Ось вже у школах продзвенів перший дзвоник і учні сіли за парти, щоб не лише здобувати знання, але й формувати себе як особистість. Дотепер батьки з повною довірою відправляли своїх дітей до школи, адже там у них плекали «все добре, світле і прекрасне…». В народі побутував такий вислів: «У школі поганого не навчать!». Але сьогодні складається така ситуація, що ТАКИ НАВЧАТЬ!
Складна економічна ситуація, зумовлена війною на Сході України, а тепер і карантинними обмеженнями, нелегким тягарем лягла на плечі сімей, де виховуються діти. Нерідко батькам доводиться працювати ледь не з ранку до вечора, щоб, не виїжджаючи за кордон, створити своїм дітям гідні умови для проживання та навчання. Дуже часто батьки не вникають в освітні процеси, які відбуваються в школі. Зазвичай, втомлені після робочого дня, вони контролюють виконання домашнього завдання та швидко переглядають щоденник із зауваженнями вчителів про успішність та поведінку в класі. І цією ситуацією починають користати сили, які непомітно для батьків включають в освітні програми науку про гендер.
Допоки нам розповідали нереальні, як здавалось, історії про те, як у Європі знімають розп’яття в класах та сім’ю називають «стереотипом», ці «вигадки» перетворюються на реальність вже у нас вдома. І під носом батьків, які зайняті зароблянням грошей на хліб насущний, нашим дітям підсовують перевернуті з ніг на голову «цінності», де під солодкою приправою толерантності й поваги один до одного їм нав’язують зовсім інші поняття, які вже широко крокують по Європі. Я раджу батькам сьогоднішніх школярів відкласти перегляд улюблених соцмереж та уважно прочитати, ЩО намагаються навчати наших дітей у школах!
Отож, як уже відомо, нещодавно Міністерство освіти і науки вирішило, що християнській етиці не місце у школах. Як це трапилося? Певні ліберальні сили у соцмережах піднімали хвилю протестів, мовляв, церкві не місце у школі. Насправді християнська етика та Церква – це не ідентичні поняття. Але ці ж сили, власне, спеціалізуються на вдалому маніпулюванні фактами та підміні понять (однак про це згодом). Отож, вони почали збирати підписи у фейсбуці про заборону християнської етики в школах, але завдяки активності родин 85% проголосували за викладання християнської етики. Після цього ліберальні організації задіяли свої гранти та почали приховану роботу через написання сотень звернень проти вивчення християнської етики в школі. І вони досягли успіху! Християнська етика, яка навчала наших дітей любові до ближнього, поваги і була МІЖКОНФЕСІЙНИМ ПРЕДМЕТОМ, тепер витісняється з навчальних програм.
Але гарне місце порожнім не буває! Що ж МОН впроваджує у школи на її місце? У план навчання включені інші програми: «Етика», «Вчимося жити разом», «Культура добросусідства». Який саме курс обрати, визначає кожна школа на власний розсуд. Хочу особливу увагу батьків звернути на курс «Культура добросусідства». Бо під чудовою назвою предмету наших дітей навчатимуть зовсім інших речей! Я б запросила батьків ознайомитись із програмою курсу! Але знаю, що на практиці це дуже складно, адже програма написана більше як на 200 сторінках, де між чудовими словами про толерантність до інших, мир та взаємоповагу дрібним шрифтом прописані зовсім інші «цінності».
Я наведу цікаві тези, на які батькам варто звернути увагу! Частина 13 програми курсу «Культура добросусідства», яка містить програму виховних годин / годин спілкування «Я. Ми. Країна» для 5-12 класів, коледжів і професійно-технічних училищ, серед тематики занять містить і таке: «…Гендер і стать. Аналіз життєвих ситуацій з позиції гендерного підходу. Механізми виникнення і відтворення різних форм гендерних стереотипів та дискримінації у свідомості і повсякденній практиці. Маніпуляції гендерними стереотипами та протистояння їм. Співпраця та співіснування з людьми, які дотримуються різних моделей гендерних відносин». Відповідно ж до очікуваних результатів такої освітньої діяльності: «Здобувач/здобувачка освіти: на завершення 9 класу: розуміє різницю між статтю та гендером; визнає важливість існування різних моделей гендерних відносин. На завершення 12 класу: аналізує ситуації з позиції гендерного підходу та володіє навичками критичного переосмислення різних форм гендерних стереотипів; виявляє негативне ставлення до фактів гендерної дискримінації; усвідомлює значення гендерних стереотипів у повсякденному житті та їхню небезпеку (с. 222)».
