Досі достеменно не розгадано назви Богородчани. Із першим складом більш-менш зрозуміло: Богород-иця. Але що таке -чани? Привідкрию завісу над таємницею цього слова чи складу. Отож, Богородчани, а, може щось типу бридичани чи щось подібне означає «обробка дерева».
Коли постала сучасна назва, навряд чи хтось достеменно підкаже. Можливо, треба шукати відповідь у легендах, давніх бувальщинах, в яких фігурує ім’я Богородиці. Як от відома легенда про щезлих боярських чи то княжих дітей і чудесне врятування їх Божою Матір’ю. Згадаймо, що саме дітям неодноразово являлася Богоматір. Пригадайте Фатіму, Люрд, Меджугор’є. Саме цій легенді чи народній історії (а така також виступає історичним джерелом) відповідає місце, де нині криничка, над якою стоїть фігура Діви Марії. Це нижче гори, на якій стояв богородчанський замок. Там і нині зарослі хащі. А які вони були в давнину? Так що не важко дітям заблукати. Отже і допомогла їм віднайтись Божа Матір. Тому стає зрозумілим використання святого імені Богородиці в новій назві поселення. З якого часу — невідомо, але з 1441 року назва Богородчани фіксується в писемних джерелах. У назві залишається склад -чани.
Можна пояснити (але тільки моя гадка), що тут поєднується Боже ім’я і назва дерева. Десь приблизно: дерев’яне місто Богородиці, або Богоград, Богородчани. (Град – це місто). Отже, все-таки град Богородиці, де сходяться склади: -род- і -чани – місто з дерева, народжене Богородицею.
І, нарешті про Богородчани, як носія імені Богородиці. Я не знаю ще одного міста чи села з подібною назвою, де би ім’я Богородиці було настільки знаковим. Якщо я помиляюся в особливому призначенні багатьох подій у Богородчанах саме через призму діяльності Творця, то нехай мені заперечать і пояснять, чому саме тут проявляється особливий зміст християнського призначення Богородчан, їхнього коду, в якому закладена саме така історія містечка, де є присутність людей, які служили Богові й церкві. А це мученики за віру, блаженні владики Іван Лятишевський (родом з Богородчан), Григорій Хомишин, священник Іван Галовай, священники І. Петраш та І. Проць.
Нагадаю, що п’ять років тому поляки повернули в Богородчани копію Чудотворного образу Богородчанської Богоматері, яка від половини ХVІІ ст. до 40-х років ХХ ст. перебувала в нашому костелі. Може, тому першим і поки що єдиним музеєм, тобто кімнатою-музеєм є «Музей історії церкви». На стіні є барельєф Григорія Хомишина (тут була літня резиденція владики). Поруч із нею – нещодавно відкритий бюст священнику, богородчанському декану (I пол. ХІХ ст.) Антону Могильницькому. Вище знаходиться церква св. Івана Богослова, збудована за планом відомого зодчого Євгена Нагірного (родича Квітки Цісик). Їм встановлена пам’ятна дошка на стіні храму. На фасаді церкви є барельєфи І. Лятишевському, Г. Хомишину, З. Кисилевському, мозаїчне панно з образом Івана Богослова. А головне – в храмі образ Чудотворної Богородчанської Богоматері. Ікона справді творить чудеса зцілення від хвороби.
Завершує сакральні Богородчани пам’ятник-фігура покровительки містечка Богородиці, відкритий ще в 2003 році. Мандрівка зображеним тут кільцем дає право стверджувати, що Богородчани мають свою особливу цікавинку (включімо сюди ще й жіночий монастир біля парку із його шляхетським будинком ХVІІІ ст.), засновану на релігійному фундаменті, бо інакше й не могло бути тут, де в основі світобачення – осяйна назва імені Богородиці.
З ювілеєм, Богородчани!
Василь БАБІЙ.
