щоб це сталося, необхідно, щоб ми продовжили мріяти. Саме в наших мріях про справедливість, про мир, про солідарність криється можливість для нашої молоді для нового бачення. Таким чином разом ми можемо побудувати майбутнє. Ми повинні показати, що можна вийти з будь-яких труднощів, даних нам Господом. Я впевнений, що у кожного з вас у житті були часи труднощів, з яких ви змогли вийти. Тому використовуймо цей досвід, щоб вийти з них зараз.
Таким чином, мрії переплітаються з пам’яттю. Я думаю про болісну пам’ять війни, і її значення для того, щоб дати молоді можливість зрозуміти цінність миру. Ті з вас, кому завдала страждань війна, повинні передати це послання. Зберігати пам’ять живою – це справжня місія кожної літньої людини: підтримувати пам’ять живою і ділитися нею з іншими. Едіт Брук, яка пережила трагедію Голокосту, сказала, що ” просвітлення навіть одного єдиного сумління варте зусиль і болю, щоб зберегти живою пам’ять про те, що сталося “. Вона продовжила: “Для мене пам’ять – це життя”. Я також думаю про своїх бабусь і дідусів і тих, кому довелося емігрувати і знаєте, як це важко залишити все позаду, так як багато людей продовжують робити це сьогодні, сподіваючись на краще майбутнє. Деякі з цих людей можуть навіть зараз бути поруч із нами, доглядаючи за нами. Ця пам’ять допоможе побудувати більш гуманний і гостинний світ. Без пам’яті, однак, ми ніколи не зможемо побудувати; без фундаменту ми ніколи не збудуємо будинок. Ніколи. А основою життя є пам’ять.
Нарешті, молитва. Як казав мій попередник, Папа Бенедикт, святий літній чоловік, який продовжує молитися і працювати на Церкву, якось сказав: “Молитва людей похилого віку може захистити світ, допомагаючи йому, можливо, більш ефективно, ніж шалена діяльність багатьох інших”. Він промовив ці слова у 2012 році, наприкінці свого понтифікату. В цьому є щось прекрасне. Ваша молитва є дуже цінним ресурсом: глибокий вдих, який терміново потрібен Церкві та світу. Особливо в ці важкі для нашого людства часи, коли ми пливемо в одному човні через бурхливе море пандемії, ваша молитва заступництва за світ і Церкву має велику цінність: це вселяє у всіх безтурботну довіру, що ми скоро доберемось до берега.
Дорогі бабусі та дідусі, дорогі літні друзі, завершуючи це Послання вам, я також хотів би згадати приклад Блаженного (і незабаром святого) Шарля де Фуко. Він жив як відлюдник в Алжирі і там свідчив про “своє бажання відчути себе братом для всіх”. Історія його життя показує, як можна, навіть на самоті власної пустелі, піклуватись про бідних усього світу і стати, справді, братом або сестрою всіх і кожного.
Я прошу Господа, щоб також через Його приклад усі ми могли відкрити наші серця до страждань бідних цього світу. Нехай кожен з нас навчиться повторювати всім, а особливо молодим, слова втіхи, які ми почули: «Я з вами по всі дні»! Продовжуй рухатися вперед! Нехай Господь благословить вас!
Папа Франциск
[1] Подія описана в Протоєвангелії від Якова (апокрифічне євангеліє).
[2] Мова про одну із фресок видатного італійського живописця Джотто, на якій зображений
Ісусовий дідусь Йоаким, якому серед ночі з’являється ангел, яка взята за основу логотипу
першого Всесвітнього дня дідусів, бабусь та людей похилого віку.
[3] La memoria è vita, la scrittura è respiro. L’Osservatore Romano, 26 січня 2021 р.
[4] Візит в будинку «Viva gli anziani», 2 листопада 2012 р.
Переклад з ангійської мови здійснила Надія Микитин (м. Калуш, Івано-Франківської обл. 23.07.2021 р.Б.) для Комісії у справах родини і мирян Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