Вказана програма розрізняє поняття «стать» і «гендер» (що наразі суперечить чинному українському законодавству) і в цій частині спрямована на просування у заклади освіти саме такого підходу, який спотворює поняття рівності жінок і чоловіків, несе загрози інституту сім’ї та традиційним для нашого народу сімейним цінностям, а відтак не підтримується більшою частиною українського суспільства.
І якщо хтось може вважати, що ці слова є перебільшенням і ми шукаємо вади в цікавому та корисному предметі, а небезпека впровадження гендерної ідеології мені тільки ввижається, то МОН вже відкрито оголосило про свої наміри. Так 12 серпня перший заступник Міністра освіти і науки України Андрій Вітренко відкрито заявив про гендерні плани. «Україна має певні зобов’язання, взяті в межах міжнародної ініціативи «Партнерство Біарріц» з утвердження гендерної рівності. Зокрема, до кінця 2021 року необхідно розробити та затвердити наказом МОН методологію та критерії проведення гендерного аудиту закладів освіти, а також ухвалити план заходів з реалізації Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року», – зазначив Андрій Вітренко.
Як вам такі заяви? І ще скажіть, будь ласка, чи батьки взагалі поінформовані про «освітні плани» МОН щодо їхніх дітей. Звичайно, інформація є у вільному доступі, проте чомусь батькам вона невідома. А тишком-нишком у стінах шкіл, куди ми так безпечно вранці за руку ведемо наших дітей, будуть навчати поважати інші гендери, не статі! І чим це все може закінчитись?
На сьогодні вже налічують від 54 до 300 гендерів, серед яких є, наприклад, Gender Fluid – буквально мінлива стать. Люди цієї категорії відчувають себе поєднанням двох статей, втім у різні дні ведуть себе по-різному. Зокрема, інколи вони проявляють більше характерних рис для чоловіків, а інколи – навпаки. Як це проявляється в реальному житті? Прикладів чимало. У США було притягнуто до відповідальності 45-річного чоловіка, якого упіймали за дитячу порнографію. Але прецедентом у цьому судовому процесі став спосіб захисту. Засуджений у своє виправдання заявив, що ідентифікує себе восьмирічною дівчинкою! (Джерело: lawenforcementtoday.com). Страшна реальність, яка прямує вже до нас…
Варто зауважити, що сьогодні директорам освітніх закладів надано велику волю у прийнятті рішень щодо освітнього процесу. Батьки на місцях можуть писати заяви на ім’я директора та вимагати повернути викладання християнської етики у їхньому класі. Проте такі заняття будуть здебільшого факультативними, тобто діти їх відвідуватимуть по завершенні основних уроків. Як на мене, це саме те, що зробить цей урок непопулярним серед школярів, які й так перевантажені складною шкільною програмою, та мало відвідуваним…
Виключивши християнську етику зі списку обов’язкових предметів і звівши її до рівня факультативу, ми програли битву, але ще не програли війну! Крок у правильному напрямку було зроблено нещодавно: 29 серпня укладено історичну угоду про співпрацю між МОН та Всеукраїнською Радою Церков та релігійних організацій. Її від імені ВРЦіРО підписав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, який назвав цю угоду зобов’язуючим документом, у якому виписані принципи і цінності, на яких має будуватись виховання та освітня діяльність в Україні.
Віра БІЛА.
Довідка
Що таке гендер?
Гендер – соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок/чоловіків.
Що означають ці слова? Це означає, що тепер не твоя біологічна стать визначає хто ти: чоловік чи жінка, а соціально закріплена роль (наприклад: рangender – панджендер, людина, що не ідентифікує себе з чоловічою чи жіночою статтю, натомість ототожнює себе з третьою статтю, або ж чоловік 45 років каже, що він дівчинка 8 років, та йде в дитячий туалет).
