Театральний сезон Івано-Франківського драмтеатру ім. Івана Франка завершився, але те, що залишили по собі вистави, ніколи не зникне. Виходячи з театральної зали, в моїй голові завжди роїться багато думок, радше запитань. На сцені режисерам вдається розповісти про те, що в нашому швидкому ритмі життя ми іноді не здатні вловити, помітити. На сцені відбувається справжнє життя, яке часом виходить за рамки нашої уваги.
Наш драмтеатр дивує глядачів феєричними постановками, глибокими задумами та навіть переплетенням іноземних культур з українською.
Одного дня до Івано-Франківська приїхав відомий молодий французький режисер Жюль Одрі, і за неймовірним (не)збігом обставин знайшов українську сім’ю, яка створилася у Франції. Складно назвати це збігом, тому нехай це буде зустріччю, яка народила чудову театральну постановку та багато зворушених глядачів. Вистава, що встигла сколихнути серця не одного десятка глядачів обласного драмтеатру, розповідає про Мадам Елен – маленьку дівчинку, жінку, бабусю.
Франція 40-их років, щаслива, молода українська сім’я. Мама і тато працювали на французького фермера, і двоє дітей, які змалечку розмовляли лише французькою мовою. Проте, одного серпневого дня сім’я змушена покинути свій дім, залишити роботу та повернутися до Радянського Союзу. Оскільки газети, які прибували з України, обіцяли ділянку землі за повернення до рідного краю, то французькі українці виїхали. Можна здогадатися, що з романтичної, спокійної провінції сім’я потрапила прямісінько в колеса тоталітарного режиму. Молода сім’я надто вирізнялася в натовпі гарним вбранням та вишуканістю манер – на них буквально тицяли пальцями.
«Скільки з цього всього до снаги зрозуміти 10-річній дівчинці, наскільки важливе наше коріння, чому вони не повернулися назад?», – запитував себе Жюль Одрі після зустрічей з мадам Елен. Розслідування французького режисера стало справжнім відкриттям української натури. Жюль зумів осягнути культуру сімейності, побувавши на теплих вечорах за кухонним столом, отримуючи часті дзвінки, обговорюючи важливі новини з наче мало цікавого життя. А талановиті актори Оксана Іваницька, Юрій Хвостенко та Вікторія Юрців втілили образи в реальність та показали на сцені те, що сім’я – це щось більше, ніж любов та повага один до одного. Це життя, наповнене змістом, що носить імена рідних та близьких.
Після перегляду вистави, хочеться зателефонувати бабусі з дідусем, провести свій вихідний з найближчими, приготувати мамі каву чи подарувати братику нову іграшку. Хочеться любити, не чекаючи нічого натомість. Обіцяю, мадам Елен розповість глядачам, як огорнути світ добротою, що би ви не переживали.
Вікторія ГАВАЛЕШКО.
